Механізм гарантування та реалізації прав і свобод.

Поняття “механізм захисту прав та свобод” розкривається як система правових засобів, метою яких є захист прав людини. Потреба в такому захисті виникає при вчиненні певного правопорушення чи об’єктивно протиправного діяння.

Інститут захисту прав та свобод людини і громадянина є системою норм, принципів, умов і вимог, які у сукупності забезпечують додержання прав та свобод та законних інтересів особи. Проте, виходячи з перелічених вище властивостей права особи на захист, даний інститут формують конституційно-правові та інституційні механізми захисту прав та свобод людини і громадянина.

Конституційно-правовий механізм захисту людиною своїх законних прав та свобод – це система влади держави, функцією якої є захист прав людини, процедура такого захисту, а також конституційне право людини на захист, яке реалізується з допомогою держави і за цією визначеною процедурою.

Інституційний механізм захисту людиною своїх прав – це динамічний взаємозв’язок носія права на захист та державних органів влади, що здійснюється в процесуальному режимі реалізації правоохоронного відношення з метою захисту суб’єктивного права.

До конституційно-правових засобів захисту прав та свобод людини та громадянина, визначених Конституцією України, належать:

§ право знати свої права, обов’язки (ст.57 Конституції України);

§ закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права, свободи та обов’язки громадян, але не доведені до їх відома у порядку, встановленому законом, є нечинними (ст. 57);

§ закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58);

§ ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58) та ін.

До інституційно-правових засобів захисту прав людини слід віднести: міжнародний та національний механізм захисту прав людини.

Систему національного механізму захисту прав людини становлять наступні органи:

1. Суди загальної юрисдикції – здійснюють захист прав і свобод людини, шляхом розгляду заяв та скарг громадян про порушення їхніх прав, а також шляхом відновлення цих порушених прав.

2. Конституційний суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. З метою захисту прав та свобод людини і громадянина Конституційний Суд України уповноважений розглядати письмові клопотання громадян України, іноземних громадян чи осіб без громадянства про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.

3. Прокуратура України - становить єдину систему, яку складають Генеральна прокуратура, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

За прокуратурою закріплені функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із злочинністю, а також при виконанні судових рішень у кримінальних справах і при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

4. Адвокатура – є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Діє для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні.

Правова допомога може знаходити свій вираз:

1) у наданні консультацій та роз’яснень з юридичних питань;

2) у наданні усних і письмових довідок щодо законодавства;

3) у складанні заяв, скарг та інших документів правового характеру;

4) у посвідченні копій відповідних документів;

5) у здійсненні представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;

6) у правовому забезпеченні підприємницької та зовнішньо-економічної діяльності громадян;

7) у виконанні обов’язків відповідно до кримінально-процесуального та цивільно-процесуального законодавства тощо.

5. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - на якого покладається завдання здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Діяльність Уповноваженого спрямовується на:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та чинними міжнародними договорами України;

2) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина, сприяння їх поновленню;

3) сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність із Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі;

4) запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;

5) сприяння правовій поінформованості населення та захист конфіденційності інформації про особу.

Всі міжнародні організації можна поділити на дві групи: універсальні та регіональні.

І. Універсальні правозахисні організації – це органи та організації, які розповсюджують свою діяльність на весь світ, незалежно від державних та регіональних кордонів. Ці механізми у тій чи іншій мірі пов’язані з основною організацією світу – ООН. Серед таких організацій слід виділити наступні:

ІІ. Регіональні міжнародні організації –такі організації, коли їх учасниками є держави, що знаходяться у межах певного регіону світу. На сьогодні у світі існує три дієздатні регіональні системи захисту прав людини: Міжамериканська, Африканська, Європейська.

1. Міжамериканська система діє в рамках Організації Американських Держав і представлена Міжамериканською комісією з прав людини та Міжамериканським судом з прав людини. Правозахисна діяльність останнього зводиться до розгляду скарг громадян та юридичних осіб. Висновки цього суду мають значний моральний вплив та, як правило, враховуються державами, які винні у порушені прав людини.

2. Африканська система складається з Африканської комісії прав людини та народів, яка є органом Організації Африканської Єдності (ОАЄ). Комісія заслуховує кожні два роки звіти держав про законодавчі та інші шляхи по захисту прав людини та розглядає заяви громадян та юридичних осіб про масові та систематичні порушення прав людини. По ним комісія готує заключення для ОАЄ.

3. Європейська система діє в рамках Ради Європи, членом якої Україна є з 1995 року і базується в першу чергу на Європейському суді з прав людини.