СКЛАД ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ З ПОГЛЯДУ ЇЇ СТИЛІСТИЧНОГО ВЖИВАННЯ

Лексика є одним із мовних засобів, що характеризують функціональний мовний стиль – різновид літературної мови, який визначається сферою його функціонування і характеризується особливостями у виборі, поєднанні й організації системи мовних засобів (лексичних, граматичних, фонетичних та ін.) у зв’язку з метою і змістом спілкування.

Мовна практика показує, що окремі слова, називаючи одні й ті самі поняття, відрізняються саме стилістичним уживанням, наприклад: вітер, вітровий, легіт;  дитина, дитя,  чадо;  допомогти,  виручити,  посприяти;  робітник,  роботяга.

У зв’язку з цим уживана в мові лексика поділяється на певні стилістичні групи. Виокремлюється лексика стилістично нейтральна (або загальновживана) і лексика, пов’язана з певним функціональним стилем, стилістично забарвлена.

До стилістично нейтральної лексики належать слова, що є назвами основних понять, пов’язаних із щоденним життям усіх членів мовного колективу. Вона однаково поширена і в усній, і в писемній формах літературної мови.

Із семантичного погляду серед стилістично нейтральної лексики виділяються слова, що є назвами предметів навколишньої дійсності (земля,  поле,  степ,  річка),  явищ природи (сніг, дощ,  вітер,  спека),  людей за біологічною статтю та родинними стосунками ( чоловік, жінка, хлопець,  дівчина;    батько,  мати,  брат,  сестра,  онук,  дівер,  зовиця,  невістка),   речей, пов’язаних із життям людини, та їх частин – предметів побуту;  страв, предметів одягу,  взуття,  знарядь праці  (хата, кімната, сіни, підлога, стеля, тарілка, хліб, сіль, суп, борщ, каша, пальто, сукня, сорочка, чоботи, черевики, граблі, пилка, сокира),  органів і частин тіла людини  (рука, голова, нога, серце, печінка, шлунок),  тварин,  птахів та їх органів (корова, порося, вовк, сорока, півень, курка, лапа, гребінь, хвіст, дзьоб),  рослин та їх частин  (дерево, горобина, яблуня, бузок, троянда, крона, стовбур, листок, жито, колосок),  ознак предметів  (великий, широкий, зелений, щирий, дбайливий),  дій,  станів та їх ознак  (ходити, рубати, сіяти, писати, думати;  швидко, повільно, якісно, щодня, завтра),  чисел,  числових понять  (два,  дванадцять,  кількадесят,   сто двадцять,   перший,  десятий,  одиниця,  сотня,  половина).

До стилістично нейтральної лексики належать також слова, що вказують на предмети, ознаки, кількість, не називаючи їх  (я , ми,  кожний,  хто-небудь,  такий,  жоден,  ніякий), а також неповнозначні слова  (у,  на,  поміж,  з-понад,  і,  й,  а,  але,  щоб,   бо, якби,  якщо,  тому що).

Стилістично нейтральна лексика – найчисленніша, найрізноманітніша за своїм складом і найбільш мінлива. Вона постійно збагачується за рахунок переходу слів з інших стилістичних груп. Нині, коли наука, техніка, культура, освіта досягли високого рівня, коли зросла громадянська активність людей, загальновживаними словами стали слова конференція, сесія,  план,  електро-ніка,  завод,  оренда,  комбайн,  трамвай, супутник,  інженер, агроном,  кіно,  виставка,  клуб,  телевізор,  школа,  учень,  гімназія,  холодильник,  люстра,  телефон, магнітофон,  бізнес,  бізнесмен,  приватний  тощо.

Серед слів, співвідносних з окремими функціональними стилями, розрізняють лексику розмовну, експресивно забарвлену та книжну з підгрупами:  суспільно-політична,  виробничо-професійна,  науково-термінологічна,  офіційно-ділова.

Розмовна  лексика  співвідноситься з розмовно-побутовим стилем літературної мови. Їй властива, так би мовити, стилістична зниженість, обмеженість уживання за розмовно-побутовим мовленням. У словниках біля таких слів є помітка «розм.». Прикладом слів цієї групи можуть бути роботяга,  гуляка,  репет,  лупцювати,  замакітрилося,  шастати,  мастак,  репетувати,  крутій,  брьохати,  комизитися, пика. Розмовна лексика вживається й у художніх творах як засіб характеристики героїв, у публіцистичному стилі для надання мовленню жвавості, вільності, гостроти.

До  експресивно  забарвленої  лексики  належать урочисті слова: батьківщина,  велич,  знамено,  вікопомний,  благословенний,  величавий. Ця лексика об’єднує усі слова, які, позначаючи відповідні поняття, виражають ставлення мовця до названого і надають мовленню виразності, образності, емоційного забарвлення.

Емоційність, образність, експресивність забарвленої лексики може виражатись:

1) у лексичному значенні слова: радий, чудовий, рідний, ніжність, величавий, благодатний, сум, горе;

2) суфіксами, що надають відтінків зменшеності, пестливості, згрубілості, зневажливості: матуся,  матінка, матусенька; вітрище, вітрюган, хлопчисько, писака, здоровенний;

3) вживанням слів у переносному значенні, наприклад у висловах: золото хлібного поля, золото душі людської, зірки естради, лежить колодою.

Книжна  лексика  властива писемній формі літературної мови, у словниках біля цих слів є помітка «кн.» (книжне). Проте це не означає, що слово вживається лише у книжному, тобто писемному, мовленні і прирівнюваних до нього різновидах усного мовлення (в лекціях, доповідях і т. ін.) – у щоденному розмовному мовленні люди часто порушують теми, які передбачають вживання поряд з іншими і книжних слів.

Книжна лексика поділяється на кілька груп.

Суспільно-політична  лексика  охоплює слова, які називають явища навколишньої дійсності, пов’язані з політичним, громадським життям суспільства і людини в суспільстві. Це передусім слова, що називають поняття, пов’язані з політичною діяльністю, суспільним та економічним будівництвом у країні, характер стосунків між державами, державно-адміністративні, партійні органи, наприклад: суспільство,  держава,  соціалізм,  капіталізм,  комунізм,  партія,  Верховна Рада,  парламент,  сесія,  мир,  війна,  переговори,  політика невтручання,  статус без’ядерної держави,  з’їзд,  мітинг,  страйк,  маніфестація,  електорат,  пікетування,  угруповання,  преса,  газета,  телеміст,   Рада Європи,  Хартія прав людини,  Комітет захисту миру України, інтернаціоналізм, Конгрес демократичних сил України,  космополіт,  націоналіст,  інтернаціоналіст,  передовий. Суспільно-політична лексика поповнюється за рахунок переходу в неї слів із загальновживаної лексики та лексики інших стилістичних груп (Всесвітній день захисту дітей,  Партія зелених України, Народний рух України) й одночасно поповнює загальновживану лексику (сесія,  мир,  війна,  з’їзд,  мітинг,  газета).

Виробничо-професійна  лексика  складається зі слів, що називають професії, посади, виробничі процеси, знаряддя праці, приміщення, в яких відбуваються виробничі процеси, та інші поняття, пов’язані з виробництвом. Кожна галузь виробництва характеризується «своєю» виробничо-професійною лексикою, хоч є слова, які вживаються для характеристики кількох або багатьох галузей, наприклад: назви посад (директор,  заступник директора,  завгосп,  бухгалтер),  виробничих колективів та їх підрозділів (бригада, відділ, сектор), понять, пов’язаних з організацією праці, виявом ставлення до праці (план, зміна, новатор, раціоналізатор,  дисципліна,  режим праці,  штатний розклад).

Лексика, що характеризує окремі галузі виробництва:

Медичну: лікарня, амбулаторія, поліклініка, лікар, терапевт, невропатолог, медогляд, діагноз, операція, аналіз, хірургія, фонендоскоп, тонометр, гемодез, ін’єкція, крапельниця, санпропускник, швидка допомога;

Педагогічну: школа, навчальний заклад, профтехучилище, коледж, гімназія, завуч, учитель, вихователь, учитель-методист, класний керівник, урок, виховна година, розклад, педрада, оцінка, клас, кабінет, учком, староста класу, класний журнал, аудиторія, лекція, семінар, викладач, професор, декан, деканат, факультет, практичне заняття, стипендія, абітурієнт, студент, читальний зал;

Шахтарську: шахта, вугілля, штрек, вагонетка, сигнальна лампочка, лебідка, вугільний пласт, транспортер;

Сільськогосподарську: фермерське господарство, фермер, колгосп, ланка, теплиця, бригадир, плуг, комбайн, культиватор, борона, оранка, сівба, жнива, підняття парів, боронування, затримання вологи, підвезення кормів.

Відокремлюються й інші групи виробничо-професійної лексики – їх стільки, скільки є галузей виробництва.

Слова чи мовні звороти, властиві мовленню людей певної галузі виробництва, називаються  професіоналізмами.  Наприклад, вікно у мові вчителів, шасі у мовленні авіаторів.

Професіоналізми  активно використовуються в художніх творах, вони є одним із засобів характеристики дійових осіб. Професіоналізми широко представлені у творах М. Коцюбинського, І. Франка, М. Стельмаха, О. Гончара, Ю. Збанацького, П. Загребельного, І. Цюпи, Грицька Бойка та інших майстрів слова.

Виробничо-професійна лексика у процесі розвитку суспільства, мови, внаслідок тих змін, що відбулися в економіці, значно збагатилася. До її складу в різний час увійшли слова  індустріалізація,  електрифікація,  теплофікація, газопровід, радіофікація, електродоїння, телефонізація,   атомна енергетика,  ядерна катастрофа,   комп’ютеризація,  стільниковий,  інноваційний.  Водночас виробничо-професійна лексика є одним із джерел поповнення стилістично нейтральної лексики.

Науково-термінологічна  лексика –  це сукупність слів, що вживаються в науковій літературі та мовленні людей, діяльність яких пов’язана з тією чи іншою галуззю науки.

Значну частину цієї лексики становлять терміни – слова чи словосполучення, що виражають відповідні поняття певної галузі науки, мистецтва, суспільного життя.

Здебільшого термін є словом однозначним, позбавленим емоційного, стилістичного забарвлення. Науково-термінологічну лексику поділяють на загальнонаукову і галузеву. Слова загальнонаукової термінології вживаються в усіх чи багатьох галузях науки. Такими є  дослідження,  експеримент,  синтез,  аргумент,  аналогія,  категорія,  диференціація,  інтеграція,  анотація,  проспект,  твердження,  спостереження,  визначення,  доказ,  доказовість,  зіставлення,  порівняння та ін.

Слова галузевої термінології властиві кожній окремій науці, в них відображено специфіку наукової галузі. Розрізняють мовознавчу, літературознавчу, педагогічну, музичну, хімічну, фізичну, математичну, кібернетичну, біологічну, медичну, військову, морську та іншу термінологію.

Приклади галузевої термінології:

Психологічної:  інтуїція, інтроспекція,  вища нервова діяльність, автотренінг, афект, асоціація, апатія, апперцепція, гіпноз, галюцинація, втомлюваність, здібності, згуртованість, пам'ять, наслідування, поведінка, уява, учення, успіх, сором, самосвідомість, самовладання, пунктуальність, психоаналіз;

Мовознавчої:  фонетика, морфологія, фонема, морфема, звук, асиміляція, спрощення, перерозклад, іменник, дієслово, відмінювання,  граматичний рід, парадигма, словозміна, словотвір, словосполучення, речення, тип зв’язку,  словоречення,  безособове дієслово,  безсполучникове складне речення;

Музичної:  гама, октава, нота, соль, дієз, бемоль, соло, дует, квартет, сольфеджіо, адажіо, ансамбль, мажор, мінор, форте;

Педагогічної: дидактика, виховання,  навчальний процес,  метод навчання,   прийом навчання,  форма навчання,  оцінка,  педагогічний вплив,  мотивація навчання;

Хімічної:  азот, колоїд, кисень, кислота, стронцій, йод, оксид, атом, розщеплення атома,  ядерна реакція,  лакмус, елемент, цезій,  хімічна реакція;

Кібернетичної:  ЕОМ, байт, біт, процесор,  операційна система,  програмування, фортран, алгол,  зовнішня пам'ять;

Зоологічної:  зоологія,  ентомолог,  екологія,  мікроскоп,  сачок,  комаха,  термітник,   малярійний комар,  колорадський жук,  личинка,  павутиння, земноводний,  плазун,  птах,  орнітологія,  мутація;

Радіофізичної:  хвиля, чутливість,  перешкода,  заземлення,  кварц,  діапазон,  детектор,  динамік,  приймач,  герц,  ампер,  ом;

Філософської:  істина,  матерія,  об’єкт,  світогляд,  біхевіоризм, ідеалізм,  екзистенціоналізм,  діалектика;

Економічної:  товар,  продуктивні сили, виробничі відносини,  засоби виробництва,  вартість,  внутрішній валовий продукт,  робочий час,  експорт,  маркетинг, трансфер;

Металургійної:  прокатний стан,  доменна піч,  ківш,  металоплавильний,  металопрокатний, мартен, продувка, розлив.

Серед галузевої термінології є слова, що вживаються в кількох галузях науки, наприклад: йод – у хімії й медицині;   асиміляція – в мовознавстві й біології;   морфологія – в мовознавстві, медицині, біології;   центр – у геометрії, фізиці, граматиці, спорті;   ключ – у музиці, технічних науках;   позиція – у військовій галузі, мовознавстві;   діапазон – у музиці, радіофізиці.

Науково-термінологічна лексика вживається також у художніх творах, присвячених опису життя й діяльності вчених. За рахунок науково-термінологічної лексики збагачується лексика загальновживана. Нині загальновживаними стали слова  терапевт, окуліст, операція, аналіз, ангіна, аспірин, йод, фурацилін; експрес,  швидкий потяг,  купе, провідник, тамбур, плацкарта, електровоз; захист, оборона, напад, тактика.

Офіційно-ділова  лексика  об’єднує слова, вживані в офіційно-діловому стилі літературної мови: в канцелярському мовленні, державних та урядових постановах, указах та інших документах, ділових паперах. Ці слова однозначні, позбавлені емоційного, стилістичного забарвлення, вживаються в чітко визначеному для кожного з них місці певного документа. Серед них поширені віддієслівні іменники: постанова, ухвала, наказ, заява, розписка, страхування, реєстрація, поручитель. З погляду походження в цій групі лексики переважають іншомовні слова (кодекс, декларація, акт, поліс, реєстрація, протокол, скарга), хоча немало слів і корінної української лексики (заява, наказ, розписка, пояснювальна записка, витяг, ухвала, рішення, розпорядження, посвідчення, оголошення, звіт).

Із стилістичною настановою в українській літературній мові, переважно в художньому стилі, вживаються такі групи загальнонародної лексики, як діалектизми (територіальні), арготизми (соціальні діалектизми), вульгаризми.

Діалектизми –  це слова, поширені на території певного діалекту і відсутні у мовленні людей, які проживають у місцевості поширення іншого діалекту. Наприклад, у південно-східному діалекті вживаються слова  пшеничка (кукурудза),  ярчак (у значенні «зграя»),  образ (обличчя),  слабий (хворий),  допіру (тільки що, зараз);   у північному діалекті – слова  кукуля (зозуля),  ясниця (веселка),  кендюх (шлунок),  шупить (розуміти),  харапудитись (лякатися),  хупавий (красивий),  жаркий (коричневий);   найбільше слів місцевого значення й поширення у південно-східному діалекті:  говедо (худоба),  обійстя (господарство),  чічка (квітка),  майва (прапор),  вуйко (дядько),  пательня (сковорода),  гостинець (шлях),  варгатний (губатий),  файний (красивий),  вакатись (відважуватись),  дрібний (малий – про дітей).

Діалектизми вживаються в художніх творах як засіб характеристики героїв, як один із мовних засобів створення місцевого колориту. Активно представлені вони у творах письменників, вихідців із Західної України, зокрема В. Стефаника,  Ю. Федьковича,  І. Франка,  Лесі Українки,  а також у творах   М. Стельмаха,  О. Гончара  та ін.

Арготизми (від фр. Argot - жаргон) –  це слова або вислови, властиві мовленню вузької соціальної чи професійної групи людей. Користуючись загальнонародною мовою, члени таких груп додають до неї слова, слово-сполучення, які не властиві літературній і загальнонародній мові, через що їх мовлення не можуть зрозуміти люди, які не належать до цієї групи. Так, до студентського арго належать слова  пара (двійка),  шпора (шпаргалка),  хвіст (академзаборгованість),  зідрати (списати),  плавати (погано відповідати);  арго злодіїв містить слова  звонар (базіка, бовтало),  зухер (злочинна угода),  забити гвіздок (ввести в оману),  кишки (речі),  форс, форци (гроші),  ходити на вогник (обікрасти квартиру, у якій відсутні господарі),  ходити по верхах (здійснити крадіжку з кишені верхнього одягу).

Недоступність для сприйняття сторонніми досягається й іншими засобами, зокрема зміною місця складів у словах, наприклад, останній склад стає першим:  гочо від бете намож тисьдочека? (чого від тебе можна дочекатись?).

Арготизми часто мають згрубіле забарвлення, окремі з них є непристойними. У літературну мову частина їх потрапляє через художню літературу, у якій вони використовуються як засіб характеристики героя, розкриття його заняття, світогляду, внутрішнього світу.

З такою самою метою, а іноді як засіб сатиричного зображення дійсності, в художній літературі вживаються  вульгаризми  – грубі чи лайливі слова та звороти, вислови, неприйняті в літературній мові. Звичайно, більшість вульгаризмів має відповідники у загальновживаній лексиці, порівняйте:  пика, рило (обличчя);  тріскати, топтати, жерти (їсти);  засипатися, провалитися (не скласти іспиту); втріскатися (закохатися).

Вживання діалектизмів, арготизмів, вульгаризмів у звичайному мовленні без потреби утруднює порозуміння між людьми, надає мовленню згрубілого, а іноді й непристойного забарвлення. Тому кожен мовець має дбати про чистоту свого мовлення, ретельно добирати потрібні для спілкування слова, що відповідають мовній нормі.

Запитання  для  самоконтролю:

1.На які стилістичні групи поділяється лексика?

2.Які слова належать до стилістично нейтральної лексики?

3.Яким чином збагачується стилістично нейтральна лексика?

4.Які риси властиві розмовній лексиці?

5.Які слова належать до експресивно забарвленої лексики?

6.На які групи поділяється книжна лексика?

7.Що таке «професіоналізми»?

8.Охарактеризуйте виробничо-професійну лексику.

9.Що таке термін? Назвіть основні ознаки термінів.

10.На які групи поділяється науково-термінологічна лексика?

11.Дайте визначення діалектизмів та охарактеризуйте їх.

12.Що таке арготизми? Назвіть сферу їх використання.

13.Чи можна вважати, що вживання арготизмів в повсякденному мовленні стилістично виправдане?

Практичні  завдання:

1. Прочитайте текст «Культура мовлення». Випишіть слова-терміни.

КУЛЬТУРА  МОВЛЕННЯ

Культура мовлення - це духовне обличчя людини. Вона свідчить про загальний розвиток особистості, ступінь прилучення її до духовних багатств рідного народу й надбань усього людства.

Основою мовленнєвої культури є грамотність, тобто дотримання загально-прийнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, синтаксичними і стилістичними засобами мови. Але цим поняття мовленнєвої культури не вичерпується. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним. Щоб цього досягти, слід вслухатися в живе мовлення, вдумливо читати політичну, художню, наукову літературу, звертаючи при цьому увагу на вживання окремих слів, на особливо вдалі висловлювання, на побудову речень, користуватися словниками. Треба активно розвивати своє мовлення: усно й письмово викладати думки, виправляти себе, перебудовувати сказане, шукати найкращі й найдоцільніші варіанти висловлювання.

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, логічно мислить, то й мовлення в неї ясне, логічне. І навпаки, якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, чого не розуміє або не знає, то й мовлення в неї плутане, беззмістовне, захаращене зайвими словами, непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи, зрозуміле і легко сприймається.Грамотне, багате мовлення - не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й вияв поваги до людей, з якими спілкуєшся, до народу, який створив цю мову (з посіб.).

2. Перекажіть текст, використовуючи наукову лексику, слова-терміни.

3. Запишіть основні тези тексту. Запам’ятайте їх.

ТЕМА 10