C). за юридичним змістом (різні форми, засоби вираження, об'єктивізація правових норм).

Тому під джерелами права в юри­дичному значенні розуміється форма вираження, об'єктивізації державної волі.

Основними видами джерел конституційного права в світі є:

· нормативно-правові акти;

· судові прецеденти;

· правові звичаї;

· міжнародні і внутрішньодержавні договори.

У свою чергу нормативно-правові акти конституційного права поді­ляються на:

1. закони;

2. нормативні акти виконавчої влади;

3. нормативні акти органів конституційного контролю (нагляду);

4. парламентські регламенти;

5. акти місцевого самоврядування.

Система правових актів, які є джерелами конституційного права України, доволі широка, а саме: Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, закони, постанови Верховної Ради України, акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, декларації (насамперед Декларація про державний суверенітет України), Акт проголошення незалежності України, нормативні акти Президента України, постанови уряду України, Автономної Республіки Крим, нормативні акти органів місцевого самоврядування, регламенти тощо.

Особливе місце серед джерел конституційного права України належить Конституції України, в якій закріплюються найбільш принципові правові норми загального характеру. Вони мають установчий характер та вищу юридичну силу, стосуються усіх сфер життя суспільства: політичної, економічної, соціальної, духовної. Таким діапазоном змісту своїх норм Конституція України суттєво відрізняється від усіх інших джерел конституційного права. Важливо й те, що в самій Конституції України визначаються багато інших видів джерел цієї галузі національної правової системи. Норми Конституції України стосуються кожного громадянина, усіх суб'єктів суспільних відносин.

Джерелом конституційного права України є міжнародні договори. Конституція України (ст. 9) встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Види джерел галузі конституційного права України, як правило, досить стабільні. Вони чітко визначені в Конституції України, в інших нормативно-правових актах. Але на даному етапі конкретні акти, які містять конституційно-правові норми, мо­більні, дуже часто змінюються, скасовуються, новелізуються. Нестабільність кон­ституційного законодавства зумовлюється як об'єктивними, так і суто суб'єктивними чинниками, складнощами перехідного процесу формування української державності.