Аспекти профорієнтаційної роботи.

Прочитайте і виділите основні задачі і цілі різних аспектів профорієнтаційної роботи.

Професійна орієнтація – це багатоаспектна система. Можна виділити наступні її аспекти: соціально-економічний, психолого-педагогічний і медико-фізіологічний, що знаходяться в тісному зв'язку один з одним.

З економічноїточки зору профорієнтація – це процес керування вибором професії і місця роботи молоддю відповідно до потреб суспільства і можливостей особистості. У задачі по профорієнтації входить вивчення демографічної структури трудових ресурсів, виявлення основних тенденцій у розподілі їх по професіях з урахуванням перспектив розвитку промисловості, сфери послуг, с/г, вивчення причин текучості кадрів. Недостатня робота з профорієнтації в даному аспекті веде до того, що людина іноді вибирає собі професію, що не приносить їй задоволення, працює не на своєму місці. Від цього людина трудиться не в повну силу, не прагне досягти кращих результатів. Це спричиняє зниження продуктивності праці, порушення виробничої дисципліни.

Відзначимо, що деякі дослідження вказують на те, що продуктивність праці в робітників, які по своїм якостям відповідають вимогам професії, у середньому на 20-40% вище, ніж у робітників, якості яких не задовольняють таким вимогам. Крім того, правильно обрана професія сприяє скороченню захворюваності, збереженню працездатності людини.

Соціальний аспект профорієнтаціїполягає у формуванні ціннісних ориентаций молоді в професійному самовизначенні, підвищенні престижу окремих професій, а також у проведенні цілеспрямованих заходів, які сприяють успішної адаптації школярів на обраній ними роботі.

Психологічний аспект профорієнтаціїскладається у вивченні структури особистості, методів вивчення й оцінки професійно значимих її властивостей, а також різних типів діяльності і професій. Важливою умовою успішної адаптації молодої людини на роботі, у навчальному закладі є його психологічна готовність до праці. Цю готовність необхідно виховувати в учнів протягом усього навчання їх у школі. Незалежно від того, яку професію вибере людина в майбутньому, їй необхідні будуть такі якості, як витримка, наполегливість, завзятість у роботі, старанність, спостережливість, уважність, організованість, самостійність, уміння переборювати труднощі.

Педагогічний аспект профорієнтаціїповною мірою виявляється при організації професійної освіти і виховання учнів, формування в них суспільно значимих мотивів вибору професії і професійних інтересів, що відповідають психофізіологічним особливостям особистості, своєчасного виявлення і розвитку її професійних нахилів.

Медико-фізіологічний аспект профорієнтаційної роботивисуває такі основні завдання: як розробка критеріїв професійного відбору підлітків відповідно до стану здоров'я; підготовка фахівців для медичної професійної консультації.

Рішення цих завдань дає можливість допомогти кожній молодій людині вибрати вид професійної діяльності, найбільшою мірою відповідний стану її здоров'я, що сприяє правильному розвитку організму і не робить шкідливого впливу на нього.

Практика показує, що професія, що не відповідає фізіологічним особливостям людини, навіть практично здорової, не може бути освоєна нею належним чином. Ціною великих зусиль людина досягає таких успіхів, які її однолітки досягають без особливого навантаження.

Очевидно, що професійний відбір для роботи у певній сфері діяльності з урахуванням стану серцево-судинної і нервової систем сприяв би значному скороченню серцевих і нервових захворювань.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення профорієнтаційної роботи учнів.

2. Дайте визначення системи професійної орієнтації учнів.

3. Які пред'являються вимоги до відбору профорієнтаційного матеріалу при підготовці до занять?

4. Охарактеризуйте аспекти профорієнтаційної роботи учнів.

 Тема 2. Питання теорії і методології професійної орієнтації

Зміст.

1. Питання теорії професійної орієнтації.

2. Питання методології професійної орієнтації.

Ключові слова:теоріяпрофесійної орієнтації, факти, закономірності і принципи профорієнтаційної роботи, методологія професійної орієнтації, ідеї концептуального і методологічного характеру.

Мета і завдання вивчення теми.

Вивчення теми дозволяє сформувати уявлення про сутність теорії і методології профорієнтаційної роботи, усвідомити основні компоненти теорії професійної орієнтації школярів, принципи, якими керується молодь, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства, мати уявлення про форми і методи профорієнтаційної роботи, критерії ефективності профорієнтаційної роботи.

Методичні рекомендації.

При вивченні 1 пункту лекції важливо уявити собі теоретичне значення предмета профорієнтації. Зверніть увагу на компоненти теорії профорієнтації, особливо на принципи вибору професії молоддю.

Вивчаючи пункт 2 важливо усвідомити для себе, що розуміють під методологією в цілому і методологією професійної орієнтації зокрема. Зверніть особливу увагу на ідеї концептуального і методологічного характеру, форми і методи професійної орієнтації, критерії визначення ефективності профорієнтаційної роботи.

Питання теорії професійної орієнтації.

Прочитайте, виділите основні компоненти теорії профорієнтації, ключові моменти законспектуйте.

Профорієнтація являє собою єдність практичної діяльності і міждисциплінарної теорії, що розвивається, і реалізується не тільки в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл. При цьому важливе значення має теорія: адже саме в ній переломлюються ті чи інші ідеї, що потім допомагають перетворити практичну роботу в науково-практичну. Теорія не з'являється, як правило, разом із самою діяльністю. Знадобилися роки розвитку, спостережень, досліджень для того, щоб сформулювати теорію, що сприяє удосконалюванню практики профорієнтації.

Такий же шлях розвитку характерний і для професійної орієнтації. Тут у главу кута звичайно ставилася практична робота по орієнтації учнів переважно на робочі професії. Значно пізніше була звернена увага на необхідність розробки теорії, і лише недавно стала відчуватися потреба в розробці методологічних питань професійної орієнтації.

Практична сторона містить у собі діяльність державних і громадських організацій, підприємств, закладів, школи, а також родини по удосконалюванню процесу професійного і соціального самовизначення в інтересах особистості і суспільства в цілому.

Теорію профорієнтації можна визначити в такий спосіб: це сукупність висловлень, що відбивають у концентрованій формі комплекс поглядів, представлень і ідей, спрямованих на здійснення ефективної профорієнтаційної діяльності. Це визначення порівняно просте і загальне.

Більш глибоке визначення наступне: теорія профорієнтації – це форма організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності й істотні зв'язки двох процесів – професійного самовизначення молоді відповідно до особистих інтересів, схильностей, здібностей й орієнтування її на ті професії, по яких відчувається суспільна потреба в кадрах.

Основними компонентами теорії професійної орієнтації школярів є факти, закономірності, принципи.

Достовірних фактів, отриманих за допомогою наукових методів, у профорієнтації мало. Тому одна з важливих задач – зібрати нові факти і дати їм правильну інтерпретацію. Це виявляється можливим у тих випадках, коли пошук нових фактів ведеться за допомогою однієї чи декількох гіпотез. Останні також складають частину теорії. Наприклад, у кожному регіоні (районі) можуть виявитися свої специфічні фактори, що впливають на вибір визначеної професії. Гіпотеза про такі можливі фактори допомагає створенню методів дослідження, що дозволяють оцінити явища, що цікавлять і на цій основі виробити практичні рекомендації з поліпшення профорієнтаційної роботи з учнями.

Важливий компонент теорії профорієнтації – визначені закономірності. Пошук їх служить загальною метою наукової діяльності. Пізнання закономірностей – це, у кінцевому рахунку, і є те саме головне, заради чого звичайно і починаються наукові дослідженнями. Знайдені закономірності звичайно виражаються за допомогою понятійного апарата і специфічної мови науки, що відрізняється більшою точністю, виразністю, великими можливостями стикування понять профорієнтації з поняттями інших наук і наукових напрямків.

Рівень розвитку кожної теорії нерідко визначається складом і якістю принципів, покладених в основу діяльності. Формулюванню принципів профорієнтації приділяється чимало уваги. Однак не можна сказати, що розробка системи принципів профорієнтації довершена: необхідно ще багато зробити для створення стрійної, несуперечливої системи, що задовольняє усім вимогам.

Оскільки об'єктом профорієнтаційної діяльності є процес соціально-професійного самовизначення людини, важливо в першу чергу сформулювати групу принципів, якими керується (чи повинна керуватися) молодь, вибираючи собі професію і місце в соціальній структурі суспільства.

1. Принцип свідомості у виборі професії виражається в прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особистісні потреби в трудовій діяльності, але і принести якнайбільше користі суспільству. Усвідомлення необхідності вибору в першу чергу тих професій, які потрібні суспільству в даний момент найбільшою мірою, служить одним з показників розвиненості свідомості особистості.

2. Принцип відповідності обираної професії інтересам, схильностям, здібностям особистості й одночасно потребам суспільства вцілому (району, регіону) у кадрах необхідних професій виражає зв'язок особистісного і суспільного аспектів вибору професії. За аналогією з відомою думкою не можна жити в суспільстві і бути вільним від суспільства – можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки з власних інтересів і не зважаючи на інтереси суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особистості і суспільства приводить до незбалансованості в професійній структурі кадрів.

3. Принцип активності у виборі професії характеризує тип діяльності особистості в процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому велику роль покликані зіграти: практична проба сил учнів у процесі трудової і професійної підготовки, поради батьків і їхній професійний досвід, пошук і читання (по цікавлячій професії) літератури, участь у роботі кружків технічної творчості, робота під час практики і багато чого іншого.

4. Принцип розвитку. Цей принцип відбиває ідею вибору такої професії, що давала би особистості можливість підвищення кваліфікації, збільшення заробітку по мірі зростання досвіду і професійної майстерності, можливість активно брати участь у суспільній роботі, задовольняти культурні потреби особистості, потреби вжитлі, відпочинку тощо.

У профорієнтації є також група принципів, тісно пов'язаних (і багато в чому перехрещующихся) із загальнопедагогічними принципами. Це такі принципи:

1. Зв'язок профорієнтації з життям, працею, що передбачає надання допомоги людині у виборі її майбутньої професії в органічній єдності з потребами суспільства вкваліфікованих кадрах;

2. Зв'язок профорієнтації з трудовоюпідготовкою школярів – принцип, що передбачає гарну постановку трудового виховання і навчання, політехнічної освіти за умови умілого використання суспільно корисної, продуктивної праці й організації технічної творчості учнів. У відриві відтрудової підготовки профорієнтація здобуває риси абстрактності, відірваності від практики, від загальних задач трудового і професійного становлення особистості;

3. Систематичність і наступність у профорієнтації забезпечує профорієнтаційна робота з 1 по 11 класи за умови обов'язкової наступності цієї роботи з класу в клас;

4. Взаємозв'язок школи, родини, базовогопідприємства,середніхпрофесійних навчальних закладів і громадськості в профорієнтації учнів передбачає тісний контакт у роботі з надання молодим людям допомоги у виборі професії. При цьому передбачається посилення цілеспрямованості і координації в спільній діяльності;

5. Виховний характер профорієнтації полягає в необхідності здійснення профорієнтаційної роботи відповідно до завдань формування гармонійної особистості, у єдності трудового, економічного, морального, естетичного, правового і фізичного виховання;

6. Взаємозв'язок діагностичного івиховного підходівдо проведення профорієнтаційної роботи – принцип, що припускає неприпустимість протиставлення одного підходу іншому. Кожний з них вирішує свої завдання;

7. Диференційований і індивідуальний підхіддо учнів у залежності від віку і рівня сформованості їхніх професійних інтересів, від розходжень у ціннісних орієнтаціях іжиттєвих планах, від рівня успішності. Диференціація учнів по групах дозволяє точніше визначати і засоби впливу, які, будучи ефективними в одній групі, можуть виявитися неефективними в іншій. Диференціація створює також умови для реалізації індивідуального підходу;

8. Оптимальне сполучення масових, групових і індивідуальнихформ профорієнтаційної роботи з учнями і їхніми батьками, що затверджує необхідність використання різних форм, відходу від традиційно використовуваних одних тільки масових форм, посилення уваги до збалансованого сполучення усіх форм роботи;

9. Відповідність змісту, форм і методів профорієнтаційної роботи потребам професійного розвиткуособистості й одночасно потребам конкретногорайону (міста, регіону) у кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.

Питання методології профорієнтації.

Прочитайте, виділите основні положення, які роблять вплив на постановку профорієнтаційної роботи, зверніть увагу на форми і методи профорієнтаційної роботи, критерії її ефективності.

Під методологією професійної орієнтації мають на увазі навчання про основні положення, структуру і методи дослідження наукових проблем професійного самовизначення і про удосконалювання практичних методів впливу на молодь з метою оптимізації інтересів особистості і суспільства зпитань вибору професії.

До основних положень, що роблять істотний вплив на постановку всієї профорієнтаційної роботи, відносяться ідеї концептуального характеру. Одна з них – ідея організації профорієнтаційної роботи, заснованої на діагностичному дослідженні особистості, ретельному врахуванні інтересів і здібностей, необхідних для правильного вибору професії. Ця ідея була поширена до середини 30-х років ХХ століття і звалася "діагностичною концепцією". Згідно з нею широко використовувалися тести. Недосконалість цих тестів, їхнє неправильне використання, а також ряд інших причин привели до того, що ідея діагностичного дослідження була замінена іншою, так званою "виховною концепцією". Остання нерідко протиставлялася першої як єдино правильна. Однак і тоді вже було ясно, що і діагностика, і виховання – однакове важливі й органічно зв'язані напрямки практичної роботи з профорієнтації учнів. Роль діагностики помітно зросла після прийняття постанови про реформу школи (1984 р.), у якому передбачене відкриття центрів профорієнтації. Одна з найважливіших функцій цих центрів – організація роботи з діагностики інтересів і здібностей школярів.

До ідеї методологічного характеру відноситься ідея диференційованого підходу до проведення профорієнтаційної роботи з учнями. Вона передбачає попередню класифікацію учнів по групах у залежності від їх життєвих і професійних планів і відповідну виховну роботу в цих групах. Диференційований підхід дозволяє вести профорієнтаційну роботу більш цілеспрямовано, а отже, і більш ефективно.

У соціології одержала поширення ідея соціально-професійної орієнтації, що пояснює обумовленість вибору професії не стільки орієнтацією на ту чиіншу професію, скільки спрямованістю особистості на бажаний для себе соціальний стан у суспільстві і пошуком шляхів, його досягнення за допомогою обираємої для цього професії. Таким чином, якщо професійна орієнтація визначається коротко як діяльність по підготовці молоді до вибору професії, те соціально-професійну орієнтацію можна також коротко визначити як підготовку молоді до вибору професії і свого місця в суспільстві.

До методологічних питань профорієнтації відносяться і питання визначення і розвитку системи профорієнтації.

У роботі з різних напрямків визначилося коло форм і методів профорієнтаційної роботи – це розповіді про професії, бесіди, екскурсії на підприємства, організація клубів по інтересах, кружків технічної творчості і сільськогосподарського дослідництва, анкетування, застосування тестів (зокрема, для діагностики професійних здібностей), написання учнями рефератів, проведення з ними різних ігор та ін.

Трохи складніше обстоїть справа з методами наукового дослідження питань профорієнтації. Виділення профорієнтації як самостійної науки припускає серед інших важливих ознак наявність власних методів. Але в наукових дослідженнях з проблем профорієнтації використовуються методи педагогіки, психології, економіки, соціології, медицини. Тому не можна поки затверджувати, що профорієнтація являє собою самостійну науку. Це міждисциплінарний науковий напрямок, покликаний вирішувати прикладні задачі оптимального регулювання процесу професійного самовизначення особистості в її інтересах і в інтересах суспільства. Оскільки система знань, понятійний апарат і методи різних наук мають помітні розходження, виникає проблема інтеграції необхідних для профорієнтації знань на основі принципу системності.

До числа найбільш важливих методологічних питань відносяться і питання визначення критеріїв ефективності профорієнтації. У 80-х роках ХХ століття ефективність профорієнтаційної роботи шкіл, НВК, нерідко визначали по тому, скількох учнів (у відсотках) вибрали робочі професії і працюють за ними. Цей критерій важливий, але недостатній. Необхідно враховувати й інші показники. Адже, наприклад, запланованого відсотка учнів, що вступили учитися до СПТУ і працювати на підприємства, можна домогтися різними засобами, у тому числі не завжди виправданими з педагогічної, соціальної, психологічної й економічної точок зору. І якщо цей показник (відсоток тих, хто вступив до СПТУ учнів) стає головною метою і самоціллю профорієнтації, притому без серйозної діагностичної і виховної роботи з учнями, то вся ця робота набуває своєрідного ухилу, що заважає в першу чергу самої профорієнтації, що підриває довіру до неї з боку учнів і їхніх батьків. Досягнення поставленої мети можливо і виправдано тільки при активній роботі з молоддю, при виявленні їхніх реальних інтересів і здібностей, формуванні переконаності в правильності вибору професії, що відповідає як їхнім особистим схильностям, так і потребам міста, району, села, у якому вони живуть, суспільства в цілому.

От чому з педагогічної точки зору ефективність вибору професії означає міру відповідності індивідуального вибору професії рекомендаціям педагога чи педагогічного колективу. При цьому передбачається, що педагогічні рекомендації засновані на обліку як особистих, так і суспільних потреб. Відповідно, чим більше число учнів обирають рекомендовані їм професії, тим вище дієвість профорієнтаційної роботи педагогів, школи.

Успішність вибору професії означає також оптимальне узгодження суспільних потреб у сфері праці з планами професійного й особистісного розвитку учнів. Тому чим більшою мірою професійний вибір відповідає структурі необхідних у сучасному суспільстві кадрів, професій, тим успішніше здійснювалася робота з профорієнтації. Таким чином, міра збалансованості (збігу) потреб у кадрах і реальному виборі служить одним з найбільш важливих критеріїв ефективності профорієнтації.

Якщо учні заздалегідь намітили і погодили свої плани життєвого і професійного самовизначення, то відсоток школярів, які домоглися реалізації своїх планів, служить одним з показників ефективності профорієнтації за умови, що намічені раніше плани відповідають потребам регіону, країни в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.

Відомо, що правильний вибір професії позитивно впливає як на продуктивність, так і на якість праці. Отже, трудові досягнення випускників шкіл і СПТУ, що працюють на підприємствах, служать ще одним важливим критерієм успішності вибору професії.

Найбільш важливим психологічним критерієм успішного вибору професії і місця роботи є задоволеність людини зробленим вибором. Для оцінки рівня задоволеності професією, місцем і характером виконуваної роботи, зарплатою використовують тести й анкети.

Серед інших можливих критеріїв ефективності профорієнтаційної роботи слід зазначити кількість раціоналізаторських пропозицій, внесених молодими робітниками на виробництві. Про успішність вибору професії можна судити і за якісними результатами праці, відсутності браку, високій частці продукції вищої якості.

Питання для контролю

1. Дайте визначення теорії профорієнтації.

2. Охарактеризуйте основні компоненти теорії професійної орієнтації.

3. Дайте визначення методології профорієнтації.

4. Охарактеризуйте ідеї профорієнтації.

5. Назвіть критерії ефективності профорієнтаційної роботи.

 ТЕМА 3. Система професійної орієнтації молоді

Зміст.

1. Професійна освіта.

2. Професіографія.

3. Професійне виховання.

4. Професійна діагностика.

5. Професійна консультація.

6. Професійний відбір.

7. Професійна адаптація.

Ключові слова:професійна освіта, професіографія, професійне виховання, професійна діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.