Класифікувати діючі та домоміжні речовини в залежності від косметичного ефекту та функціонального призначення.

За функ. Призначенням:

· Поверхнево-активні речовини це група сполук, що використовується у фармацевтичній практиці для поліпшення технологічних або терапевтичних властивостей різних ліків. Застосування поверхнево-активних речовин у виробництві ліків та медицині безперервно зростає, що пов'язано з рядом дуже цінних їх властивостей - стабілізує і емульгує здатністю, значним впливом на мембранну проникність шкірних покривів і слизових оболонок і т.д. поділяються на чотири групи: аніоноактивні, катіонактівние, неіоногенні і амфолітние.

1. До аніонактивними відносять хімічні сполуки з аніоном у вигляді радикала, обумовлює поверхневу активність з'єднання. Прикладами є звичайні мила, сульфовані спирти, натрію лаурилсульфат, емульгатор № 1.

2. До катіонактівним поверхнево-активних речовин зараховують солі четвертинних амонієвих основ, алкіламінів, циклічних амінів і т.д. Поверхнева активність сполук обумовлена ​​наявністю катіонів.

3. До неіоногенних поверхнево-активних речовин відносять продукти конденсації окису етилену з різними високомолекулярними жирними кислотами і спиртами, а також ефіри сорбітану, ефіри жирних кислот і сахарози і ін Приклади твіни - ефіри поліоксіетілірованного сорбітану і жирних кислот, монопальмітат сахарози, моностеарат сахарози, дістеарат сахарози, емульгатор Т-1, емульгатор Т-2 і ін

4. Амфолітние поверхнево-активні речовини представлені головним чином похідними амінокислот і амінофенолом. Поверхнева активність речовини цієї групи залежить від pH, в якій вони перебувають: у кислому - вони катіонактівни, у лужному середовищі - аніоноактивні.

· Речовини, що збільшують в'язкість. Для стабілізації емульсій і для підвищення в'язкості мазей, супозиторних основ і суспензій. Сюди належать продукти природного та синтетичного походження … камеді, пектини, крохмаль, агар-агар, натрію альгінат, аеросил, желатозу, похідні целюлози, ПАР, бентоніти, алюмінію стеарат

· Стабілізатори. Підвищення стійкості діючих речовин в готових ліках досягається двома методами: фізичним та хімічним. Фізичний метод стабілізації заснований на захисті лікарських речовин від несприятливих впливів зовнішнього середовища, а також на використанні високочистих інгредієнтів та допоміжних речовин та апаратури (сучасних наукових досягнень і сучасного технологічного обладнання).

Хімічні методи стабілізації, засновані на введенні в ліки особливих допоміжних речовин-стабілізаторів (при стабілізації розчинів, суспензій, емульсій), хоча слід сказати, що стабілізатори вводяться і для підвищення стійкості таблетованих препаратів, наприклад амідопірину (лимонна кислота), препаратів ріжків (аскорбінова і виннокаменная кислота) і т.д. У випадку рідких ліків використовують досить великий асортимент допоміжних речовин - стабілізаторів самої різної хімічної природи. Приклади к-та хлористоводнева, натрію гідроокису і натрію гідрокарбонату)

· Консерванти. Під консервантами розуміють речовини, здатні запобігти розкладання діючих інгредієнтів в ліках, які можуть статися внаслідок життєдіяльності мікробів і грибів. хлорбутанолгідрат 0,05 - 0,5% (розчини адреналіну 0,1%, коргликона 0,06% і ін); фенол 0,25 - 0,5% (вакцини, препарати інсуліну ); хлороформ 0,5% (різні сироватки); ніпагін 0,1% (конваллотоксін 0,03%, строфантин До 0,05%).

· Коригуючі речовини. Цю групу допоміжних речовин застосовують для виправлення смаку, кольору і запаху в різних ліках, особливо застосовуються в дитячій практиці. Всі коригуючі речовини можна розділити на дві групи:

1. Речовини, що виправляють смак і запах.

2. Речовини, що виправляють колір.

У першу групу входять цукор буряковий, фруктово-ягідні сиропи, сироп цукровий, мед, цукор молочний, цукор, глюкоза, сахарин, гліціррізіновая кислота і її солі та інші «солодкі» речовини. Сюди ж відносять складні ефіри («фруктові») - ананасовий, яблучний, грушевий і т.д., різні ефірні масла - рожеве, бергамотове і т.д., а також прянощі - продукти гвоздики, імбиру, ванілін і т.д. і речовини, що знижують смакові відчуття.

· Ароматизатори (російський варіант– отдушка) використовують з метою маскування неприємного запаху базових компонентів і завершення естетичного оформлення продукту.

· Фарбувальні речовини. Допоміжні речовини цієї групи застосовуються головним чином з міркувань безпеки (наприклад, підфарбовування розчину ртуті дихлорида для відмінності його від інших розчинів), внаслідок необхідності ідентифікації деяких ліків (наприклад, фарбування пресованих супозиторіїв), з естетичних міркувань, а також з метою більш сприятливого впливу на психіку хворих, особливо дітей. тартразин, розчини якого мають золотисто-жовтий колір, індиго - барвник синього кольору і еозин, утворює розчини червоно-рожевого кольору.

· В якості допоміжних речовин в емульсіях використовуються емульгатори. Камеді. Рослинні слизу. Пектинові речовини. Пектин Крохмаль. Целюлоза та її похідні. Карбоксилметилцелюлози. Твіни

Застосовувати принципи створення рецептури косметичних засобів в залежності від об’єкту застосування, типу дії, заданого косметичного ефекту, фізико-хімічних та біологічних властивостей використовуваної сировини

Правила виписування рецептів установлені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.05р. № 360.

Право прописування рецептів надається лікарями, фельдшерами, акушерками закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та підпорядкування, які при наявності відповідних показань зобов'язані видавати хворим рецепти, завірені своїм підписом і особистою печаткою.

Рецепти на лікарські засоби, які відпускаються на пільгових умовах чи безоплатно.

Рецепти повинні виписуватися з урахуванням віку хворого, порядку оплати ліків і характеру дії лікарських засобів на бланках, видрукуваних типографським способом по установлених формах ф-1, ф-3.

Виписування рецептів здійснюється латинською мовою.

Складові частини рецепта. Рецепт повинен виписуватися чорнилом чи кулько­вою ручкою, чітко і ясно, у зазначеній нижче послідовності з обов'язковим заповнен­ням усіх передбачених у бланку граф. При цьому необхідно пам'ятати, що виправлення в рецепті не допускаються: якщо допущені помилки, рецепт повинен бути переписаний.

1. Inscriptio - напис (від лат. inscribere - надписувати). У написі вказують най­менування, адресу і телефон лікувальної установи, в якій був виписаний рецепт. Код лікувально-профілактичної установи друкується цілком або ставиться штамп. На ре­цепті приватно-практикуючого лікаря повинні бути зазначені прізвище, домашня адреса і номер телефона (якщо він є).

2. Datum - дата видачі рецепта (вказується повністю число, місяць, рік).

3. Nomen aegroti — прізвище, ініціали хворого. У рецепті вказується прізвище та ініціали хворого, його вік.

4. Nomen mcdici - прізвище та ініціали лікаря (розбірливо).

5. Invocatio - звертання (від лат. invocare - волати, благати). У рецепті ця частина представлена одним словом Recipe - візьми (яке звичайно пишеться скоро­чено: Rp.: чи R.:) і юридичне характеризує розпорядження лікаря фармацевту. Воно показує, що даний документ є рецептом і на нього поширюються всі законоположення про рецепт.

6. Designatio materiarum чи Orginatio - перерахування лікарських речовин, і яких готують лікарський препарат.

Рідкі лікарські засоби виписують у мілілітрах і краплях, всі інші - у грамах. Якщо кількість рідини менше одного мілілітра, то звичайно її прописують у краплях, позна­чаючи їх кількість римською цифрою. Наприклад, gti IV (gtt - gitttas - крапля). Що стосується допоміжних речовин, то їх кількість лікар може не вказувати, а прописати «q.s.» (quantum satis - скільки потрібно).

Звичайно лікарські засоби прописуються в порядку зменшення важливості. Спочатку пишуть основний лікарський засіб (basis), потім прописують речовини, що сприяють основному лікарському засобу (adjuvuns - дослівний переклад: той, що допомагає, сприяє). Далі може бути виписана речовина, що виправляє смак чи запах лікарського препарату (corrigens), потім - формотворні, чи консистентні речовини, що надають форму лікарським препаратам (constituent - наповнювач).

7. Praescriptio чи subscriptio -розпорядження, підпис. Після перерахування лікарських речовин вказується, яка лікарська форма повинна бути приготовлена, і основні технологічні операції, які необхідно зробити (змішати, розважити і т. и.), в якій упаковці повинен бути відпущений лікарський препарат (у капсулах, ампулах, у посуді темного скла і т.п.). При виписуванні дозованих лікарських препаратів указується кількість доз.

8. Signature - сигнатура, позначення. Починається словами Signa, чи Signatur (познач, нехай буде позначене), частіше пишеться скорочено - S.

Зміст сигнатури призначений для хворого, у ній вказується, як варто застосовувати лікарський препарат.

9. Subscriptio medici - особистий підпис лікаря і його особиста печатка. Підписуючи рецепт, лікар приймає на себе відповідальність за правильність призначення хворому даного лікарського препарату. Ця остання частина рецепта має юридичну чинність.

У випадках, передбачених наказом МОЗ України № 360 (п. 1.14), додатково - круглою печаткою суб'єкта господарювання, що провадить діяльність, пов'язану з медичною практикою.

На рецептурних бланках ф-1 дозволяється виписувати не більше трьох найменувань лікарських засобів. На рецептурних бланках ф-1, які залишаються в аптеці (пільгові рецепти та ті, які підлягають предметно-кількісному обліку, крім наркотичних (психотропних) лікарських засобів), і на спеціальному рецептурному бланку ф-3 дозволяється виписувати одне найменування лікарського засобу.

39. Проводити порівняльний аналіз складу косметичних засобів згідно призначення, механізму дії, об^’єкту застосування тощо.

Проводиться порівняльний хімічний аналіз складу косметичних речовин, при визначенні домішок порів. з еталоном.

Масова частка хлоридів в шампунях (не більше 6%) методом аргентометрії та масова частка спирту етилового (не більше 11%) виз.спиртометром.

Мило. Масова частка жирних кислот базується на титруванні жир.к-т; в межі 73-85%

Фарби. Масова частка аміаку мет. Зворот.ацидометрії; 1,4-3,2%

Засоби для освітлення. М.ч. пероксиду водню 5,5-10,5, виз титриметрично, метод прямої йодометрії.

Крем та скраб . М.ч. гліцерину до 30%., виз титриметрично, мет. Зворот.йодометрії.

Зубна паста. Масова частка кальцій і магній карбонатів. Мет.зворот ацидиметрії. Та м.ч. фториду виз.потенціометрично. для дітей 0,025, дорослих 0,15%.