Охарактеризуйте зміст методик по розрахунку лізингових платежів.

Об`єктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу, яка має багатокомпонентний характер. До її обов`язкових складових необхідно віднести:

 Виділяють 2 основні методики розрахунку сум лізингових платежів:

Ø Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на визначенні розміру лізингових платежів у цілому по періодах (аннуїтетна схема);

Ø Методика розрахунку лізингових платежів, заснована на послідовному визначенні відшкодування вартості майна та комісійної винагороди (методика складових).

До складу комісійної винагороди лізингодавця включаються власні витрати лізингодавця, наприклад, оплата лізингових послуг брокерів і прибуток, а також може враховуватися премія за ризик.

Додаткові послуги лізингодавця можуть бути постійними чи тимчасовими з відповідною формою розрахунків. Це залежить від змісту робіт, їх обсягу та періодичності, від умов укладеної угоди. До таких послуг доцільно віднести інформаційні, консалтингові, юридичні, технічні, рекламні та ін.

Так, найрозповсюдженішим і простим варіантом виплати лізингових платежів в Україні є лінійна або рівномірна виплата з першим внеском, який за розміром часто збігається зі ставкою лізингового відсотка. Це пов’язано передусім із:

· підвищеним ступенем ризику здійснення підприємницької діяльності в Україні;

· схильністю до невиконання резидентами — суб’єктами лізингового бізнесу своїх партнерських зобов’язань;

· загальноекономічними порушеннями кризового характеру.

Зважаючи на реалії лізингового бізнесу в Україні, слід врахувати ще один спосіб лізингових виплат — з прискореними платежами, коли лізингоотримувач погашає більшу частину своєї заборгованості протягом перших років використання об’єкта лізингу (зокрема обладнання), коли витрати на утримання обладнання невеликі.

Перелічіть основні переваги та недоліки лізингу як джерела фінансування інвестиційних проектів.

JДля виробника технічних засобів лізинг відкриває перспективи:

1) створювати передумови для скорочення витрат на рекламу, аналіз ринку, пошук споживачів (відповідно розширюється сфера збуту);

2) в особі лізингової компанії виробник знаходить постійного оптового споживача (з повною оплатою вартості продукції), тощо.

JЛізингодавцю  лізинг дає можливість:

1. розвивати і зміцнювати ділові стосунки з кінцевими споживачами, уникаючи посередницьких фірм;

2. створювати і розширювати коло своїх перманентних контрагентів;

3. нести менші ризики порівняно із кредитами,

4. забезпечити продаж продукції і надання послуг, реалізація яких на інших умовах не вигідна або зовсім неможлива.

JЛізинг для лізингоодержувача забезпечує отримання наступних переваг:

1. більш проста схема забезпечення виконання зобов’язань,

2. лізинг дозволяє краще управляти оборотним капіталом, даний чинник базується на: невеликих перших виплатах або їх відсутності, фіксованості платежів, збереженні можливостей отримання кредиту;

3. лізинг – це гнучка форма фінансування. Лізинг майже завжди має більшу «підприємницьку культуру», ніж банківське кредитування.

4. дозволяє брати в лізинг найновіше і дороге обладнання без значного нагромадження капіталу для придбання такого обладнання;

5. диверсифікація джерел фінансування;

LСеред основних недоліків лізингу, як методу фінансування, виділяють:

- від довгострокового кредиту лізинг відрізняється підвищеною складністю організації, що полягає у великій кількості учасників;

- для лізингоодержуача при фінансовому лізингу платежі не закінчуються до кінця терміну дії угоди, навіть якщо науково-технічний прогрес робить майно морально застарілим;

- лізингоодержувач не завжди має змогу звернутися безпосередньо до виробника майна, оскільки воно постачається оптовиками чи дилерами;

- лізингові операції є досить ризиковими для лізингодавців і мають специфічні ризики: фінансові; ризик несплати лізингових платежів; проектні; майновий ризик, пов’язаний зі втратою чи пошкодженням предмету лізингу; ризик неповернення предмету лізингу.

- при міжнародному мультивалютному фінансовому лізингу підвищується ступінь валютного ризику.

Окресліть перспективи розвитку лізингових відносин.

Фінансовий лізинг обмежений, так як ліквідність банків України є недостатньою.

Лізинг в Україні все ще перебуває на межі свого
фор\мування. Для того щоб ринок лізингових послуг ставав більш дійовою та прозорою складовою сучасного ринку капіталів необхідно створити міцне підґрунтя для його розвитку — сприятливу законодавчо-нормативну базу, яка б у подальшому забезпечила ефективне функціонування лізингового бізнесу.

Сприятливий законодавчо-нормативний клімат є запорукою розвитку лізингу, тому що дійсно визнає його реальним і дієздатним, спроможним пробудити інтерес усіх зацікавлених у такому бізнесі сторін. Адекватний нормативний режим лізингу спромож­ний забезпечити йому рівне чи навіть сприятливіше підґрунтя для розвитку порівняно з іншими методами фінансування.

Для того щоб стимулювати участь банків у процесі організації лізингу, слід надавати податкові пільги (за податком на прибуток) банківським закладам при здійсненні ними довгострокових лізингових операцій, і тим самим стимулювати інтереси банківських структур як повноправних суб’єктів лізингового ринку.

Іншим шляхом мобілізації фінансових коштів може стати використання товарних кредитів та іноземних інвестицій, які виступають альтернативою «коротких» та «дорогих» кредитів, що їх пропонують українські банки для кредитування лізингових угод. Проведення лізингових операцій з використанням товарних кредитів іноземних виробників або із залученням закордонних інвестицій виявляється набагато дешевшим і більш прийнятним для українських споживачів ще й тому, що використання вітчизняними лізинговими компаніями залучених коштів стикається з низкою проблем, пов’язаних із загальним напрямком банківської політики в Україні, коливанням позичкового відсотка, непопуляр­ністю довгострокового кредитування.

Значну увагу необхідно приділити перспективним для лізингового бізнесу в Україні сферам економіки, серед яких слід виділити сільське господарство (об’єктом лізингу виступає сільськогосподарська техніка), транспорт, авіабудівельна промисловість (об’єктом виступає авіатехніка), нафтогазовий комплекс, харчова промисловість (об’єкт — обладнання для закладів громадського харчування).