Поняття та види референдумів

Визначення терміна “референдум” обов'язково повинно розкривати зміст цієї форми безпосередньої демократії і визначати її кваліфікуючі формально-юридичні ознаки з урахуванням таких положень: по-перше, референдум є однією з пріоритетних форм безпосередньої демократії, яка дає змогу трансформувати волю народу в державну; по-друге, референдум є самостійним інститутом конституційного права України; по-третє, зміст референдуму визначається окремими положеннями Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів загальнодержавного та місцевого значення; по-четверте, потенційними учасниками референдуму є громадяни України, наділені правом голосу; по-п'яте, за формою проведення референдум є всенародним голосуванням; по-шосте, рішення референдуму носять імперативний характер, не вимагають санкціонування з боку будь-якого державного органу і є обов'язковими для виконання у випадку всеукраїнського референдуму на всій території України, їх зміна чи скасування здійснюються виключно шляхом проведення нового референдуму згідно із законодавчо визначеною процедурою.

Що стосується видів референдуму, то їх можна класифікувати за такими основними ознаками:

1. За територією проведення референдуму:

· Всеукраїнський - проводиться на всій території України з найважливіших питань державного і суспільного значення;

· Місцевий - в межах адміністративно-територіальної одиниці з питань, які віднесені до відома місцевих рад.

2. За характером рішень:

· обов’язковий - рішення яких є обов’язковими для виконання;

· факультативний - рішення мають дорадчий характер і набувають обов’язковості лише у разі їх нормативного закріплення.

Отже, референдум розуміють як форму безпосередньої демократії і як інститут конституційного права.

Як форма безпосередньої демократії -це спосіб вирішення важливих питань державного і суспільного значення шляхом всенародного голосування, за допомогою якого воля народу трансформується в державну.

 Як інститут конституційного права -це сукупність конституційно-правових норм, які регулюють відносини організації і проведення всенародного голосування з найважливіших питань державного і суспільного значення, учасниками якого є громадяни України, наділені правом голосу і рішення якого не вимагають затвердження з боку будь-якого державного органу і є обов'язковими для виконання.

Верховна Рада України: склад, структура

Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона наділена правом представляти весь Український народ - громадян України всіх національностей і виступати від імені всього народу. Це випливає як з преамбули Конституції України та її змісту, так і з назви парламенту “Верховна Рада України”.

Сучасному українському парламенту, Верховній Раді, притаманні такі ознаки :

по-перше, це загальнодержавний орган, наділений верховною законодавчою владою його діяльність поширюється на всю територію держави. Парламент - єдиний орган держави, спроможний видавати акти вищої юридичної сили – закони ;

 по-друге, парламент діє в системі колективного прийняття рішень – обов’язково колегіальний орган, що складається з парламентарів;

по-третє, як представницька установа парламент провадить діяльність згідно з належними йому правилами, а не на підставі яких-небудь розпоряджень наданих йому ким-небудь іншим;

по-четверте, формується парламент на виборних засадах - шляхом вільних виборів, які проводяться на основі дотримання загальновизнаних демократичних принципів виборчого права, що забезпечує його легітимний характер ;

по-п’яте, парламент – це орган загальної компетенції, до його відома віднесено широке коло питань, які потребують законодавчого регулювання, він бере участь у реалізації практично всіх функцій держави.

Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає насамперед у її складі і порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82 Конституції). Рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ст. 84) конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією (ст. 91).

Однією з істотних особливостей українського парламенту є його однопалатний характер. Така структура не є типовою для великих і середніх держав, але вона має вагомі причини об'єктивного і суб'єктивного характеру. Однопалатна структура українського парламенту зумовлена насамперед тим, що Україна є унітарною державою (ст. 2 Конституції).

Постійно діючий характер роботи українського парламенту полягає, зокрема, в тому, що народні депутати обираються до Верховної Ради строком на п’ять років і здійснюють свої повноваження на постійній основі. Верховна Рада, за Конституцією, (ст. 82) працює сесійно. Чергові сесії Верховної Ради починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року (ст. 83). Новообрана Верховна Рада збирається на першу сесію не пізніше як на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів.