Виявляти несумісні поєднання лікарських засобів і різних за формою ліках.

Лікарські несумісності можна розділити на дві групи - фізичні і хімічні несумісності.
Для виявлення несумісних і скрутних прописів необхідний ретельний перегляд що стосовно оформлення рецептів, сумісності інгредієнтів та відповідності прописаних доз. Забороняється виготовлення ліків за рецептами, що містить несумісності, незалежно від характеру останніх. Такі рецепти вважаються недійсними.
Якщо рецепті поряд з іншими інгредієнтами прописані отруйні, сильнодіючі і наркотичні речовини, то відпустку їх окремо (над складі виготовленого ліки, із якими можуть утворитися несумісності) категорично забороняється.
Рецепт, у якому несумісні лікарські речовини, анулюється штампом "Рецепт недійсний". Усі випадки надходження таких рецептів реєструються у спеціальній журналі. Про неї має бути повідомлено керівнику відповідного лікувально-профілактичного установи вжиття заходів.

Хімічні несумісності. Цей вид фармацевтичних несовместимостей обумовлений хімічним взаємодією компонентів лікарської суміші.

Видимі ознаки:
- випаданням осаду;
- зміною забарвлення;
- газообразованием;
- зміною консистенції.
Інколи трапляються випадки хімічної несумісності, протікаючим без видимих зовнішніх проявів.

Фізична несумісність - це нерозчинність, зміна агрегатного стану та інші перетворення продуктів взаємодії. У результаті змінюються зовнішній вигляд і лікувальні властивості препарату, порушується дозування. Найчастіше нерозчинність спостерігається при виготовленні рідких лікарських форм, адсожщія - твердих (іноді рідких), зміна агрегатного стану, наприклад утворення евтектичних (взаєморозплавлюючих) твердих сумішей, залежить від фізичних властивостей компонентів суміші (температури плавлення, кріоскопічних констант тощо).

Хімічна несумісність є наслідком хімічних реакцій лікарських речовин. Вона нерідко призводить до втрати лікувальних властивостей препарату, спотворення ефекту або розвитку токсичної дії внаслідок утворення нерозчинних продуктів хімічних реакцій або нових сполук, що мають інші властивості. Ці перетворення найчастіше зумовлені реакціями окиснення, відновлення, гідролізу, нейтралізації тощо.[3,75].
Разом з тим хімічну несумісність іноді використовують з лікувальною метою, зокрема в токсикології (антидотна терапія). Наприклад, при отруєнні кислотами застосовують слабкі розчини лугів.

Фармакологічна несумісність може виявлятися на рівні транспорту, розподілу, біотрансформації та виведення лікарських речовин - фармакокінетична несумісність або на рівні специфічного ефекту - фармакодинамічна несумісність.

Оцінювати якість виготовлених ліків.

Внутрішньоаптечний контроль – це комплекс запобіжних заходів та видів контролю, що здійснюються безпосередньо в аптеці й охоплюють усі стадії виготовлення ЛЗ. Відповідальність за його проведення покладається на провізора-аналітика.

2. Види контролю:

• Письмовий(обов’язково) – у паспорті письмового контролю зазначаються: дата, номер рецепта, узяті ЛР та їх кількість, число доз, загальна маса чи об’єм. Також записується технологія, з пам’яті негайно після приготування ЛЗ. Паспор письмового контролю зберігається в аптеці 2 місяці
• Опитовий(вибірково) – провізор-аналітик чи зав.аптеки називають перший інгредієнт,(в складних вказують додатково кількість) фармацевт називає всі взяті ним інгредієнти та їх кількості
• Органолептичний(обов’язково) – це перевірка зовнішнього вигляду ЛФ, кольору,запаху, однорідності змішування,відсутність механічних домішок в рідких ЛФ. Результат контролю записують в журналі реєстрації результатів контролю ЛЗ, вироблених в аптеці, внутрішньо аптечних заготовок, етилового спирту
• Фізичний(вибірково) – полягає у встановлені загальної маси або об’єму ЛФ, кількості і маси окремих доз, але не менше 3 доз даної ЛФ(внутрішньо аптечна фасовка і заготовка, стерильні ЛФ після фасовки до стерилізації, ЛЗ для дітей до 1р, отруйні, наркотичні, психотропні, ЛФ індивідуального виготовлення). Результати контролю фіксуються в журналі реєстрації результатів контролю ЛЗ, вироблених в аптеці, внутрішньо аптечних заготовок, етилового спирту

• Хімічний якісний і повний(за певних умов) – полягає у визначенні тотожності(ідентифікації) та кількісного вмісту ЛР, що входять до складу ЛФ. Результати контролю записують в журналі реєстрації ідентифікації ЛЗ і журналі реєстрації результатів контролю ЛЗ, вироблених в аптеці, внутрішньо аптечних заготовок, етилового спирту . У другому журналі фіксуються усі випадки неякісного виготовлення ЛЗ. Результати перевірки води очищеної записуються у журналі реєстрації результатів контролю води очищеної та води для ін’єкцій «in bulk»
• Контроль при відпуску(обов’язково) – провізор який відпускає ліки перевіряє відповідність:упаковка ЛЗ фізико-хімічним властивостям інгрідієентів, оформленні ЛЗ вимогам чинних нормативних матеріалів, відповідність отруйних, наркотичних доз віку хворого, номера рецепта і на етикетці, прізвище хворого на квитанції, етикетці і рецепті , складу ЛЗ зазначеному на етикетці – пропису в рецепті

Використовувати теоретичні знання щодо основних положень косметичних аспектів анатомії та фізіології шкіри

Мазі, приготовані на вазеліні проявляють поверхневу дію, оскільки вазелін погано проникає в шкіру і перегороджує доступ лікарської речовини до тканин (мазі сульфаніламідів, фенолів, антибіотиків і інш.).
ТРАНСДЕРМАЛЬНІ ТЕРАПЕВТИЧНІ СИСТЕМИ

При застосуванні трансдермальних терапевтичних систем (ТТС) потрібно враховувати не тільки фізико-хімічні властивості ЛР, але й фізіологічний стан поверхні шкіри (запалення, ступінь ушкодження рогового шару, проникність, вікові та етнічні відмінності і т. ін.).

Процес шкіряної абсорбції ЛР залежить від інтенсивності кровозабезпечення та хімічного складу поверхні шкіри. Кровозабезпечення шкіри йде з глибокої частини дерми. У шкірі кров на 60 % є венозною. Здорова шкіра — хороший бар’єр у відношенні до несприятливих чинників середовища. Кератин, що утворюється в клітинах епідермісу, надає йому стійкості до різних механічних, фізичних та хімічних впливів. Ліпіди, що виштовхуються сальними залозами, змішуючись з ліпідами кератиноцитів, утворюють на поверхні шкіри жирове мастило, що забезпечує її проникність та бактерицидність. З точки зору фізико-хімічних законів дифузії, шкіра розглядається як проста мембрана.

Швидкість вивільнення ЛР залежить від площі поверхні ділянки шкіри, на якій знаходиться ЛР, а також від складу мазевої основи і способу нанесення мазі.

Процес шкіряної абсорбції залежить від розчинності ЛР у воді і жирах. Жиророзчинні ЛР легко проникають у шкіру, утримуються жировою клітковиною, і лише невелика частина проникає в кров’яне русло. Жирова клітковина є бар’єром для водорозчинних речовин. Тому в даних системах актуальне використання емульсійних середовищ типу в/м або м/в.

ТТС — це дозована лікарська форма, на вигляд невеликого розміру (кругла) плівка діаметром 1,8 см і площею 2,5 см2 (рис. 2). Приклеюється вона, як правило, за вухом.

Діти: ЛП, що наносяться на шкіру мають більшу резорбтивну дію ніж у дорослих, шкіра легко подразнюється.