ТНК, як головний суб’єкт світогосподарських відносин

ТНК є головним суб’єктом світогосподарських відносин .ТНК – це міжнародні концерни, тобто групи підприємств (дочірніх фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії), яке володіє акціями цих підприємств.

Серед факторів, які сприяли високому рейтингу ТНК, слід назвати такі:

-проведення гнучкої політики та стабільної діяльності в умовах економічної кризи;

-активне розширення виробництва на території інших країн;

-великі масштаби діяльності та опора на інформаційні технології;

-установлення більш низьких цін ніж у конкурентів, тобто на такому рівні, який тільки може дозволити собі компанія.

Головними критеріями транснаціональностіфірми є три моменти:

-система міжнародного виробництва, що ґрунтується на розпорошенні виробничих одиниць по багатьох країнах;

-проникнення в передові галузі виробництва, швидкий розвиток яких передбачає наявність величезних капіталовкладень і залучення висококваліфікованих працівників;

-поведінка фірми.

Характерною особливістю ТНК є:

-географічна диверсифікація виробництва на світовому рівні;

-диверсифікація діяльності;

-участь у міжнародній спеціалізації виробництва.

Провідними ТНК за обсягами продажів та доданою вартістю є компаніїRoyal Dutch Shell, Exxon Mobil, Wal-Mart Stores, BP и Chevron.

Також важливою характеристикою ТНК є проведення науково-виробничих досліджень.

39. Міжнародні портфельні інвестиції.Під міжнародними портфельними інвестиціями розуміють вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які не дають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування, а тільки дають йому переважне право на одержання доходу згідно придбаної частки “портфеля” об’єкта інвестування, яка в міжнародній практиці, як правило, не перевищує 10%.

Міжнародний інвестиційний портфель конкретної компанії включає:

1) акції, тобто цінні папери, що засвідчують майнове право власника цього грошового документа по відношенню до особи, яка цей документ випустила. Іншими словами, акція є цінним папером без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства;

2) боргові цінні папери, тобто грошові документи, що засвідчують відношення позики власника документа по відношенню до особи, яка випускає ці папери. Боргові цінні папери поділяються на:

а) облігації, прості векселі, боргові розписки. Ці грошові інструменти дають їх держателю безумовне право на гарантований фіксований, або змінюваний (за договором) грошовий дохід. Під облігацією розуміють цінний папер, шо засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує забов'язання щодо відшкодування йому номінальної вартості цього папера в передбачені строки з виплатою фінансового відсотка. Вексель — це встановлена законом форма борговою забов'язання про безумовне повернення боргу;

б) інструменти грошового ринку, які дають їх держателю безумовне право на гарантований дохід на визначену дату. До них відносяться:

§ казначейські векселі, тобто державні цінні папери на пред'явника, що засвідчують внесення їх держателями грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу протягом всього строку володіння цими паперами;

§ депозитні сертифікати банку, тобто письмові свідчення банку щодо депонування номінальної суми позики з умовою її повернення у вказані в сертифікаті строки з виплатою твердо фіксованих відсотків доходу, нарахованих на номінал;

§ банківські акценти тощо;

3) фінансові деривативи. Це похідні грошові інструменти, які засвідчують право власника, на продаж або купівлю первинних цінних паперів, і не створюють жодних майнових претензій до емітента. До них відносяться:

§ опціон, тобто контракт, який дає його власнику право купити чи продати певну кількість фінансових інструментів за встановленою ціною протягом обумовленого часу в обмін на сплату певної суми;

§ варант, тобто документ, який дає право його власникові придбати на пільгових умовах акції у даного емітента за фіксованого ціною протягом визначеного часу;

§ форвардний контракт - це контракт між двома сторонами про майбутню поставку предмета договору;

§ ф'ючерсний контракт - це контракт на купівлю чи продаж стандартної кількості повного виду цінних паперів на певну дату в майбутньому за ціною, раніше встановленою при укладанні угоди;

§ своп - це угода, яка передбачає обмін через визначений час та на основі погоджених правил платежами за тією самою заборгованістю.

Основним мотивом для здійснення міжнародних портфельних інвестицій є одержання більш високих доходів за кордоном. Так, резиденти однієї країни купують цінні папери іншої країни, якщо доходи від них в іншій країні вищі.

Понад 90% міжнародних портфельних інвестицій здійснюється між розвинутими країнами.

40. Міжнародний рух позичкового капіталу.Під міжнародним рухом позичкового капіталу розуміють фінансові операції, пов’язані з міжнародними запозиченнями, кредитуванням, банківськими депозитами і які не можна віднести до операцій з прямими, портфельними інвестиціями, резервними активами.

Міжнародне кредитування та запозичення – це рух позичкового капіталу за національними кордонами держав між суб'єктами міжнародних економічних відносин, пов'язаний з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотка.

Значення міжнародного кредиту саме й полягає в тому, що завдяки йому відбувається перерозподіл капіталів між країнами у відповідності з потребами і можливостями більш прибуткового його застосування. Кожна країна є імпортером і експортером капіталу. Кредиторами і позичальниками виступають банки, фірми, державні установи, уряди, міжнародні й регіональні валютно-кредитні та фінансові організації.

Ефективність кредиту досягається за умови:

-вільного переміщення капіталу;

-стабільності й передбачуваності розвитку світової економіки;

-виконання позичальниками своїх зобов'язань, повної оплати своїх боргів.

Розвиток міжнародного кредиту на сучасному етапі значною мірою визначається діяльністю ТНК, зростанням їх ролі у розвитку міжнародних економічних відносин. Це проявляється в:

-інтенсивному розвитку єврокредиту, тобто кредитних зобов'язань банку в іноземній валюті, яка виступає вже як наднаціональна валюта. Приставка "євро" вказує не лише на іноземний характер валюти по відношенню до місця здійснення кредитних операцій, а й про вихід міжнародного кредиту зі сфери національного валютного й податкового контролю;

-появі синдикованих єврокредитів, джерелом яких є ресурси євровалютного ринку;

-сек'юритизації, тобто заміщенні традиційних банківських кредитів емісією цінних паперів (облігацій, акцій, векселів);

-виникненні нових форм кредитування – факторингу, форфейтингу, лізингу

Міжнародні займи за своїм призначенням поділяються на:

-виробничі кредити, які призначені для розвитку економіки країни і спрямовуються у промисловість, на транспорт, у сільське господарство (закупівля обладнання, матеріалів, ліцензій, оплата виробничих послуг тощо);

-невиробничі кредити, які спрямовуються на утримання державного апарату, армії, закупівлю зброї, виплату відсотків за зовнішніми боргами тощо. Частка кредитів невиробничого характеру в загальній сумі іноземних кредитів зростає.

У 2009 р. зовнішній борг України складав 26500,0 млн. дол. США. Зовнішній борг України складається з таких заборгованостей: за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями, - 59,3% від його загальної суми; за позиками, наданими іноземними державами – 5,9%; за комерційними позиками - 2,5%, інша заборгованість – 32,3%.

49 Наслідки переміщення трудових ресурсів.Последствия международной миграции рабочей силы разнообразны. Так в странах, импортирующих трудовые ресурсы, выгод больше, а в странах – экспортерах потери превышают выгоды. Но мир в целом выигрывает, поскольку свобода миграции позволяет людям перемещаться в страны, где они могут внести больший чистый доход в мировое производство.

Принимающие стран получают такие преимущества:

-Увеличиваются темпы роста экономики;

-Повышается конкурентоспособность товаров – низкая оплата труда;

-Рост налоговых отчислений в бюджет;

-Трансферт знаний;

-Увольнение в первую очередь иностранцев;

-Улучшение демографической ситуации.

Недостатки: социальные конфликты, рост преступности, обострение межнациональных проблем и т.д.

Страны-экспортеры рабочей силы получают следующие выгоды:

-Снижение уровня безработицы;

-Бесплатное обучение рабочей силы;

-Получение доходов от денежных переводов.

Недостатки: уменьшение налоговых отчислений, утечка умов и т.д.Возможными путями устранения негативных последствий эмиграции рабочей силы могут служить такие меры государства: запрет эмиграции, налог на утечку умов, создание высокоприбыльных отраслей и др.

42. Загальні тенденції руху прямих іноземних інвестицій ТНК.Роль ТНК на міжнародному ринку інвестицій зростає. На їх частку припадає переважна кількість угод. Прямі іноземні інвестиції здійснюються, як правило, шляхом створення нових підприємств або придбання існуючих місцевих фірм, що забезпечує зростання обсягів виробництва.

До норм державного регулювання ПІІ можна віднести:

-надання державних гарантій;

-врегулювання інвестиційних спорів;

-усунення подвійного оподаткування;

-страхування зарубіжних інвестицій;

-дипломатична і адміністративна підтримка.

В сучасних умовах зростання міжнародного виробництва домінуючим напрямом інвестиційної політики транснаціональних корпорацій є здійснення ПІІ шляхом поглинання вже існуючих місцевих фірм або злиття з ними. Транскордонне “ЗіП” – це процес об’єднання (на основі участі в акціонерному капіталі) компаній різних країн.

Під транскордонним злиттям розуміють об’єднання активів компаній, при якому створюється нова компанія, а попередні припиняють своє існування.

При транскордонному поглинанні іноземна компанія купує місцеву компанію і в подальшому здійснює контроль над її активами, тобто місцева компанія стає філіалом іноземної.

За останнє десятиріччя у структурі інвестиційної діяльності ТНК відбулася переорієнтація на сектор послу, частка цього сектора становить більше ніж 60% сумарного обсягу ПІІ у світі.

Змінюється також структура ПІІ в сектор послуг. Донедавна ці інвестиції спрямовувалися в основному в сектори торгівлі і фінансів. Разом з тим усе більш важливе місце починають займати такі галузі, як електропостачання, водопостачання, телекомунікації і підприємницькі послуги (включаючи корпоративні послуги, надані за допомогою інформаційних технологій).

Переорієнтація на сектор послуг простежується також у трансграничних злиттях і поглинаннях. Так, значна частина ЗіП (65%) відбувається у секторі послуг, які використовуються ТНК для виходу на зовнішні ринки.

ПІІ транснаціональних корпорацій в сектор послуг можуть бути пов'язані з ризиками трьох видів:

-системний ризик, коли відсутність ефективного регулювання ставить приймаючу країну перед погрозою серйозної економічної нестабільності;

-структурний ризик, коли інститути й інструменти, необхідні для регулювання, процесів приватизації і комунального господарства, недостатньо розвинуті й існує небезпека перетворення державних монополій у приватні;

-непередбачений ризик, коли ПІІ у сфері, які є досить уразливими у соціальному або культурному плані, можуть призвести до ненавмисного заподіяння збитку.