Іонафан, архієпископ Тульчинський і Брацлавський

2. Вхід єпископа у притвор і вівтар,[3]надання “миру” общині вірних.

3. Синаксис - читання Святого Писання, повчання єпископа, вихід оглашенних.

4. Перенесення євхаристичних Дарів до вівтаря та вручення їх єпископу.

5. Анафора – молитва освячення євхаристичних Дарів, прохання за Церкву.

6. Молитва за “добре” причастя (“Отче наш”).

7. Причащання вірних і подяка за нього.

8. Напутственне благословення вірним і вихід єпископа й народу з храму.

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ
СВЯТИТЕЛЯ ІОАННА ЗЛАТОУСТА

ВХІДНІ МОЛИТВИ

У день звершення св. Літургії священик з діаконом, одягнуті в стихарі, стають обличчям до сходу перед царськими вратами і, тричі поклонившись, починають читати:

Діакон: Благослови, владико.

Священик: Благословен Бог наш завжди: й нині, і повсякчас, і на вічні віки!

Діакон: Амінь. Царю Небесний, Утішителю – Душе істинний/, Всюди сущий і Всенаповнюючий,/ Вмістилище всіх благ та життя Подателю!/ Прийди і поселися в нас,/ і очисти нас від усякої скверни,/ і спаси, Благий, душі наші./

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава Отцю і Сину і Святому Духу завжди: й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Пресвята Трійце, помилуй нас; Господи, очисти нас від гріхів наших; Владико, прости беззаконня наші; Святий, прийди і зціли немочі наші Імені Твого ради.

Господи, помилуй (тричі).

Слава Отцю і Сину і Святому Духу завжди: й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Отче наш на небесах! Хай святиться Ім'я Твоє, хай прийде Царство Твоє, хай буде воля Твоя, як на Небі, так і на землі. Хліб наш на(д)сущний дай нам на цей день і прости нам провини (борги) наші, як і ми прощаємо винуватцям (боржникам) нашим, і не допусти нас до спокуси, але визволи нас від лукавого.

Священик:Бо у Тебе Царство і Сила і Слава – Отця і Сина і Святого Духа – завжди, й нині, і повсякчас, і на вічні віки!

Діакон:Амінь.

Помилуй нас, Господи, помилуй нас, бо жодного виправдання не маючи, ми, грішні, Тобі, як Владиці, цю молитву приносимо: помилуй нас.

Слава Отцю і Сину і Святому Духу.

Господи, помилуй нас, бо на Тебе сподіваємось, не прогнівайся на нас і не згадуй беззаконь наших, але й нині поглянь на нас, Милосердний, та визволи від ворогів наших. Бо Ти є Бог наш і ми, люди Твої, творіння рук Твоїх, Ім'я Твоє закликаємо.

І нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице, щоб ми, надію маючи на Тебе, не загинули, але позбулися Тобою всіх бід. Бо Ти – спасіння роду християнського.

Потім підходять до образа Христа і цілують його, промовляючи:

Пречистому Твоєму образу поклоняємось, Благий, благаючи прощення гріхів наших, Христе Боже. Ти бо з волі Своєї зійшов на хрест, щоб звільнити творіння Твоє від неволі ворожої. Тому благодарственно співаємо Тобі: Ти радістю наповнив Собою все, Спасе наш, що прийшов спасти Світ.

Тоді цілують також і образ Богородиці, промовляючи тропар:

О, Богородице, Джерело Милосердя, сподоби нас Твоєї милості і поглянь на грішних людей, яви, як завжди, силу Твою. Бо з упованням на Тебе: „Радій!” – співаємо Тобі, як колись Гавриїл, безплотних (Сил) архістратиг.

Схиливши главу, священик молиться:

Господи, подай руку Твою з вишини святої Оселі Твоєї та укріпи мене для звершення цієї Служби Твоєї, щоб неосудно стати перед страшним Престолом Твоїм і звершити священнодійства Безкровної Жертви. Бо у Тебе – Сила і Слава[4] на вічні віки. Амінь.

Вклонившись один одному, поклоняються народу та йдуть південними вратами до вівтаря, діакон промовляє вірші 5-го псалма:

Господи, до Дому Твого увійду, храму святому Твоєму поклонюся у страсі перед Тобою. Провадь мене, Господи, істиною Твоєю і влаштуй мою дорогу перед Тобою, щоб, насміхаючись, не злословили мене мої вороги. Бо на вустах їхніх немає істини, серце їх повне суєти, наче провалля домовини. Їх горло і язик, як жало змії. Розсуди їх, Боже, і хай залишать підступні замисли свої! За їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони Тебе зневажають! А всі, хто уповає на Тебе, хай звеселяться і радіють вічно, бо Ти житимеш серед них. І хай воздадуть Тобі хвалу ті, котрі Ім'я Твоє возлюбили! Бо Ти, Господи, благословляєш праведника і милістю вкриваєш його, мов щитом!

У вівтарі поклоняються тричі доземно перед святим престолом, цілуючи св. Євангеліє і престол. Тоді кожен бере в руки свій стихар і, тричі вклоняючись на схід, подумки каже:

Боже, очисти мене, грішного, і помилуй мене.

Діакон підходить до священика зі стихарем та орарем у правій руці і, вклонившись перед ним, каже:

Благослови, владико, (одягнути) стихар з орарем.

Священик (благословляє, промовляючи):Благословен Бог наш завжди, й нині, і повсякчас, і на вічні віки!

Діакон:Амінь.

Діакон відходить, одягається в стихар і поручі, читаючи молитви на облачання (дивись нижче). Облачившись, готує все на жертвенику до проскомідії. Священик, поклавши стихар на ліву руку, тричі хреститься і кланяється на схід. Потім благословляє знаком хреста стихар, кажучи:

Благословен Бог наш завжди, й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

І одягає його зі словами:

Радітиме душа моя в Господі, бо ризою спасіння покрив Він мене і в шати радості одягнув мене; мов на нареченого, поклав на мене вінець і, наче наречену, оповив мене красою.

Також благословляє єпитрахіль і, одягаючи її, проказує:

Благословен Бог наш, що проливає благодать Свою на священиків Своїх, наче миро на главу, що спливає на бороду – бороду Аарона – і на край одежі його.

Тоді бере пояс і, підперезуючись, промовляє:

Благословен Бог, що оповиває мене силою, непорочністю стелить дорогу мою, зміцнює ноги мої, як лані, та на висотах (гір) ставить мене.

Благословляючи поручі і одягаючи на праву руку, молиться так:

Правиця Твоя, Господи, прославилась силою; права рука Твоя, Господи, розтрощила ворогів і Славою Твоєю Ти стер супостатів.

Також і на ліву руку:

Руки Твої створили мене і довершили мене; направ мене і навчуся заповідей Твоїх.

Також благословляє й одягає набедреник (якщо має на це право) і так каже:

О, Сильний! Прив'яжи меча Твого до стегна Твого Силою і Красою Твоєю, натягни лук та йди щасливо, й царюй для істини і лагідності, і справедливості. І дивовижно поведе Тебе правиця Твоя завжди: й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Благословляє фелонь, цілує та вдягає, промовляючи:

Священики Твої, Господи, одягнуться в правду; і преподобні Твої радітимуть завжди: й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Так, облачившись у священні одежі, священик омиває руки, читаючи вірші 25-го псалма:

Омию водою невинності руки мої і обійду жертвеник Твій, Господи, щоб почути голоси тих, хто воздає Тобі хвалу, хто звіщає про всі дива Твої! О, Господи! Полюбив я оселі Твоєї Краси – місце життя Слави Твоєї! Тож не згуби душу мою, як душу відступника, і життя мого, як душу вбивці, в чиїх руках беззаконня, а правиця сповнена підкупів. Збережи мене, Господи, і помилуй, бо ходжу в одежі моєї непорочності. І нога моя стоїть на вірній дорозі. І на зібранні (Народу Твого) благословлю Тебе, Господи.

Священик, коли облачиться і омиє руки, благословляє на часи:

Благословен Бог наш завжди: й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Тоді відходить з діаконом до жертвеника для звершення проскомідії.

На часи завіса царських врат відкривається.

Коли священик звершує службу без діакона, то у проскомідії він сам виконує всі дії та виголоси діакона, за винятком суто діаконських, напр.: „Благослови, владико”, „Простроми, владико”, „Час звершити” і т. д.

ПРОСКОМІДІЯ[5]

(Протесіс)

Наблизившись до жертвеника і тричі вклонившись, священик каже (зазвичай він при цьому цілує священні сосуди):

Ти звільнив нас, Спасе наш, дорогоцінною Твоєю Кров’ю/ від закляття порушеної нами заповіді.[6]/ Коли ж цвяхами Тебе прибили до хреста і списом простромили, / Ти став Джерелом, що струменить людям безсмертя. / Слава Тобі! /

Тоді починає проскомідію:

Благословен Бог наш завжди: й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Далі священик бере просфору і, тричі роблячи над нею знак хреста копієм, каже:

(Цей знак хреста) на спомин Господа, Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Надрізуючи просфору (з правого боку від печатки), він читає древнє пророцтво Ісаї (Іс. 53:7-8) про страждання Спасителя: наче ягня, Він проваджений був на заколення, (з лівого боку): і так як агнець непорочний мовчить перед тим, хто стриже його, так і Він не відкриває вуст Своїх; (з верхнього боку): мов звичайна Людина, післяв’язниці і суду взятий Він був для розп’яття, (з нижнього боку): але таємне Його походження хто пояснить? (Дістає копієм агничну центральну частину з просфори): подібно цій дії, віднімалось земне життя Його.

Після діаконських слів: Принеси це в жертву, владико.

Робить хрестоподібний надріз на Агнці, що в цей момент є поверненим печаткою донизу на дискосі, промовляючи: (Цей знак хреста є) на спомин принесення жертви Агнця Божого, що взяв на Себе гріхи Світу, заради Життя Світу та його спасіння.

І далі діакон, вказуючи на святий агнець, промовляє: Простроми, владико.

Священик творить копієм невеличкий надріз з правого боку Агнця:

Один з воїнів списом ребра Йому простромив і одразу ж витекла звідти кров і вода; і той, хто бачив (св. ап. Іоанн), засвідчив це, і істинне свідчення його (Ін.19: 34-35).

Далі діакон (за грецьким чином) каже: Поєднай, владико, Святі Дари.

Священик вливає до Чаші вино й декілька крапель води зі словами:

Благословенне поєднання Дарів Твоїх завжди, й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь (з чину грецького служебника).

Виймаючи частинки з просфор та розкладаючи їх на дискосі довкола Агнця, говорить:

(Ця принесена частка виймається і покладається на дискос) На честь і пам’ять Преблагословенної Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви[7] Марії.[8] Заради Її молитв, прийми, Господи, цю жертву на Наднебесний Твій Жертвеник (кладучи часточку справа від Агнця): Предстала праворуч від Тебе Цариця, одягнена у позолочені ризи.

Далі бере третю просфору і, вийнявши з неї першу часточку, покладає її ліворуч святого хліба і промовляє:

(Також на честь і пам’ять) шанованого та уславленого Пророка, Предтечі й Хрестителя Іоанна;

Тоді промовляє:

святих та уславлених пророків: Моісея й Аарона, Іллі та Єлисея, Давида та Ієсея, святих трьох юнаків, пророка Даниїла і всіх святих пророків;

І, вийнявши частинку, покладає її під першою.

Потім кладе третю частинку зі словами:

святих славних і похвали гідних апостолів Петра й Павла та всіх святих апостолів;

Далі промовляє:

святих отців наших: святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, Афанасія й Кирила, Ніколая Мірлікійського, Петра, Олексія, Іони, Филипа та Єрмогена Московських, Никити, єпископа Новгородського, Леонтія, єпископаРостовського, і всіх святих святителів;

Вийнявши четверту частинку, покладає її біля першої, починаючи другий ряд, такими словами:

святого апостола, першомученика і архідіакона Стефана, святих великомучеників Димитрія,Георгія, Феодора Тирона, Феодора Стратилата і всіх святих мучеників, і мучениць: Фекли, Варвари, Кіріакії, Євфимії та Параскеви, Єкатерини та всіх святих мучениць;

Вийнявши п'яту частинку, покладає її під четвертою.

Тоді каже:

преподобних і богоносних отців наших: Антонія, Євфимія, Сави, Онуфрія, Афанасія Афонського, Антонія та Феодосія Печерських, Сергія Радонезького, Варлаама Хутинського та всіх преподобних отців і преподобних матерів: Пелагії, Феодосії, Анастасії, Євпраксії, Февронії, Феодулії,Єфросинії, Марії Єгипетської та всіх преподобних матерів;

Вийнявши шосту частинку, покладає її під п'ятою, закінчуючи другий ряд, промовляючи:

святих чудотворців, безсрібників: Козьми й Даміана, Кіра та Іоанна, Пантелеймона і Єрмолая та всіх святих безсрібників;

Вийнявши сьому частинку, покладає її зверху, починаючи третій ряд.

Тоді знову промовляє:

святих, праведних богоносних отців Іакима та Анни, святого (чий храм і того, якого день), святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, учителів слов’янських, святих рівноапостольних Великого Князя Володимира та Великої Княгині Ольги і всіх святих; по молитвам яких поглянь на нас, Боже;

І покладає восьму частинку під сьомою, зі словами:

святого отця нашого Іоанна Златоуста, архієпископа Царгородського.

І так, вийнявши дев'яту частинку, покладає її під восьму, закінчуючи третій ряд.

Взявши четверту просфору, молиться:

Пом’яни, Владико чоловіколюбний, святійших православних патріархів та Великого владику і Отця нашого Кирила, святійшого патріарха Московського та всієї Русі, Блаженнійшого Володимира, митрополита Київського і всієї України, і владику нашого (високо)преосвященнійшого (ім’я й титул єпархіального архієрея) тавсіх єпископів православних; згадай достойних пресвітерів, Христових діаконів і всіх тих, що у священному сані перебувають: братів і співслужителів наших, священиків, діаконів і всіх братів наших, яких Ти покликав з милості Своєї до Спілкування з Тобою, Всеблагий Владико.

Вийнявши частинку, покладає її нижче святого хліба праворуч Агнця. Тоді промовляє:

Пом’яни, Господи, богохраниму країну нашу і всіх, що живуть у ній.

І, взявши частинку, покладає її нижче святого хліба, ліворуч Агнця.

З цієї ж просфори і з тих, що їх подають вірні, священик виймає частинки за здоров'я живих, покладає їх в один ряд нижче. При цьому священик або діакон поіменно згадує живих вірних, читаючи їх власні диптихи:

Пом’яни, Господи (імена).

Далі, узявши п’яту просфору, священик або діакон так само згадує спочилих:

На спомин і відпущення гріхів спочилих святійших патріархів, блаженноспочилих будівничих цього святого храму. Далі поіменно: Пом’яни, Господи (імена). Потім: Та усіх з надією на воскресіння у вічне життя й на перебування в єдності з Тобою спочилих православних отців, братів та сестер наших згадай, чоловіколюбче Господи (читає власні диптихи спочилих).

Усі частинки за спочилих покладає в один ряд нижче частинок за живих. І виймає з четвертої просфори за живих частинку за себе, покладає її біля частинок за живих і промовляє:

Пом’яни, Господи, і мене, недостойного, прости мені всі гріхи – вільні й вимушені.

Священик благословляє кадильницю з фіміамом і каже:

Благоухання кадила приносимо Тобі, Христе, Боже наш, мов пахощі аромату любові душ наших. Прийми їх на наднебесний Твій жертвеник і з Вишини зійшли нам благодать Пресвятого Твого Духа.

Покадивши звіздицю і ставлячи її над Агнцем, священик молиться так:

І, прийшовши, зоря зупинилася зверху, над місцем, де було Немовля. (Мф.2:9).

Кадить перший покрівець і покриває ним дискос:

Господь царює, у велич Краси одягнувшись. Господь у Силу Свою огорнувся, якою Всесвіт міцно утверджений і не похитнеться! Престол Твій, Господи, Тобою утверджений від початку віків! Ріки, Господи, підносять до Тебе води свої, підіймають до Тебе хвилі свої. Але понад усі води і хвилі морські – Твоя Сила, Всевишній Господи. І откровення Твої вірні завжди, і Дім Твій, Господи, – Оселя Святині на вічні віки. (Пс. 92).

Кадить перший покрівець і покриває ним чашу:

Слава Твоя, Христе, вкрила всі небеса і хвала Тобі наповнила землю.

Покадивши великий покрівець («воздух») та вкриваючи ним дискос разом з чашею, промовляє:

Ти укрий нас, ніби крилами, віджени від нас усіх ворогів та супостатів, даруй Мир Твій життю нашому, Господи; помилуй і нас, і Світ Твій та спаси душі наші, бо Ти – благий і чоловіколюбний.

Тоді священик бере кадило, тричі обкаджує жертвеник, промовляючи:

Благословен Бог наш, що забажав так спасти нас. Слава Тобі!

А діакон кожного разу промовляє:

Завжди, й нині, і повсякчас, і на вічні віки! Амінь.

Й обидва побожно вклоняються три рази. Тоді діакон промовляє, взявши від священика кадило:

Господу помолимось.

Молитва проскомідії

Священик: Боже, Ти – Бог наш, Який благословляє та освячує нас! Ти послав на поживу всьому Світу Небесний Хліб[9] – Господа й Бога нашого Ісуса Христа, Спасителя (від вічної смерті), Визволителя (від прокляття)[10]і Благодійника (душ наших)! Благослови ж, Боже, принесені Тобі Дари^[11] та прийми їх до наднебесного духовного Твого Жертвеника.[12] Пом’яни, як милостивий і чоловіколюбний, тих, що їх принесли, і те, заради чого їх принесли, і не осуди нас у священнодійствах божественних Твоїх Тайн. Бо (в них) святиться і славиться всечеснійше і найпрекраснійше (найвеличнійше) Ім’я Твоє[13] – Отця і Сина і Святого Духа – й нині, і повсякчас,[14] і на вічні віки![15] Амінь.

Велика єктенія

Діакон:    В мирі[19] Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За Мир з Неба^[20]і за спасіння душ наших Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За мир у всьому Світі,[21] за благе стояння святих Божих Церков[22] і за єднання усіх[23] Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За святий храм цей, за тих, хто з вірою, благопобожністю та страхом Божим до нього входять, Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За великого владику та отця нашого святійшого патріарха КИРИЛА, і за владику та отця нашого блаженнійшого митрополита ВОЛОДИМИРА, і за владику нашого (високо)преосвященнійшого (архі)єпископа (ім’я місцевого єпископа), за достойне честі пресвітерство,[24] Христове діаконство, за весь причет церковний[25] і за людей[26] Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За Богом храниму країну нашу, за владу та воїнство її Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За місто наше (селище, село, монастир), за усі міста і країни, і за тих, хто вірою живе в них, Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За благорастворіння повітря,[27] за рясні плоди землі та мирні часи[28] Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    За плаваючих, подорожуючих, за недужих, страждаючих, полонених і про спасіння їх Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    Щоб позбутися нам усякої скорботи, ненависті та утисків[29] Господу помолимось.

Люди:      Господи, помилуй.

Діакон:    Захисти, спаси, помилуй та сохрани нас, Боже, Твоєю благодаттю.[30]