Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Прав та свобод людини і громадянина




Поняття "механізм захисту прав та свобод" розкривається як система правових засобів, метою яких є захист прав людини. Потреба в такому захисті виникає при вчиненні певного правопорушення чи об'єктивно протиправного діяння.

Інститут захисту прав та свобод людини і громадянина є сис темою норм, принципів, умов і вимог, які у сукупності забезпечують

додержання прав та свобод та законних інтересів особи. Проте, ви ходячи з перелічених вище властивостей права особи на захист, даний інститут формують конституційноправові та інституційні механізми захисту прав та свобод людини і громадянина.

Конституційноправовий механізм захисту людиною своїх за конних прав та свобод — це система влади держави, функцією якої є захист прав людини, процедура такого захисту, а також конституційне право людини на захист, яке реалізується з допомогою держави і за цією визначеною процедурою.

Інституційний механізм захисту людиною своїх прав —це динамічний взаємозв'язок носія права на захист та державних орга нів влади, що здійснюється в процесуальному режимі реалізації пра воохоронного відношення з метою захисту суб'єктивного права.

До конституційноправових засобів захисту прав та свобод людини та громадянина, визначених Конституцією України, належать:

" право знати свої права, обов'язки (ст.57 Конституції України);

■ закони та інші нормативнонравові акти, які визначають права,
свободи та обов'язки громадян, але не доведені до їх відома у
порядку, встановленому законом, є нечинними (ст. 57);

■ закони та інші нормативноправові акти не мають зворотної дії
в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи (ст. 58);

■ ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не
визнавалися законом як правопорушення (ст. 58) та ін.

До інституційнолравових засобів захисту прав людини слід відне сти: міжнародний та національний механізм захисту прав людини.

Систему національного механізму захисту прав людини станов лять наступні органи:

1. Суди загальної юрисдикції — здійснюють захист прав і свобод людини, шляхом розгляду заяв та скарг громадян про порушення їхніх прав, а також шляхом відновлення цих порушених прав.

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій" будується за принципами територіальності і спеціалізації. Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

 

2. Конституційний суд України — єдиний орган конституцій
ної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду України є
гарантування верховенства Конституції України як Основного Зако
ну держави на всій території України. З метою захисту прав та свобод
людини і громадянина Конституційний Суд України уповноважений
розглядати письмові клопотання громадян України, іноземних грома
дян чи осіб без громадянства про необхідність офіційного тлумачення
Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи за
хисту конституційних прав та свобод людини і громадянина.

3. Прокуратура України — становить єдину систему, яку скла
дають Генеральна прокуратура, прокуратури Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва та Севастополя (на правах обласних), місь
кі, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також
військові прокуратури.

За прокуратурою закріплені функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять опе
ративнорозшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу
із злочинністю, а також при виконанні судових рішень у криміналь
них справах і при застосуванні інших заходів примусового характеру,
пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

4. Адвокатура — є добровільним професійним громадським
об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти за
хисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України,
іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати
їм іншу юридичну допомогу. Діє для забезпечення права на захист від
обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у
судах та інших державних органах в Україні.

Правова допомога може знаходити свій вираз:

1) у наданні консультацій та роз'яснень з юридичних питань;

2) у наданні усних і письмових довідок щодо законодавства;

3) ускладанні заяв, скарг та інших документів правового харак
теру;

4) у посвідченні копій відповідних документів;

5) у здійсненні представництва в суді, інших державних органах,
перед громадянами та юридичними особами;

6) у правовому забезпеченні підприємницької та зовнішньоеко
номічної діяльності громадян;

7) у виконанні обов'язків відповідно до кримінальнопроцесу
ального та цивільнопроцесуального законодавства тощо.

5.   Уповноважений Верховної Ради України з прав людини — на

якого покладається завдання здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадяни на.

Діяльність Уповноваженого спрямовується на:

1) захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених
Конституцією України, законами України та чинними міжнародними
договорами України;

2) запобігання порушенням прав і свобод людини і громадяни
на, сприяння їх поновленню;

3) сприяння приведенню законодавства України про права і сво
боди людини і громадянина у відповідність із Конституцією України,
міжнародними стандартами у цій галузі;

4) запобігання будьяким формам дискримінації щодо реалізації
людиною своїх прав і свобод;

5) сприяння правовій поінформованості населення та захист
конфіденційності інформації про особу.

6. Захист прав людини здійснюють і ряд інших органів: органи
внутріиініх справ, Служба безпеки України та інші правоохоронні
органи

Під терміном міжнародний механізм захисту прав людиниро

зуміють систему міжнародних (міждержавних) органів та організацій, ясідіють з метою реалізації міжнародних стандартів прав та свобод

людиниабо їх поновлення у випадку порушення. Слід відмітити, що крімміждержавних органів та організацій, у світі існує багато т.зв. не у рядових правозахисних організацій.

Особливістю міждержавних правозахисник організацій є те, що:

1) вони реально впливають на уряди тих чи інших держав;

2) їх рішення обов'язкові до виконання, а думка не може бути
проігнорована;

3) вони примушують міжнародне співтовариство звертати увагу
на порушення прав людини.

Всі міжнародні організації можна поділити на дві групи: універ сальні та регіональні.

І. Універсальні правозахисні організації— це органи та органі зації, які розповсюджують свою діяльність на весь світ, незалежно від державних та регіональних кордонів. Ці механізми у тій чи іншій мірі пов'язані з основною організацією світу — ООН. Серед таких органі зацій слід виділити наступні:

1. Генеральна Асамблея ООН — у 1948 році прийняла Загальну
декларацію прав людини, та після цього цілий ряд міжнароднопра
вових актів, що стосуються різних аспектів правозахисної діяльнос
ті (про громадянські, політичні, культурні права, забороні геноциду,
апартеїду, расової дискримінації). Питання прав людини розгляда
ються у комітетах Генеральної Асамблеї та її допоміжних органах.

2. Економічна та Соціальна Рада — під керівництвом Гене
ральної Асамблеї координує економічну та соціальну діяльність ООН,
в тому числі готує рекомендації з метою залучення всіх до виконання
прав та основних свобод.

Крім цих органів в рамках ООН діють і спеціалізовані правоза хисні організації, які поділяють на три основні види:

1. Постійні органи, які є частиною апарату ООН:

Комісія з прав людини її експертний орган — Підкомітет з по
передження дискримінації та захисту прав меншин, Комісія
із становища жінок.
Ці органи утворені у рамках Економічної
та Соціальної Ради для виконання її повноважень у галузі за
хисту прав людини;

Центр з прав людини, Управління Верховного Комісара ООН
у справах біженців, Верховний Комісар ООН з прав людини
— створені в рамках Секретаріату ООН.

2. Органи утворені згідно з міжнародними угодами, укладеними
під егідою ООН. Зокрема на підставі Міжнародного біля про права лю
дини,
в який входять наступні міжнародні документи: Загальна декларація
прав людини (1948 р.), Пакт про громадянські та політичні права (1966 р.),

Пакт про соціальні, економічні та культурні права (1966 р.) Крім того до міжнародних документів відносяться: Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або таких, що принижують гідність видів пово дження та покарання та ін. На виконання всіх цих угод були утворені: Комітет ООН з прав людини, Комітет з расової дискримінації, Комі тет проти катувань та ін.

3. Спеціалізовані установи ООН. У відповідності із ст. 57,63 Ста туту ООН утворено ряд установ у галузі економіки, соціальних від носин, культури, освіти та ін. Спеціалізовані установи являють собою постійно діючі міжнародні організації, які працюють на підставі влас них статутів та угод ООН. На даний час таких установ налічується 16. Однак далеко не всі вони займаються захистом прав людини, а ті, які здійснюють правозахисну діяльність, остання не є для них основною. До таких установ належать: Міжнародна Організація Праці (МОП) та Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки, культури (ЮНЕСКО).

II. Регіональні міжнародні організації— такі організації, коли їх учасниками є держави, що знаходяться у межах певного регіону сві ту. На сьогодні у світі існує три дієздатні регіональні системи захисту прав людини: Міжамериканська, Африканська, Європейська.

1. Міжамериканська система діє в рамках Організації Амери
канських Держав і представлена Міжамериканською комісією з прав
людини та Міжамериканським судом з прав людини.
Правозахисна
діяльність останнього зводиться до розгляду скарг громадян та юри
дичних осіб. Висновки цього суду мають значний моральний вплив
та, як правило, враховуються державами, які винні у порушені прав
людини.

2. Африканська система складається з Африканської комісії прав
людини та народів,
яка є органом Організації Африканської Єдності
(ОАЄ). Комісія заслуховує кожні два роки звіти держав про законо
давчі та інші шляхи по захисту прав людини та розглядає заяви гро
мадян та юридичних осіб про масові та систематичні порушення прав
людини. По ним комісія готує заключення для ОАЄ.

3. Європейська система діє в рамках Ради Європи, членом якої
Україна є з 1995 року і базується в першу чергу на Європейському суді
з прав людини.

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-05-30; просмотров: 231.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...