Конституційно-правові відносини

Це суспільні відносини, які врегульовані нормами конституційного права. Їх змістом є юридичний зв'язок між суб'єктами у формі прав і обов'язків, передбачених відповідною правовою нормою конституцій­ного права, тобто соціальна поведінка учасників цих відносин. Останнім притаманні загальні риси, характерні для всіх правовідносин, адже будь-які з них є результатом впливу правової норми на відносини в суспільстві. Природа конституційно-пра­вових зв'язків розкривається у змісті суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів правовідносин. При цьому суб'єктивне право дає можливість суб'єкту діяти в межах, визначених нормою конституційного права України, на свій розсуд, і в необхідних випадках вимагати відповідної поведінки від інших суб'єктів пра­вовідносин, у тому числі від державних органів, органів місцевого самоврядування. Конституційно-правові відносини складають основу правового регулювання у сфері політико-державного управління, і це визначає їх особливу роль у регулюванні суспільних зв'язків.

Разом з тим, вони мають особливі риси, пов'язані насамперед зі специфікою предмета правового регулювання, суб'єктами правовідносин, механізмом їх реа­лізації, місцем у системі правових зв'язків тощо.

Конституційно-правові відносини відрізняються своїм змістом, виникають в особливій сфері відносин, які становлять предмет конституційного права України. Вони є різновидом політико-правових зв'язків, оскільки пов'язані з правовим регулюванням політико-правових процесів і насамперед з реалізацією державними структурами владних повноважень, з розподілом влади між цими структурами і взаємодією органів законодавчої, виконавчої і судової влади, з визначенням пра­вового статусу людини і громадянина, функціонуванням політичних партій, інших суб'єктів політичного процесу, із забезпеченням народовладдя.

Цим відносинам в основному притаманний імперативний характер, оскільки вони значною мірою пов'язані з реалізацією владними структурами своїх повно­важень, взаємодією різних рівнів державного механізму.

Але конституційне право України регулює значне коло відносин, в яких зв'язки між їх суб'єктами ґрунтуються на рівності сторін, тобто застосовується дис­позитивний метод регулювання взаємодії суб'єктів. У цьому насамперед вияв­ляється демократичний потенціал конституційного права України.

У системі правовідносин конституційно-правовим відносинам належить про­відне місце, оскільки вони визначають зміст інших. Наприклад, правовідносинам громадянства притаманний постійний політико-правовий зв'язок громадянина і держави, вони визначають широкий спектр правовідносин громадянина в різних сферах суспільного життя, в тому числі в трудових, цивільно-правових та ін. Правовідносини громадянства - підстава для участі громадянина у політичному житті країни, виборчому процесі тощо.

Конституційно-правовим відносинам властивий особливий суб'єктний склад. Їх учасниками є суб'єкти, які не можуть бути учасниками інших видів правовідносин, наприклад, народ України, населення Автономної Республіки Крим, адміністра­тивно-територіальної одиниці у зв'язку з проведенням референдумів.

Специфіка конституційно-правових відносин виявляється в особливості меха­нізму реалізації їх суб'єктами своїх прав і обов'язків. Одні з них безпосередньо втілюються в даних правовідносинах, інші - через інші правовідносини. Так, по­ложення Конституції України про те, що влада в Україні належить народові, кон­кретно реалізується через норми закону про всеукраїнський та місцеві референдуми, через закони про вибори, інших правових актів.

Особливим видом конституційно-правових відносин є так зване “правове становище”. Його характерна риса - чітка визначеність суб'єктів правовідносин. Але зміст взаємних прав і обов'язків суб'єктів конкретно не вказується, а визначається з великої кількості конституційно-правових норм. До такого виду відносин належать статус громадянства, статус Автономної Республіки Крим у складі України.

Конституційно-правові відносини мають різний строк дії. Одні з них постійні, більшість - тимчасові. До постійних, наприклад, належить статус громадянства, який припиняється зі смертю громадянина або його виходом з громадянства. До тимчасових насамперед належать державно-правові відносини, які пов'язані з організацією і проведенням референдумів, виборів. Тимчасові правовідносини виникають, як правило, в результаті реалізації конкретних норм-правил поведінки.

У системі конституційно-правових відносин виділяються матеріальні і процесуальні. У перших визначається зміст прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, у других - процедура реалізації матеріальних норм.

За цільовим призначенням розрізняють правоустановчі і правоохоронні конституційно-правові відносини.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є їх учасники, які мають суб'єк­тивні права та виконують юридичні обов'язки.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є: народ України, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці (при проведенні референдумів, виборів, реалізації інших форм прямого волевиявлення); Верховна Рада України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Президент України; комітети парла­менту України, постійні комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад; Кабінет Міністрів України; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим; суди; прокуратура; Конституційний Суд України; політичні партії та їх виборчі блоки; громадяни України; Національний банк України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Центральна виборча комісія тощо.

Об'єктами конституційно-правових відносин є: суверенітет народу; державний і національний суверенітет; територія; конституційний лад та його захист; права, свободи, обов'язки людини і громадянина; влада; волевиявлення народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; дії державних органів тощо.

Джерела конституційного права України

Кожна галузь права має свої джерела. Це стосується і конституційного права. Термін “джерело права” юриспруденції відомий давно. Джерела права прийнято розрізняти:

a). за матеріальним змістом (матеріальні умови життя суспільства, система економічних зв'язків, форми власності тощо);

b). за ідеальним змістом (правова свідомість);