Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Критерії прийняття рішень у сфері фінансування.Стр 1 из 45Следующая ⇒
Зміст і осн завдання фін д-ті суб’єктів госп-ня. Фін д-ть – сис-ма викор-ня різних форм і методів для фін забезпеч-ня ф-ння п-ва і досягнення ним поставленої мети. Завдання: 1. Фін забезпеч-ня поточної виробничої та господарської д-ті п-ва. 2.Збільшення рівня рентабельності і платоспр-ті. 3. Пошук резервів доходів та прибутку. 4. Виконання СГ фін зобов’язань перед ін суб’єктами госп-нята фін установами. 5. Контроль за цільовим розподілом і еф-вним викор-ням фін ресурсів,що знаходяться у СГ. 6. Мобілізація фін ресурсів для подальшого розвитку СГ.
2. Фін, інвестиц та операційна д-ть п-ва. Згідно з П(С)БО, інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Отже, ця діяльність пов'язана з ефективним вкладенням залученого капіталу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід). До типових прикладів руху коштів у результаті інвестиційної діяльності можна віднести такі: - придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; - отримання відсотків, дивідендів; - дезінвестиції. Під інвестиційними можна розуміти всі вкладення підприємства (як довгострокового, так і поточного(короткострокового) характеру), що здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна. Під поняттям «дезінвестиції» розуміють повернення (вивільнення) заморожених у конкретних майнових об'єктах коштів. Дезінвестиції можуть здійснюватися через реалізацію чи ліквідацію фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів. Операційнії діяльність. Це основна діяльність підприємства, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. До типових прикладів руху коштів у рамках операційної діяльності належать такі: - грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг; - грошові виплати постачальникам за товари і послуги; - грошові виплати з оплати праці; - сплата податків. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність — діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не є результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. До типових прикладів руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести: - надходження власного капіталу; - отримання позичок; - погашення позичок; - сплата дивідендів. ФД забеспечує стабілізацію екон розвитку СГ, що забеспечується в свою чергу створенням страхових і резервних фін фондів.
Фінансова діяльність підприємства в системі функціональних завдань фінансового менеджменту. Фінансовий менеджмент — це цілеспрямоване управління всіма грошовими потоками на підприємстві, тобто процес управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів суб 'єкта господарювання з метою досягнення фінансово-економічних цілей підприємства. Зміст фінансового менеджменту полягає у виробленні управлінських рішень щодо найефективнішого використання фінансового механізму для досягнення тактичних і стратегічних завдань підприємства. Основні цілі: - забезпечення стабільної ліквідності (платоспроможності); - максимізація рентабельності (як власного так і сукупного капіталу); - мінімізація ризиків. Виходячи з функцій фінансів підприємств (формування фінансових ресурсів, їх розподіл і використання; контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів) можна виокремити три основні функціональні блоки фінансового менеджменту: Фінансування: « Залучення капіталу • Зв'язок з інвесторами » Зв'язок з кредиторами • Фінансова структура капіталу • Забезпечення поточної ліквідності та платоспроможності • Управління розподілом та використанням прибутку • Управління кредиторською заборгованістю • Дивідендна політика Управління активами: • Фінансова стратегія • Прогнозування » Планування • Бюджетування • Фінансовий аналіз » Координація • Внутрішній консалтинг • Методологічне забезпечення • Внутрішній аудит » Фінансовий контроль, ревізія • Управління ризиками » Забезпечення фінансово-економічною інформацією Фінансовий контролінг: • Формування оптимальної структури активів • Оцінка ефективності інвестицій • Формування інвестиційного портфеля » Управління оборотними активами • Управління формуванням прибутку » Управління дебіторською заборгованістю • Управління соціальними фондами підприємства • Операції з цінними паперами та нерухомістю • Оптимізація розрахунків
Капітал підприємства та його економічна сутність. За трактуваннякапіталу як категорії фінансів підприємстврозрізняють дві його форми: » конкретний капітал: » абстрактний капітал. Вартість майнових об'єктів, які відображені в активі балансу підприємства,називають конкретним капіталом. В активах заморожуються грошові кошти, інвестовані в підприємство. Ці кошти можуть бути вкладені в: а) необоротні активи (основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість тощо); б) оборотні активи (запаси, поточна дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції тощо). Під абстрактним капіталомрозуміють сукупність усіх позицій пасиву балансу. Пасивна сторона балансу містить інформацію про те, яку частину капіталу надано в розпорядження підприємства його власниками (власний капітал) і яку — кредиторами (позичковий капітал). Позичковий капітал характеризує частину активів підприємства, що профінансована його кредиторами всіх видів. У балансі позичковий капітал відображається за такими розділами пасиву:II. Забезпечення наступних витрат та платежів.III. Довгострокові зобов'язання.IV. Поточні зобов'язання. V. Доходи майбутніх періодів». Власний капітал — це сальдо між загальною сумою активів та позичковим капіталом. Він характеризує частину майна, яка профінансована власниками корпоративних прав підприємства (завдяки безпосереднім внескам грошових коштів (майнових об'єктів) чи в результаті реінвестування прибутку). Власний капітал відображається в першому розділі пасиву. Отже,капітал підприємства — це засвідчені в пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображено в активах; він показує джерела фінансування придбання активів підприємства. Класифікація форм фінансування за джерелами походження капіталу та за правовим статусом інвесторів. Фін-я- це заходи, спрям. на покр-я потреб п-ва у к-лі, які вкл-тьё в себе мобіліз-ю фін-х рес-сів(ГК, їх еквів-тів та майн-х активів), їх поверн-я, а також відн-ни між п-вом та капіталодавцями, які з цього виплив-ть(платіжні відн-ни, контроль, забезпечення). Форми фін-я клас-ся: 1. в зал-ті від правового статусу інв-ра: ВласК і Позич К, 2. в зал-ті від джерел фін-я: внутр. і зовн. фін-я. ВК формується переважно за рах внесків власників (інвесторів) чи шляхом реінвестування прибутку. ПК може бути мобілізований за рах зовнішніх т внутрішніх джерел. Внутр. джерела фін-я: нараховані у звітному періоді майбутні витирати та платижі, в тому числі стійкі пасиви; доходи майб періодів. Зовн. джерела фін-я: кредиторська заборгованість різних видів; заборгованість по розрахункам; банківські кредити.
Критерії прийняття рішень у сфері фінансування. Для прийняття правильних фінансових рішень слід зважати на критерії, за допомогою яких можна оцінити переваги та недоліки залучення позичкового і власного капіталу, зовнішніх і внутрішніх джерел фінансування тощо. До типових критеріїв можна віднести такі: 1. Прибуток/рентабельність. Слід розрахувати, яким чином та чи інша форма фінансування вплине на результати діяльності підприємства. При цьому необхідно виходити з того, що рентабельність активів підприємства повинна перевищувати вартість залучення капіталу, а також враховувати, що зростання частки заборгованості в структурі капіталу в окремих випадках може привести до підвищення прибутковості підприємства, а в інших — навпаки. 2.Ліквідність. Фінансист повинен розрахувати, яким чином форма фінансування вплине на рівень теперішньої та майбутньої платоспроможності підприємства. Вхідні та вихідні грошові потоки слід координувати таким чином, щоб у будь-який час підприємство було спроможним виконати свої поточні платіжні зобов'язання. 3. Структура капіталу (незалежність). Вдаючись до тієї чи іншої форми фінансування, слід прогнозувати, яким чином вона вплине на рівень автономності і самостійності підприємства у разі використання коштів, збереження інформаційної незалежності та контролю над підприємством у цілому. Окрім цього, необхідно виявляти можливі ризики, зокрема ризик структури капіталу. 4. Накладні витрати, пов'язані із залученням коштів. Емісійні витрати, витрати на обов'язкові аудиторські перевірки, витрати на обов'язкову публікацію звітності в засобах масової інформації тощо. 5. Мінімізація оподаткування. Доцільно вибирати ту форму фінансування, яка дасть найбільший ефект з погляду зменшення податкових платежів. Звичайно, податковий фактор слід розглядати в контексті його впливу на вартість залучення капіталу в цілому. 6. Об'єктивні обмеження: відсутність кредитного забезпечення, необхідного для залучення позичок, низький рівень кредитоспроможності, законодавчі обмеження щодо використання тієї чи іншої форми фінансування, договірні обмеження тощо. 7. Особливості законодавства про банкрутство: черговість задоволення претензій кредиторів; переважання механізмів санації неспроможного боржника чи захисту інтересів кредиторів тощо. 8. Максимізація доходів власників (дивідендна політика).Згідно з цим критерієм усі рішення менеджменту підприємства, в т. ч. рішення у сфері фінансування, повинні спрямовуватися на досягнення головної мети діяльності СГ — максимізації доходів власників. |
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-31; просмотров: 281. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |