Господарський розвиток німецьких земель та його відображення в національній системі політичної економії.

Нагадаємо, що теорію Ліста заведено розглядати як переддень історичної школи В. Рошера (1817—1894), Б. Гільдебранда (1812—1878), К. Кніса (1821—1898).
Ця школа, теорії якої є найяскравішим прикладом альтернативності економічного мислення, постала в першій половині XIX ст. її ідеї було поширено в Англії, Франції, Сполучених Штатах, але найвизначніші праці, побудовані на засадах альтернативності та історичного методу, написали саме німецькі економісти-теоретики. Тому альтернативна (історична) школа політичної економії ототожнюється з німецькою історичною школою.
Своє завдання представники цієї школи вбачали у формуванні на базі історичного методу окремого напряму національної політичної економії — учення про народне господарство Німеччини. Так само, як і Ліст, вони виходили з того, що ідеологія суспільного розвитку є первинною, визначає економічну політику, і отже, спрямовує розвиток економіки. Усі ці автори поділяли погляди Ліста, але всі вони зверталися до категорій, розроблених школою класичної політекономії, і стверджували, що ці категорії не заперечують слушності історичного методу, узгоджуються з ним і роблять картину суспільного життя повнішою. Фактично вони намагалися поєднати принцип державного регулювання і принцип економічної свободи.
Основні методологічні засади історичної школи:
По-перше, на відміну від індивідуалізму та гедонізму класиків, теорії історичної школи мали комунітарний характер, тобто історична школа виходила з іншого, ніж класики, розуміння «економічної людини». Щоправда, вона для них так само була і виробником, і споживачем, але належала до певного визначеного суспільства, до певної нації, і повинна була свої індивідуальні інтереси узгоджувати з інтересами всієї нації за сприяння держави. Натомість класики розглядали індивіда як частину глобального економічного світу, де відносини впорядковуються економічними законами, без втручання держави.
По-друге, історична школа предмет політичної економії вбачала в дослідженні народного господарства певної країни.
Відрізнялась історична школа від класичної і методом дослідження. Вона використовувала історичний метод, сутність якого трактувалась у такий спосіб: коли йдеться про національне суспільство як певну історичну спільність людей, то необхідно враховувати, який саме потенціал, які надбання має в своєму розпорядженні нація і якими способами вони формувались. Отже, необхідно дослідити всі економічні та позаекономічні чинники національного суспільного прогресу. Аналіз суспільного розвитку необхідно використовувати не лише для розвитку теорії, а й для того, щоб впливати на цей розвиток.
Керуючись історичним методом, представники історичної школи в основу аналізу покладали позаекономічні чинники як визначальні.
Слід також звернути увагу на те, що представники історичної школи, критикуючи теоретичні засади класиків, водночас користувалися деякими з них.
Лідером історичної школи був В. Рошер. 1843 р. він публікує свою відому працю «Короткі основи курсу політичної економії з погляду історичного методу». Рошер ставить своїм завданням доповнити й розвинути теорію класичної школи і водночас вплинути на формування національної політики.
Історична школа в особі Рошера мала рішучого поборника еволюційного шляху розвитку суспільства і супротивника революційних перетворень.
Іншим представником німецької історичної школи був Б. Гільдебранд. Його основна праця «Політична економія сучасного і майбутнього» мала на меті, за його власними словами, «відкрити шлях для основного історичного погляду в політичній економії» і перетворити її на теорію економічного розвитку народів. Політична економія, на його думку, мала бути наукою про закони економічного розвитку нації. Він значно рішучіше, ніж Рошер, критикував класичну школу за її метод, не визнавав об'єктивності економічних законів, універсальності узагальнень, принципу індивідуалізму. За основу еволюційного розвитку людства він бере проблему обміну і виділяє три періоди, три фази еволюції: натуральне господарство, грошова та кредитна економіка.
Доктрина історичної школи еволюціонувала, пристосовуючись до вимог часу. Особливо важливою є така деталь: теорії суспільного розвитку формулюються національною школою політичної економії (з особливим наголосом на необхідності застосування історичного методу) саме тоді, коли перед Німеччиною постала необхідність реформувати суспільний уклад, щоб вивести економіку з кризи.

Історична школа: причини виникнення, сутність та етапи розвитку.

Ідеї класичної школи політ.економії, що обстоювали свободу підприємництва, не були сприйняті в Німеччині. На поч. ХІХ ст. особливості політ. і ек.розвитку, традиції наукових досліджень, зростання нац. самосвідомості сформували умови для виникнення нової ек.думки – нім.істор.школи. На своєму шляху становлення та розвитку пройшла 3 етапи: стара (Рошер, Гільденбранд, Кніс), нова (Шмоллер, Бюхер, Брентано), новітня (Штаммлер, Штольцман). ЛІСТ: "Нація – проміжна ланка між окремим індивідом і всім людством. Ек-ка окремих країн розвивається за особливими законами, і для кожної країни х-ний свій тип розвитку." Виділяв 5 стадій розвитку людства: первісне варварства, скотарства, землеробства, землеробсько-мануфактурна та землеробсько-мануфактурно-комерційну стадії. Останню вважав ідеальною і хотів її в Нім. Запровадив систему виховного протекціонізму, яка покликана захистити нац.ек-ку від конкуренції більш розвинених країн та на основі активної держ.ек.політики забезпечити піднесення нац.пром-ті. На етапі становлення і розвитку ринкової ек-ки держава повинна створити мат. і інституційні умови для пром.піднесеня країни, розвитку вн.ринку, ↑ багатства країни. РОШЕРвбачав завдання ек.думки в аналізі конкретних форм тв методів організації госп.діяльності на різних етепах розвитку. Високо оцінював переваги індустрії, розвиток транспорту. Роль держави вбачав в підтримці та сприянні машинному в-ву. ГІЛЬДЕНБРАНДзапропонував періодизацію ек. розвитку, в основі якої був спосіб обміну: натуральне самодостатнє гос-во сер.віків, грошове мануфактурного періоду та розвинене кредитне. КНІС відкидав "природні" ек.закони, стверджував, що ек-ка змінюється разом з народом. Представники старої істор.школи вивчали особливості становлення й розвитку ринкових відносин, осов’язковість втручання держави в ек-ку. Розвиток гос-ва Нім. В 70-ті рр. ХІХст. досліджували: Шмоллер, Брентано, Бюхер (нова історична школа). ШМОЛЕР: нар-гос-во – частина сусп.життя і повинно сприйматись у зв’язку з іншими сусп.проявами. Без міцної системи етичних принципів немає ринку, грош.обігу, держави. БРЕНТАНО: з/п – важливий стимул ↑ продуктивності праці найманих робітників. Він вивчав монополії. БЮХЕР виділяє 3 етапи 3 етапи розвитку ек-ки: замкнене домогосподарство, міське гос-во, нар.гос-во. Ринкова ек-ка складається на останній фазі, коли загального поширення набуває торгівля та створюється нац.ринок.