Охарактеризуйте організацію процесу звільнення персоналу.

Звільнення персоналу — це комплекс заходів з дотримання правових норм та організаційно-психологічної підтримки з боку адміністрації при звільненні працівників.

Західні фірми проводять значні звільнення в крайніх випадках, надаючи перевагу політиці гнучкої зайнятості.

Планування роботи з питань звільнення працівників ґрунтується на складанні класифікацій випадків звільнення, а саме:

§ звільнення за ініціативою працівника (в нашій термінології - за власним бажанням);

§ звільнення з ініціативи адміністрації;

§ вихід на пенсію.

Відповідно до законодавства про працю в Україні звільнення за ініціативою адміністрації може відбуватися з таких причин:

§ ліквідація підприємства, скорочення кількості або штату працівників;

§ невідповідність працівника робочому місцю, посаді;

§ невиконання працівником своїх службових обов'язків без поважних причин;

§ прогули, в тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня, і невихід на роботу протягом чотирьох місяців у зв'язку з хворобою;

§ поява на роботі в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння;

§ розкрадання майна;

§ порушення керівником організації або його заступником своїх службових обов'язків;

§ аморальні вчинки.

Для попередження невиправданих звільнень адміністрація повинна всесторонньо аналізувати причини порушення трудової дисципліни, які можуть бути:

§ виробничо-технічні, тобто ненормальні умови праці, неправильні режими праці і відпочинку, та несприятливий графік роботи;

§ соціальні — несприятлива структура колективу, невідповідні для особистості традиції та стиль керівництва;

§ психологічні — невідповідність характеристик особистості вимогам професійної діяльності.

В загальному вигляді система заходів щодо звільнення включає три етапи:

§ підготовка;

§ доведення до відома працівників про їх скорочення;

§ консультації.

Звільнення повинно бути всебічно обґрунтованим, з оформленням всіх потрібних документів, і коли вони готові, відповідно до їх змісту роблять коротке тактовне, однозначне повідомлення про звільнення.

Працівникові і всьому колективу повідомляють тільки одну, офіційну причину звільнення.

Поясніть як здійснюється управління плинністю кадрів в організації.

Плинність кадрів — це сукупність звільнених працівників за власним бажанням або за недотримання правил трудового розпорядку. Висока плинність знижує ефективність роботи організації, оскільки залучення нових працівників коштує дорожче, ніж вивчення причин і зменшення плинності кадрів.

Стан процесу плинності кадрів характеризується:

§ коефіцієнтом плин ності (він визначаєть ся за звітний період (місяць, квартал, рік) як відношення кількості праців ників, що звільнились за різними причинами, до середньоспискової кількості працівників;

§ конкретним коефіцієнтом плин ності(відношення кількості звільнених у окремих статево-вікових, професійних та інших групах за всіма причинами до середньоспискової кількості праців ників даної групи)

§ коефіцієнтом інтенсивності плинності кадрів (це відношення конкрет ного коефіцієнта в даній групі, виділеного в організації в цілому або в ок ремому підрозділі, до коефіцієнта плинності, визначеного по організації в цілому або окремому підрозділу),

Розкрийте зміст управління безпекою персоналу.

Охорона праці – це система забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи.

Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці.

На формування і зміну умов праці впливають три групи чинників:               

1. Соціально-економічні:                                                                                    

1.1. Нормативне і законодавче регулювання соціально-економічних і виробничих умов праці (тривалість робочого часу, режими праці і відпочинку).

1.2. Соціально-психологічні чинники, що характеризують відношення працівника до праці і її умов, психологічний клімат у виробничих колективах, ефективність пільг і компенсацій за роботу, пов'язану з несприятливими впливами.                                                                                                      

2. Організаційно-технічні:                                                               

2.1.Засоби праці(технологічне устаткування, інструменти, пристосування);

2.2. Предмети і продукти праці (сировина, матеріали, готові вироби)  

2.3. Технологічні процеси (фізичні, механічні, хімічні і т.д.);                    

2.4. Організаційні форми виробництва, праці і управління (рівень спеціалізації виробництва, його масштаби і масовість, змінність роботи підприємства, перерви та ін.).                                                                         

3. Природні чинники.                                                                                

Вони мають особливе значення при формуванні умов праці в сільськогосподарському виробництві, на транспорті, у будівництві і т.д.      

Види нормативних правових актів з охорони праці:                              

1. Стандарти системи стандартів безпеки праці.                                     

2. Санітарні правила і норми, гігієнічні нормативи.                               

3. Правила з охорони праці (міжгалузеві і галузеві).                             

4. Правила безпечної експлуатації.                                                          

5. Правила безпеки (пожежної, електричної, технічної та ін).                         

6. Правила захисту (наприклад, від статичної електрики).                     

7. Будівельні норми і правила.                                                                          

8. Інструкції з охорони праці, у тому числі типова галузева.                

9.Організаційно-методичні документи: положення, вказівки, рекомендації.

Ґрунтуючись на нормативах, що наводяться у цих документах, працівники служби управління персоналом підприємства повинні здійснювати роботу щодо:

• визначення рівня безпеки праці на кожному робочому місці;             

• прийняття рішень щодо підвищення рівня безпеки праці до нормативного;

• ліквідації робочих місць з несприятливими умовами праці.