Належність до громадянства України,

Поняття та зміст конституційноправового статусу людини і громадянина

Конституційно-правовий статус людини і громадянина — це визначені Конституцією України та іншими джерелами конститу ційного права місце, положення і роль людини та громадянина в суспільстві й державі. Сутність правового статусу людини обумов люється, насамперед, соціальним статусом людини, а також його структурою, що склалася упродовж тривалого історичного періоду розвитку людства.

До структури конституційноправового статусу людини нале жать наступні елементи: громадянство, правосуб'єктність, конститу ційні принципи, права і свободи, обов'язки, гарантії їх дотримання, юридичну відповідальність.

Перший елемент — громадянство (підданство) з давніхдавен стало визначальним елементом становища (статусу) індивіда в сус пільстві і державі. Як свідчать джерела, ще в Стародавньому Римі вільні люди мали різний статус: громадянина (патриція) або просто людини (плебея).

Громадянство — це вихідне начало формування як правового статусу людини в цілому, так і конституційноправового статусу її зо крема. Саме громадянство встановлює постійний правовий зв'язок особи і держави.

Другим елементом конституційноправового статусу людини, що пов'язаний з громадянством, є правосуб'єктність особи, тобто її правоздатність і дієздатність, у тому числі і конституційна.

До конституційних принципів конституційноправового статусу людини належать:

  рівноправність, тобто рівність у правах і свободах взагалі; не від'ємність і невідчужуваність прав;

  гуманістичну спрямованість прав і свобод;

  загальнодоступність;

  безпосередню дію прав і свобод;

  гарантованість;

  заборона незаконного обмеження конституційних прав і сво
бод; відповідність міжнародноправовим актам.

Центральне місце у структурі конституційноправового статусу людини і громадянина належить конституційним (основним) правам і свободам людини і громадянина. Права і свободи людини і громадя нина поділяються на такі групи:

1. Особисті (громадянські) права: право на життя, право на ім'я та прізвище, свобода віросповідання, право на невтручання в особисте та сімейне життя та ін.

2. Політичні права: право брати участь у виборах, право на об'єд
нання громадян, право брати участь в управлінні державними та
місцевими справами, право на інформацію та ін.

3. Економічні права: право власності, право на зайняття підприєм
ницькою діяльністю, право інтелектуальної власності та ін.

4. Соціальні права: право на охорону здоров'я, право на працю,
право на відпочинок, право на достатній життєвий рівень,
право на соціальне забезпечення та ін.

5. Культурні права: право на освіту, право на вивчення рідної
мови, право на розвиток культури, право на участь в охороні
пам'яток історії та культури та ін.

Основне призначення прав і свобод людини — розкриття змісту правового статусу. Крім того, вони виступають як принцип конститу ційного устрою і визначають спрямованість діяльності держави (ст. 2 і ст. 18 Конституції України).

Невід'ємним елементом правового статусу людини є конститу ційні обов'язки. Обов'язки — це встановлені і закріплені на консти туційному рівні види і міра суспільне необхідної поведінки людини і громадянина.

Самостійним і основним елементом конституційноправового статусу людини є гарантії забезпечення конституційноправового статусу. Серед гарантій можна виділити судовий захист прав і свобод людини, правову допомогу кожній людині, гарантії при здійсненні правосуддя тощо.

Поняття, принципи та зміст громадянства України

Громадянство — це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'яз ках. Громадянство служить передумовою і основою правового стату су громадянина. Надаючи людині громадянство, держава бере на себе обов'язок забезпечити реалізацію її прав та свобод у повному обсязі, а також захист в Україні та за її межами.

Загальна Декларація людини ООН 1948 року проголошує право кожної людини на громадянство і його непорушність. Ніхто не може позбавлений свого громадянства чи права його змінити.

Центральне місце в регулюванні громадянства в Україні займає Закон "Про громадянство", у якому визначено підстави належності до громадянства України, підстави його набуття та припинення, повно важення відповідних органів, порядок розгляду заяв і подань та ви конання рішень, пов'язаних з громадянством України.

В цьому законі закріплено принцип єдиного громадянства. Його значення полягає у тому, що виключається можливість існування гро мадянства адміністративнотериторіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадяни ном України.

В законі знайшли своє відображення ще й такі принципи:

1) запобігання виникненню випадків без громадянства;

2) неможливості позбавлення громадянина України громадян
ства України;

3) визнання права громадянина України на зміну громадянства;

4) неможливості автоматичного набуття громадянства України
іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення
шлюбу з громадянином України або набуття громадянства
України його дружиною (чоловіком) та автоматичного при
пинення громадянства України одним з подружжя внаслідок
припинення шлюбу або припинення громадянства України
другим з подружжя;

5) рівності перед законом громадян України незалежно від під
став, порядку і моменту набуття ними громадянства України;

6) збереження громадянства України незалежно від місця про
живання громадянина України.

Крім того, слід мати на увазі, що в Декларації про державний суверенітет України закріплено принцип рівності перед законом усіх громадян України незалежно від походження, соціального і майново го стану та інших обставин, отже — і від способу набуття громадян ства України.

Належність до громадянства України,

набуття та припинення громадянства України

Згідно з Законом України "Про громадянство України" громадя нами Україниє:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення
незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на
території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релі
гійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походжен
ня, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які
на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство
України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були гро
мадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13
листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР
зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис
"громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з
батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не до
сягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів
України та міжнародних договорів України.

Документами, які підтверджують громадянство України, є пас порт громадянина України, а для осіб до 16 років — свідоцтво про на родження.

Одруження громадянина або громадянки України з особою, яка перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їх громадянства. Зміна громадянства одним із подружжя не призводить до зміни громадян ства другого з подружжя. Проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не позбавляє його грома дянства України.

Особи, які проживають на території України і не є громадянами України та не мають доказів своєї належності до громадянства інозем ної держави, вважаються особами без громадянства.

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієз
датною, опіки;

8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи
обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10)за іншими підставами, передбаченими міжнародними догово рами України.

Дитина, батьки якої на момент народження перебували в грома дянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи на родилася вона на території України чи за її межами.

При різному громадянстві батьків, з яких один на момент наро дження дитини перебував у громадянстві України, дитина є громадя нином України:

1) якщо вона народилася на території України;

2) якщо вона народилася за межами республіки, але батьки або один
з них у цей час постійно проживали на території України.

При різному громадянстві батьків, з яких один на момент на родження дитини перебував у громадянстві України, якщо в цей час обоє з батьків постійно проживали за межами України, громадянство дитини, яка народилася за межами України, визначається за письмо вою згодою батьків.

Дитина, один з батьків якої на момент її народження перебував у громадянстві України, а інший був особою без громадянства чи не нідомим, є громадянином України незалежно від місця її народження.

У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина, яка ме досягла 14 років, стає громадянином України незалежно від місця її народження.

Дитина, яка народилася на території України від осіб без грома дянства, які постійно проживають в Україні, є громадянином України. Дитина, яка перебуває на території України, обоє з батьків якої невідо мі, є громадянином України.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства Україниє:

1) відмова від іноземного громадянства (це правило не поширю
ється на осіб, які прибули в Україну на постійне проживання
і виявили бажання стати громадянами України, за умов, якщо
вони народилися чи довели, що хоча б один з їх батьків, дід чи
баба народилися на її території, і не перебувають у громадян
стві інших держав);

2) постійне проживання на території України протягом останніх
п'яти років;

3) отримання дозволу на постійне проживання;

4) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спіл
кування;

5) наявність законних джерел існування;

6) визнання і виконання Конституції України.

Зазначені вимоги можуть не враховуватись лише у виняткових випадках за рішенням Президента України щодо окремих осіб, які ма ють визначні заслуги перед Українською державою.

Спрощений порядок надання громадянства України може засто совуватись до жінок, які одружені з громадянами України, на їх про хання і за умови відмови від іноземного громадянства.

До громадянства України не приймаються особи,які:

1) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид;

2) засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини;

3) вчинили на території іншої держави діяння, яке визнано за
конодавством України тяжким злочином.

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами
України.

У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка порушила клопотання про вихід, має невиконані зобов'я зання перед державою або майнові зобов'язання, з якими пов'язані іс тотні інтереси громадян чи будьяких організацій.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка порушила клопотання про вихід, притягнуто до кримінальної відпо відальності як звинуваченого або щодо неї є вирок суду, який набрав законної сили і підлягає виконанню.

Громадянство України втрачається:

1) якщо громадянин України після досягнення ким повноліття
добровільно набув громадянство іншої держави.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважають ся всі випадки, коли громадянин України за своїм вільним волевияв ленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув громадян ство іншої держави або якщо він добровільно отримав документ, що підтверджує наявність набуття ним іноземного громадянства, за ви нятком випадків, якщо:

а) діти при народженні одночасно з громадянством України на

бувають також громадянство іншої держави;

б) діти, які є громадянами України і усиновлені іноземцем, набу

вають громадянство усиновителя;

в) громадянин України автоматично набув громадянство іншої
держави внаслідок одруження з іноземцем;

г) згідно із законодавством іншої держави її громадянство нада

но громадянину України автоматично без його добровільно го волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

2) якщо іноземець набув громадянство України і не подав у по
рядку, передбаченому Законом "Про громадянство", документ про
припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від
нього;

3) якщо іноземець набув громадянство України і скористався
правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іно
земне громадянство;

4) якщо особа набула громадянство України внаслідок подання
свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

5) якщо громадянин України без згоди державних органів України
добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки,
правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи
органимісцевого самоврядування іншої держави.