Теоретико-методологічні основи системного екологічного управління

екологічного аналізу, окреслені екологічні аспекти і пов'язаний із ними вплив на навколишнє середовище.

Після цього можуть встановлюватися екологічні завдання для досягнен­ня цих цілей у визначений період часу. Завдання повинні бути конкретни­ми і, якщо це можливо, допускати кількісне оцінювання.

Коли цілі та завдання встановлено, організація має розглянути питання стосовно вибору показників екологічних характеристик, що дає можливість здійснювати кількісне оцінювання. Ці показники можуть закладатися в ос­нову системи оцінювання екологічних характеристик, а також використову­ватися як інформація про систему управління навколишнім середовищем та про інші системи.

Цілі та завдання можуть стосуватися всієї діяльності організації, кон­кретного її підрозділу чи окремих видів діяльності. Вони повинні періодич­но аналізуватись і переглядатись з урахуванням поглядів зацікавлених сторін.

Під час розгляду екологічних цілей та завдань слід дати відповідь на такі запитання:

1. Як екологічні цілі та завдання відображають екологічну політику, а також значні впливи на навколишнє середовище, що пов'язані з діяльністю, продукцією чи послугами організації?

2. У який спосіб працівників, відповідальних за досягнення цілей та ви­конання завдань, залучають до їх визначення?

3. Яким чином враховують погляди зацікавлених сторін?

4. Які конкретні вимірні показники встановлюють для відповідних цілей
та завдань?

5. У який спосіб здійснюються регулярний аналіз і перегляд цілей та
завдань, щоб забезпечити умови бажаного поліпшення екологічних ха­рактеристик?

Практичні рекомендації щодо екологічних цілей та завдань

До них належать такі:

• зменшення відходів та раціональне використання ресурсів, застережен­ня щодо виснаження їх;

• зменшення або недопущення скидів, викидів забруднювальних речовин
у навколишнє середовище;

• проектування продукції таким чином, щоб мінімізувати її негативний
вплив на навколишнє середовище під час виготовлення, використання
та утилізації;

• контроль за впливом  на навколишнє середовище сировини та ма­теріалів;

• мінімізація будь-яких значних несприятливих впливів нових розробок
чи проектів на навколишнє середовище;

• сприяння екологічній обізнаності й свідомості працівників та громадсь­кості.

Рівень досягнення цілей, як правило, може бути оцінений за допомогою показників екологічних характеристик;

• кількості викидів, таких як СО₂;

• кількості відходів на одиницю готової продукції;

112

Науково-теоретичні основи системного екологічного управління

• ефективності використання сировини, матеріалів та енергії;

• кількості екологічно небезпечних ситуацій (наприклад, різке переви­щення нормативів гранично допустимих значень параметрів);

• кількості екологічно небезпечних аварій (наприклад, непередбачені
викиди);

• частки (у відсотках) рециркуляції відходів;

• частки (у відсотках) рециркуляції матеріалів, що використовуються для
пакування;

• кількості кілометрів пробігу транспортних засобів на одиницю про­дукції;

• кількості конкретних забруднювальних речовин (наприклад, NO_X, SO₂,
СО, НС, Pb, CFCs);

• частки інвестицій, призначених для охорони навколишнього середовища;

• кількості поданих позовів;

• площі територій, залишених для живої природи.