ВІЗИТНА КАРТКА ЯК АТРИБУТ УСНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

На сьогодні візитні картки широко використовуються й стали невід’ємним атрибутом ділового життя. Візитна картка - це картка для вручення під час знайомства чи візиту. Здебільшого вона має такі реквізити:

- назву підприємства, установи, організації, фірми;

- прізвище, ім’я, по батькові власника картки;

- посаду;

- адресу установи, організації, підприємства, фірми;

- номери телефонів, факсу.

Візитні картки бувають різних видів:

1. Стандартна картка. Використовуються під час знайомства. Назва фірми, прізвище, ім’я, по батькові друкуються великими літерами; посада, адреса, телефон - малими.

Зразок:

2. Картка, що використовується із представницькою метою.

Таку візитну картку вручають, якщо її власник не бажає продовжувати контакт особисто. У ній зазначаються назва фірми, адреса й телефон.

Зразок:

Іноді адреса може не зазначатися.

Зразок:

3. Картка фірми. Використовується для привітання від імені фірми.

Зразок:

4. Об’єднана візитна картка. Зазначається прізвище (або прізвища), імена та по батькові чоловіка і дружини; надсилаються або розвозяться переважно жінками.

Зразок:

Колір візитних карток може бути будь-яким, але згідно з протокольними вимогами вони повинні бути білого кольору, а кольоровим має бути лише фірмовий знак.

Розмір візитної картки регламентується правилами етикету. Найчастіше вони бувають формату 5×9 см, хоч незначні відхилення від стандарту допус-каються. Краї візитної картки можуть бути округлими.

Необхідно знати, як поводитися з візитними картками. Обмін ними відбувається відразу після того, як співрозмовники були представлені один одному. Вручається візитна картка так, щоб новий знайомий міг прочитати текст. Візитну картку беруть вказівним та великим пальцями, ознайомлюються з текстом і ховають, але в жодному разі не можна м’яти, згинати чужі візитні картки, крутити в руках перед власником, робити помітки. Це сприймається як неповага.

Візитними картками не лише обмінюються, але й надсилають їх після ділового візиту або як супровід до подарунків, книг, журналів, квітів тощо. Іноді їх можна надсилати замість листа, зазначивши у лівому нижньому кутку стандартну міжнародну символіку (літери французьких слів):

p.r. - висловлення подяки;

p.f. - привітання;

p.f.n.a. - вітання з Новим роком;

p.f.c. - висловлювання задоволення від знайомства;

p.p. - заочне представлення, знайомство, рекомендування;

p.p.c. - прощання через від’їзд із країни;

p.c. - висловлення співчуття.

За неофіційних обставин можна зробити інші позначення, написи, але обов’язково у 3-й особі: «Вітає зі святом», «Дякує за вітання».

Візитні картки вручають особисто. Якщо адресат відсутній, надсилають з кур’єром і привозять особисто, в такому випадку загинають правий верхній кут, що є знаком найглибшої пошани. Порушенням етикету вважається ситуація, коли загнуту візитну картку вручає кур’єр або водій. На отримані картки треба відповісти своїми візитними картками упродовж 24 годин. Ділові люди повинні мати при собі не менше десяти карток.

Практичні  завдання

1.  Продовжте речення:

Невід'ємним атрибутом ділового життя сьогодні є ... .

Візитна картка — це ... .

Візитні картки бувають різних типів: .....

Колір візитних карток повинен бути ....

Розміром візитні картки бувають ... .

Обмін візитними картками відбувається зразу після ... .

УНІВЕРСАЛЬНІ ВЕЛИЧИНИ УСНОГО СПІЛКУВАННЯ

Існують три універсальні величини усного ділового спілкування – погляд, усмішка та відстань, на якій ведеться бесіда. Це невербальні засоби спілкування, які суттєво доповнюють вербальні в процесі усного ділового спілкування.

Погляд – найсильніший компонент розмови. Уміння «витримувати погляд» є наслідком особливого тренування. Людина, яка просто дивиться у вічі співрозмовнику, викликає довіру. Вміння першим не відводити погляд – це ознака сильної, рішучої особистості. Зустрічаючись, люди обов’язково коротко дивляться один одному в очі. Цей перший погляд є «пробою на довіру». Щирість у цьому швидкому погляді означає доброзичливе ставлення. Якщо партнер затримує погляд на очах співрозмовника, то робить це з метою пригнітити людину. Якщо співрозмовник затримує погляд, супроводжуючи це кивком голови, то це означає згоду і довіру. Якщо ж партнер відводить очі у паузі, то це значить, що він не все ще сказав і просить не перебивати.

Усмішка. Перш ніж говорити, усміхніться. Це налаштує будь-яку розмову, навіть важку, на доброзичливий тон і взаємоповагу. Усмішка повинна відповідати ситуації, а якщо можливо, й визначати її. Самої мовчазної усмішки іноді буває досить, щоб пом’якшити неприємну ситуацію або зняти роздратування партнера. Усмішка має бути багатозначною, але не маскою, і відповідати настрою.

Символічною є відстань,  на якій ведеться бесіда. Розрізняють чотири види дистанції між співрозмовниками: інтимну, особисту, соціальну, офіційну. Відстань між особами служить регулятором їхніх відносин. Визначником соціального статусу, статі, місцевості, де мешкають співрозмовники, може стати саме відстань. Треба пам’ятати, що у різних націй поняття норми різні. У слов’ян відстань під час ділової бесіди менша, ніж, наприклад, у американців, австралійців, бо соціальна дистанція збігається з особистою. Якщо не знати дистанції співрозмовника, то ненавмисне можна його вразити або образити.

Запитання для самоконтролю:

1.Що називають універсальними величинами усного ділового спілкування?

2.Якого значення надають погляду під час ділового спілкування?

3.Якою має бути усмішка?

4.Які чотири види дистанції між співрозмовниками виділяють фахівці?