Особливості розвитку митно-тарифного регулювання в Україні

Митно-тарифне регулювання ЗЕД в Україні почало розвиватися з
1991 р. Правовою основою його став Закон України «Про Єдиний митний тариф», прийнятий 5 лютого 1992 р.

Період 1991-1995 рр. характеризується досить ліберальним зовнішньоторговельним режимом. На більшість товарних позицій імпортні тарифи були на рівні 0-10%. Тільки на незначну частину товарів накладалася ставка 15-30%, а максимальний рівень становив 50% (алкогольні та тютюнові вироби). Починає діяти режим вільної торгівлі з Російською Федерацією і Рес­публікою Білорусь.

Період 1996-1998 рр. характеризується протекціоністською політикою захисту національного товаровиробника. Готується новий Єдиний митний тариф України на базі Української класифікації товарів ЗЕД. Створюється законодавча база щодо приєднання до Конвенції по гармонізованій системі опису і кодування товарів, оптимізується тарифна номенклатура. Кінцева мета трансформації митного тарифу України – досягнення середньозваженого рівня ставки ввізного мита не більше ніж 14%.

Починаючи з 2000 р., застосовується політика селективного протекціонізму.

До 2005 р. завершено трансформацію тарифів з більшості товарних позицій.

У 2008 р. Україна вступила до СОТ і це зумовлює певні зміни в зовнішньоторговельному режимі.

До головних зобов’язань України як члена СОТ відносяться:

ціновий контроль.Уряд не має права встановлювати мінімальні ціни на імпортні товари. Цінова політика держави повинна враховувати експортні інтереси країн-членів СОТ;

внутрішнє оподаткування. Заборонено дискримінаційне оподаткування імпортних товарів;

-інтелектуальна власність. Україна зобов’язана приєднатися і виконувати всі умови угоди щодо торговельних аспектів інтелектуальної власності (ТРІПС);

санітарні та фітосанітарні обмеження імпорту.Україна зобов’язана приєднатися до міжнародних угод, які забороняють перешкоджати ввезенню м’яса та  м’ясопродуктів, під час виробництва яких використовувалися гормональні препарати;

-імпортне мито. Зниження середнього розміру мита на промислові товари з 6,7 до 4,95%, сільськогосподарську продукцію – з 21 до 10,66%;

-кількісні обмеження імпорту. Україна не може обмежувати квотами імпорт продукції, не погодивши квотування із СОТ. Скасування заборони на імпорт автобусів, вантажівок, автомобілів віком понад 8 років;

-експортні мита та обмеження. Зниження мита на насіння олійних, брухт чорних металів і кольорових металів, живу худобу, шкіру. Скасування заборон та обмежень на експорт зернових і брухту кольорових металів. Відмова від мінімальних експортних цін;

-правила стандартизації. В Україні встановлюється пріоритет міжнародних стандартів перед національними.

У цілому, за експертними оцінками, вступ України до СОТ зумовить додаткове підвищення добробуту населення на 3% та підвищить динаміку зростання ВВП до 2%.

32. Міжнародні торгові класифікації товарів.Міжнародна торгівля промисловими та сировинними товарами ґрунтується на міжнародних торгових класифікаторах. В них усі товари поділяються на розділи, підгрупи тощо за тими чи іншими ознаками. Перелік товарних найменувань у відповідній класифікаційній системі називається товарною номенклатурою.

Для класифікації товарів у міжнародній торгівлі використовують: Стандартну міжнародну торговельну класифікацію (СМТК) ООН, Гармонізовану систему опису і кодування товарів (ГС); Класифікатор товарів за укрупненими економічними угрупованнями (КУЕУ) ООН (редакція 1989 р.).

У СМТК класифікація товарів на рівні груп здійснюється: за видами сировини, з якої виготовлено товар; за ступенем оброблення товару; за призначенням товару; за місцем товару в міжнародній торгівлі. Складається з 9 розділів.

Класифікатор використовується для публікації даних щодо зовнішньої торгівлі країнами-членами ООН і міжнародними організаціями.

Гармонізована система опису і кодування товарів являє собою міжнародні вимоги до класифікації і статистичної інформації, щодо товарів, які надходять у зовнішню торгівлю. Метою ГС є:

-спрощення складання й оброблення комерційних і митних документів;

-скорочення витрат по переписуванню, класифікації й обліку зовнішньоторговельних вантажів за обсягом, вартістю, країнами призначення та іншими параметрами;

-спрощення збору, обліку даних, проведення економічного аналізу про зовнішню торгівлю;

-спрощення обміну тарифними знижками в рамках СОТ.

Структура номенклатури Гармонізованої системи (НГС) складається із системи класифікації і системи кодування.

Товари в НГС групуються за такими ознаками:

· походження (продукти рослинного, тваринного походження);

· призначення (продовольчі товари і напої; промислова сировина; паливо і мастильні матеріали; машини й устаткування, які включають інструменти; транспортні засоби; промислові товари народного споживання);

· ступінь оброблення (сировинні товари виробничого і невиробничого призначення; напівфабрикати виробничого і невиробничого призначення; готові вироби).

Класифікатор товарів за укрупненими економічними угрупованнями застосовується для статистики міжнародної торгівлі.

У КУЕУ дано визначення основних понять: сировинні товари, напівфабрикати, готові вироби, готові промислові товари короткотермінового користування, готові вироби тривалого користування, споживчі товари (нехарчові) нетривалого користування, товари середньострокового користування і товари тривалого користування.

УКТ ЗЕД (Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності) фактично є класифікаторами товарів - систематизованим переліком товарів, що дозволяють знаходити місце кожному товару й після цього привласнювати йому певну умовну позначку, що називається кодом товару. Від коду товару в більшості випадків залежать які міри регулювання при ввозі або вивозі товарів до нього будуть застосовані.

35. Стан та структура світового ринку комерційних послуг.Надання послуг є найбільш динамічною статтею зовнішньої торгівлі. Дедалі більша кількість видів послуг стає ринковим товаром і реєструється на рахунку поточних операцій платіжного балансу країни. Експорт послуг становить понад 3,7 трлн. дол. США, або 19% усього світового експорту товарів та послуг, а імпорт – 3,5 трлн. дол. США, або 18,6 всього світового імпорту товарів та послуг.

Зростання торгівлі послугами зумовлено такими факторами:

-революційними технологічними змінами;

-підвищенням темпів розвитку технологічних програм у галузі телекомунікацій та інформації;

-збільшенням попиту на фінансові, страхові, банківські послуги.

Для світового ринку послуг характерною рисою є розвиток швидкими темпами ринку фінансових послуг.

Міжнародні транспортні послуги.Міжнародний транспорт – це послуги всіх видів транспорту з переміщення предмета транспортної операції, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни.

Головне місце на ринку транспортних послуг посідають морські перевезення, на які припадає 80% усього вантажообігу світової торгівлі.

Міжнародні поїздки.Міжнародні поїздки розглядаються в міжнародній торгівлі як міжнародні економічні операції і являють собою товари і набір послуг, які здобуваються мандрівниками за рубежем, якщо вони знаходяться там менше року і вважаються нерезидентами.

Міжнародні поїздки поділяються на:

§ ділові поїздки (відрядження),

особисті поїздки (приватні поїздки

50 Україна у світових міграційних процесах.Для Украины, после провозглашения ее независимости, характерны как постоянная, так и временная формы межгосударственной миграции, среди которых преобладает последняя форма.

На 2011 год в Украине наблюдалось положительное сальдо миграции.

Большинство областей Украины имеют положительное сальдо международной миграции, а именно: Одесская область, АР Крым, Киев. Однако есть и области, демонстрирующие отрицательное сальдо миграции (Ровненская область, Закарпатская область, Львовская область).

Сейчас Украина на европейском рынке труда преимущественно выступает как государство-экспортер рабочей силы, хотя отмечается тенденция к росту числа иностранных граждан, работающих в Украине.

Международная миграция рабочей силы для Украины сейчас имеет преимущественно негативные последствия: массовый отток производительной рабочей силы, особенно ученых и специалистов, негативно влияет на трудовой потенциал страны и ее регионов, снижается интеллектуальный уровень (с целью трудоустройства за границу выезжают, в основном, молодые люди с достаточно высоким уровнем образования, в результате чего происходит изменение структуры трудовых ресурсов); эмиграция, как правило, сопровождается вынужденным разрывом, хотя нередко и не окончательным, семейных связей, их ослаблению.

33. Світові товарні ринки.На світових товарних ринках здійснюється торгівля промисловими та сировинними товарами.

Національні ринки конкретних товарів, які утворюють світовий товарний ринок, мають певну специфіку. Для світового ринку характерна множинність застосовуваних цін, тобто наявність ряду цін на той самий товар або товари однакової якості в одній і тій самій сфері обертання (експортні, оптові, роздрібні), на однаковій транспортній базі.

На світових товарних ринках здійснюється:

-торгівля промисловими товарами, машинами, устаткуванням, у тому числі: 1. товарами широкого вжитку; 2. машинно-технічною продукцією, у тому числі: а. готовою продукцією; б. продукцією в розібраному вигляді; в. комплектним устаткуванням;

-торгівля сировинними товарами.

При виокремленні з безлічі цін світової ціни застосовують, як правило, два критерії:

-за цією ціною проходять великі комерційні угоди;

-світовими визнаються ціни угод, зроблених у найважливіших центрах світової торгівлі, таких як Чикагська торгова біржа, Лондонська біржа металів тощо.

Таким чином, світові ціни – це ціни реалізації товарів на світовому ринку.

Розрізняють такі види цін:

-ціни за торговельними угодами з платежем у вільно конвертованій, неконвертованій та в частково конвертованій валюті;

-ціни за кліринговими угодами;

-ціни трансфертні;

-ціни за програмами в рамках державної допомоги та ін.

При визначенні рівня цін орієнтуються на опубліковані (ціни, про рівень яких повідомляється в спеціальних і фірмових джерелах інформації) і розрахункові ціни (епізодичні відомості). До опублікованих цін належать: довідкові ціни, біржові котирування, ціни аукціонів і торгів, ціни фактичних угод і ціни пропозиції великих фірм. Розрахункові ціни застосовуються до нестандартного устаткування і розраховуються фірмами-експортерами. При проведенні аналізу світових цін їх поділяють на дві групи: ціни на продукцію обробної промисловості і на сировину.

У структурі міжнародної торгівлі промисловими товарами переважає торгівля машинами, устаткуванням і транспортними засобами (51,5%), на другому місці – оброблені вироби, класифіковані переважно за матеріалами, і різні готові вироби (35,82%), і на третьому – хімічні товари (12,68%).

Для міжнародної торгівлі готовою продукцією характерні особливості:

-зростання обсягу світового виробництва готових виробів;

-випереджаюче зростання експорту готових виробів;

-реальне постачання, супровідні сервісні послуги.

Розвиток міжнародної торгівлі машинно-технічною продукцією в розібраному виглядіобумовлений особливостями міжнародного поділу праці в сучасних умовах.

Розвиток міжнародної торгівлі комплексним устаткуванням пов’язаний з виникненням і функціонуванням ринку комплексних об’єктів (товарів-об’єктів).

Основними ринками сировинних товарів є ринки продовольства, сільськогосподарської сировини, руд і металів, палива.

Щоб стабілізувати розвиток міжнародної торгівлі сировиною, країни укладають різні міжнародні угоди:

-стабілізаційні угоди, що призначені для забезпечення стабілізації і рівноваги попиту та пропозиції. Ними передбачаються квоти на обсяг сировини. Вони укладаються стосовно міді, олова, цинку, нікелю, алюмінію, кави, какао, каучуку;

-адміністративно-товарні угоди, що призначені для статистичного аналізу сировинних ринків і вироблення рекомендацій з ведення торгівлі окремими видами товарів, наприклад, цукром, пшеницею й іншими зерновими;

-міжнародні товарні угоди щодо заходів розвитку, котрі призначені для створення і розвитку експортоорієнтованих виробництв сировини. Вони укладаються, наприклад, щодо джуту, деревини коштовних порід, рослинною і маслиновою олії та ін.

34. Послуги та їх класифікація в міжнародній торгівлі.Послуга –це виконання,згідно з договором, однією стороною (виконавцем) за завданням другої сторони (замовника) певних дій або здійснення певної діяльності, що споживаються в процесі їхньої реалізації.

Головними характеристиками послуг є те, що їх не можна, на відміну від товарів, побачити і відчути на дотик.

Класифікація послуг, яка прийнята МВФ, показує платежі між резидентами та нерезидентами і містить 11 секторів:

I. Транспортні послуги: пасажирські перевезення, вантажні перевезення; II. Послуги, пов'язані з поїздками (діловими чи особистими); III. Послуги зв'язку (послуги поштового, кур'єрського, телефонного та іншого зв'язку між резидентами і нерезидентами); IV. Будівництво (будівництво об'єктів за рубежем, здійснюваного на тимчасовій основі резидентами); V. Страхування (страхування нерезидентів страховими компаніями - резидентами); VI. Фінансові послуги (Фінансове посередництво між резидентами і нерезидентами (комісія за відкриття акредитивів, за обмін валюти, брокерські послуги тощо)); VII. Комп'ютерні та інформаційні послуги; VII. Роялті і ліцензійні платежі (Користування правами власності (торговельна марка, патент, копірайт тощо) та використання оригіналів або прототипів (фільмів, рукописів) на основі ліцензії); IX. Інші бізнес-послуги: посередницькі послуги, лізинг, інші ділові, професійні та технічні послуги; X. Особисті, культурні та рекреаційні послуги (аудіовізуальні та інші); XI. Урядові послуги.

Всесвітній банк класифікує послуги за укрупненими угрупуваннями, при цьому до числа послуг включається рух доходу. Послуги поділяються на дві групи:

I група - факторні послуги, до яких відносяться платежі, що виникають у зв'язку з міжнародним рухом факторів виробництва - капіталу, робочої сили (доходи на інвестиції, ліцензійні платежі, заробітна плата, виплачувана нерезидентом тощо).

II група - нефакторні послуги, до яких відносяться інші види послуг (транспорт, подорожі, інші нефінансові послуги), не пов'язані з факторами виробництва.

Світовою організацією торгівлі в Генеральній угоді про торгівлю послугамизапропонована класифікація послуг за 12 секторам (1. Комерційні послуги; 2 Послуги зв'язку; 3. Послуги з будівництва та суміжні інженерні послуги; 4. Послуги дистриб'юторів; 5. Послуги у сфері освіти; 6. Послуги з охорони довкілля; 7. Фінансові послуги; 8. Послуги у сфері охорони здоров'я та соціальній сфері; 9. Послуги, пов'язані з туризмом; 10. Послуги з організації відпочинку, культурних та спортивних заходів; 11. Транспортні послуги; 12. Інші послуги, які не зазначені вище) і 155 підсекторам.

Послуги на міжнародному рівні надаються із застосуванням чотирьох способів, зокрема:

-транскордонне постачання, тобто надання послуг через кордон. Постачальник і споживач послуги не переміщаються через кордон, його перетинає тільки послуга.

-споживання за кордоном, тобто переміщення споживачів до країни експорту. Постачальник не переміщується (туризм, освіта, медичні послуги в лікарні іншої країни, послуги з ремонту суден, якщо судно цієї країни відправляється до іншого для ремонту);

-комерційна присутність, тобто створення комерційної присутності країні, в якій повинні надаватися послуги (відкриття філії чи дочірньої компанії). Постачальник послуг переміщується, а споживач не переміщується (наприклад, прямі іноземні інвестиції, тимчасова трудова міграція, банківська послуга, що надається через філію чи відділення іноземного банку);

-присутність фізичних осіб, тобто тимчасовий переїзд фізичних осіб до іншої країни заради надання там послуг (наприклад, гастролі театрів).

36. Зовнішня торгівля України товарами та послугами.Україна належить до групи країн, які високо залежні від міжнародної торгівлі (її зовнішньоторговельна квота дорівнює 51,1%).

Обсяг експорту зовнішньої торгівлі товарами становив 39,703 млрд. дол. США, обсяг імпорту – 45,435 млрд. дол. США. Однак внаслідок світової фінансової кризи темпи зростання як експорту, так і імпорту значно знизилися.

Основу товарної структури експорту становлять недорогоцінні метали та вироби з них, продукція хімічної промисловості, мінеральні продукти. У загальному обсязі імпорту товарів переважають мінеральні продукти, машини, устаткування, продукція хімічної промисловості, засоби транспорту.

Серед регіонів України найбільші обсяги експорту товарів припадають на м. Київ, Донецьку, Дніпропетровську області. Найбільші імпортні надходження здійснюються в м. Київ, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Київську, Харківську та Одеську області.

Основні статті експорту української продукції до економічних союзів у 2006 p.:

-країни Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС): чорні і кольорові метали, а також вироби з них;

-країни СНД: продукція машинобудування, чорні і кольорові метали, а також вироби з них, готові продукти харчування;

-країни Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (ЦЕФТА): мінеральні продукти, чорні і кольорові метали, а також вироби з них;

-країни ЄС: чорні і кольорові метали, а також вироби з них, мінеральні продукти, продукти рослинного походження;

-країни Організації виробників і експортерів нафти (ОПЕК): чорні і кольорові метали, а також вироби з них, продукти рослинного походження.

Таким чином, у структурі українського експорту переважають товари з низьким ступенем оброблення (близько 66%).

В Україні в 2005-2008 рр. постійно зростали обсяги зовнішньої торгівлі послугами, але в 2009 р. вони знизилися: темп зростання експорту порівняно з 2008 р. становив 81,1%, імпорту – 79,9%. Із загального обсягу експорту послуг 46% становлять послуги до країн СНД та 23% – до країн ЄС.

Найбільша частка в загальному обсязі українського експорту припадала на транспортні (65,7%), різні ділові, професійні та технічні послуги (12,7%), послуги з ремонту (4,5%). Найбільшу частку в загальному обсязі імпорту послуг становили транспортні (19%) та фінансові послуги (25,5%). Найшвидшими темпами зростав імпорт будівельних (148,3%) та ремонтних (129,6%) послуг.

У цілому український ринок послуг ще недостатньо розвинутий, на ньому досить вузький спектр секторів, у яких спостерігається активність і розвиток.

Україна має перспективи для розвитку таких секторів послуг, як:

-послуги зв'язку (телекомунікаційні, аудіовізуальні);

-фінансові послуги, у тому числі банківські і страхові;

-транспортні послуги (морський, річковий, авіаційний, космічний, автомобільний, залізничний, трубопровідний транспорт);

-комп'ютерні та пов'язані з ними послуги;

-науково-дослідницькі послуги;

-будівельні та пов'язані з ними інженерні послуги;

-туристичні послуги;

-послуги, пов'язані з охороною здоров'я.

38.Прямі іноземні інвестиції Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома основними причинами: прямі іноземні інвестиції – це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари; прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал. Прямі іноземні інвестиції – це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. Структуру основних чинників прямих іноземних інвестицій можна подати так. Маркетингові чинники: 1) розмір ринку; 2) зростання ринку; 3) прагнення утримати частину ринку; 4) прагнення добитися успіху в експорті материнської компанії; 5) необхідність підтримувати тісні контакти з покупцями; 6) незадоволеність існуючим станом ринку; 7) експортна база; 8) слідування за покупцями; 9) слідування за конкуренцією. Торговельні обмеження: 1) торговельні бар'єри; 2) надання місцевими покупцями переваги вітчизняним продуктам. Вартісні чинники: 1) прагнення бути-ближче до джерел постачання; 2) наявність трудових ресурсів; 3) наявність сировини; 4) наявність капіталу і технологій; 5) низька вартість праці; 6) низька вартість інших витрат виробництва; 7) низькі транспортні витрати; 8) фінансові та інші стимули з боку уряду; 9) більш сприятливі рівні цін. Інвестиційний клімат: 1) загальне ставлення до іноземних інвестицій; 2) політична стабільність; 3) обмеження на власність; 4) регулювання валютних курсів; 5) стабільність іноземної валюти; 6) структура податків; 7) добре знання країни. Загальні: 1) очікування високих прибутків; 2) інші. ПІІ здійснюються у формі передавання капіталу з однієї країни в іншу за допомогою або кредитування, або придбання акцій у зарубіжного підприємства, що перебуває значною мірою у власності інвестора чи під його контролем, або ж шляхом створення нового підприємства. Що ж стосується країн, які розвиваються, а також країн з перехідною економікою, то більшість із них потребують ПІІ. Аналіз впливу ПІІ на добробут окремих груп населення показує, що від прямих іноземних інвестицій: виграють: а) іноземні фірми-інвестори; б) робітники приймаючої країни (робочі місця); в) населення приймаючої країни від можливого збільшення соціальних послуг за рахунок податків на доходи від ПІІ. програють: а) робітники країни-інвестора, оскільки ПІІ означають експорт робочих місць; б) конкуруючі фірми приймаючої країни; в) платники податків країни-інвестора, оскільки прибутки ТНК складніше оподатковувати і уряди або перекладають недоодержану суму податкових надходжень на інших платників, або скорочують фінансовані за рахунок бюджету соціальні програми. На 2010 р. в економіку України іноземними інвесторами було вкладено 44410,4 млн. дол. США.

37. Сутність та форми між народ ного руху капіталу.Міжнародна міграція (рух) капіталу– це не фізичне переміщення засобів виробництва, а фінансова операція: надання позики, купівля-продаж цінних паперів, інвестування. Міжнародне переміщення капіталу сприяє зростанню сукупного світового виробництва продукції за рахунок більш                  ефективного використання ресурсів.

Конкретні форми міжнародного переміщення капіталу розрізняються за певними ознаками. За джерелами походження капітал поділяється на:

-Офіційний капітал – це кошти державного бюджету або міжнародних організацій (МВФ, Всесвітній банк та ін.), котрі переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням урядів або міжурядових організацій, її джерелом є гроші платників податків.

-Приватний капітал – це кошти приватних фірм, банків та інших недержавних організацій, які надаються у вигляді інвестицій, торговельних кредитів, міжбанківського кредитування.

За характером використання капітал поділяється на:

-Підприємницький капітал – це кошти, які прямо або опосередковано вкладаються у виробництво з метою отримання прибутку. Це головним чином приватний капітал.

-Позичковий капітал – це кошти, що надаються з метою отримання відсотка. В міжнародних масштабах у якості позичкового капіталу виступає в основному офіційний капітал.

За строком вкладання капітал поділяється:

-Короткостроковий капітал: вкладання капіталу строком менше року. Головним чином у формі торговельних кредитів.

-Середньо- та довгостроковий капітал – вкладання капіталу строком понад рік. Усі вкладання підприємницького капіталу здійснюються переважно у формі прямих інвестицій, а також у вигляді державних кредитів.

За метою вкладання капітал поділяється на:

-Прямі інвестиції – вкладання капіталу з метою придбання контролю над об'єктом розміщення капіталу. Це в основному вивіз приватного підприємницького капіталу.

-Портфельні інвестиції – вкладання капіталу в іноземні цінні папери без права контролю над об'єктом інвестування. Це також в основному вивіз приватного підприємницького капіталу.