ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІМЕННИКІВ У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

Слід пам’ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає:

1.Віддавати перевагу абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, гарант, довідка, екскурсія, ємність, звершення, зона, інгредієнт, компрометація, кон’юнктура, лабораторія, маркетинг, номенклатура, об’єктивність, поборник, прецедент та ін.

Слід уникати слів із розмовного стилю, із суфіксами емоційної оцінки.

Наприклад:

1.Написання іменників на позначення статусу, фаху, посади, звання у чоловічому роді:

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, висококваліфікований кухар ресторану переміг, старший інспектор комісії записав.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що …

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу: У конкурсі перемогла відмінниця 8-А класу Гур’єва Л.Г.   й  У конкурсі перемогла відмінник народної освіти викладач освіти СШ №8 Гур’єва Л.Г.

3. Збірні іменники, що позначають сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо, замінювати іменниками у формі множини, наприклад:

4. Уживати форму Кл. відмінка лише у звертанні до осіб, називаючи:

5. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку із прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

Але: у четвер, у неділю, у грудні, (без слова «місяці»).

6. Пам’ятати, що:

Кількісний іменник «раз» у сполученні із числівником та іменником «половина» має форму «рази»: Продуктивність підприємства збільшилась у два з половиною рази.  Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму «раза».

Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза.

В Ор. відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення -оми (-еми), -има, наприклад:

7. Бажано віддавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальнюють зміст, наприклад:

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припустимою є форма наказового способу дієслова (доручити,  оглянути й под.).

8. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в Зн. відмінку, а не в Д., наприклад:

9. Уживання низки дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в Зн. чи Д. відмінку, наприклад:

10. Прізвища, що походять від назв істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім’ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця;

 Завершити дослід лаборантові Комарю.

Щоб уникнути одноманітності, вживаючи форми давального відмінка, коли ми пишемо поряд кілька іменників, слід чергувати форми з різними закінченнями, спочатку вживати -ові, -еві (-єві), а тоді – -у(-ю): Гордієнкові Василю Іллічеві, Петрові Михайловичу Карпенкові, панові директору, добродієві професору, товаришеві Голованю Іванові Олеговичу.

Щоб уникнути немилозвучного збігу та не спричиняти спотвореного значення, закінчення -у(-ю) вживають лише:

а) у субстантивованих прикметниках-прізвищах із суфіксами -ов, -ев, -єв, -ів, -ин, -ін, -їн: Іванову, Арсеньєву, Андрухі́ву, Гришину, Ільїну й под.;

б) у географічних назвах (із тими же самими суфіксами): Азову, Києву, Колгуєву, Львову, Харкову й под.;

в) у загальних назвах, якщо закінчення не збігаються з Р. відмінком: острову, гопаку, телеві́зору й под.

11. В орудному відмінку однини закінчення -ом мають:

а) неслов’янські прізвища із закінченням на -ов, -ин, -ін: Бюловом, Мартином, Дарвіном, Чапліном;

б) географічні назви із суфіксами -ов, -ев (-єв), -ів (-їі), -ин, -ін (-їн), що не відмінюємо як прикметники: Азовом, Голосі́євом, Києвом, Харковом, Святошином, Люботином, Яготином, Хотином, Батурином, Берлі́ном.

Закінчення -им мають прізвища твердої групи на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн): Виноградовим, Глі́бовим, Звегинцевим, Ковалевим (від Ковалів), Лесиним, Бабкиним, Пушкіним, Щепкіним, Ільїним.

ПРИКМЕТНИК

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

У ДІЛОВИХ ПАПЕРАХ

1.Перевагу віддають прикметникам книжного походження: автобіографічний, балансовий, валютний, гарантійний, дезорієнтований, еквівалентний, єретичний, зоологічний, ідеальний, конфіденціальний, легітимний, маршрутний, нейтральний, організаційний, парламентський, регіональний та ін.

2.У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикметників перевагу віддають аналітичним формам, які утворюють за допомогою прислівників: дуже, надто, більш, менш та ін.

Примітка.  Слово «самий»  на позначення вищого ступеня ніколи не вживають із прикметниками. Його заступає частка най-.

3.Уникають уживання присвійних прикметників, замінюючи їх іменниками або відповідними прикметниковими формами. Якщо потрібне точне означення, іменник-прізвище (посада, звання тощо) ставлять у Р. відмінку, це ж стосується тих випадків, коли є кілька однорідних членів.

4.Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз’яснюючим іменником.

Але усталеним є вживання прикметників, які означають географічні назви, що походять:

а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область,  Великобурлуцький район, Красноярський край,  Київський проспект, Керченська протока, Казахська затока, Дніпровський лиман, Чукотський півострів та под.

б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве, селище Кіровське та под.

5.Прикметник узгоджується з іменником на позначення певних професій, посад та звань осіб жіночої статі  лише в чоловічому роді.

6.Усі прикметники (у ролі означень) , що вживають у сполуках із числів-никами два, три, чотири, стоять у Н. та Зн. відмінках множини й мають зазвичай закінчення -і, а не -их.  Це ж стосується прикметника останній із числівником п’ять і більше.

Два нестандартні вироби

Експонувалося три оригінальні розробки

За останні вісімдесят років

7.Для визначення часу слід:

а) уживати відповідні прикметники у Р. відмінку без прийменника у(в), або ж прислівник:

б) щоб прикметник стояв не в М., а Р. відмінку без прийменника.