Використання вертикальних маркетингових систем в логістиці.

Останнім часом виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС) всупереч традиційним каналам розподілу. Як уже зазна­чалося, традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох роздрібних торговців.

Вертикальна ж маркетингова система, навпаки, складається з виробника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина си­стема.

Домінувати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець.

Вертикальні маркетин­гові системи виникли як засіб контролю за поведінкою каналу та запобігання конфліктам між його окремими членами, що ста­влять свої цілі. Види:

1) корпоративні ВМС — передбачають, що всі учасн. кан розподілу знаходяться в межах корпорації; здійсн контроль одним із власників сист ; Наприклад, фірмові магазини

2) договірні ВМС — складаються з незалежних фірм які зв'язані між собою договірними відносинами та координують програми своєї діяльності для спільного досягнення >ої економії та вищих ко­мерційних результатів;Напр, франчайзинг, кооперативи роздрібних торговців

3) адміністративно керовані ВМС — координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могут­ності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочно­го товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару (напр., P&G).

Фактори, які впливають на необхідність зберігання товарів.

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться збе­рігати товар до моменту його продажу. Організовувати збері­гання необхідно тому, що цикли виробництва і споживання рід­ко збігаються. Виробництво багатьох сільськогосподарських то­варів є сезонним, хоч попит на них існує постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу уникнути цих супе­речностей. Раціональна організація складського господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки втра­ти матеріалів під час зберігання, витрати на вантажно-розван­тажувальні роботи та складські операції підвищують собівартість продукції.

Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумов­лена: а) наявністю широкого кола споживачів, витратами бага­тьох видів матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообігу деяких видів продукції виробничо-технічного при­значення; в) зростанням мінімальних норм транзитного відван­таження, що призводить до з>ення запасів засобів виробницт­ва у суспільному господарстві; г) подальшим розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм обслугову­вання споживачів з боку постачальницько-збутових організацій; е) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням завдяки цьому собівартості складських переробок ван­тажу, що створює реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву між транзитними та складськими формами зберігання. Чим >е таких пунктів, тим швидше мож-на доставити товар споживачам, однак при цьому зростають ви­трати. Рішення щодо кількості пунктів зберігання треба прийма­ти, пов'язуючи проблеми сервісу та витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на самому підприєм­стві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних части-нах країни.

Загальні види логістичних витрат.

Основними в логістиці є витрати: на транспортування; подальше складування товарів; зберігання товарно-матеріальних запасів; одержання,відвантажування та пакування товарів; адміністративні та на обробку замовлень.

В економічній літературі, що висвітлює проблеми логістики, виокремлюються три види витрат:

1) закупівельні витрати;

2) витрати на утримання запасу;

3) збитки від відсутності продукції.

До першої групи належать витрати, пов’язані з оформленням замовлень та договорів, встановл.м зв’язків з постачальниками. Сюди ж входять транспортні витрати, а також витрати, пов’язані з складуванням та одержанням замовлень.

До другої групи належать витрати, що йдуть на утримання запасу.

Вони визначаються витратами на складське зберігання продукції протягом певного часу і безпосередньо залежать від обсягу вантажу, що складується.

До третьої групи належать збитки, що їх зазнає виробник у разі відсутності продукції.

Укрупнений аналіз логістичних витрат здійснюється за такими групами витрат:

Витрати на закупівлю продукції включають витрати з придбання сировини і матеріалів, витрати з оформлення замовлення, транспортні витрати, витрати на зберігання виробничих запасів, витрати на вкладений капітал.

Витрати на виробництво продукції включають витрати на приймання сировини і матеріалів, оформлення замовлення на виробництво продукції, внутрішньовиробниче транспортування продукції, зберігання продукції незавершеного виробництва, а також витрати від заморожування фінансових коштів.

Витрати на збут продукції включають витрати на зберігання запасів готової продукції, оформлення замовлення (упакування, сортування, маркування та інші операції), продаж, транспортування готової продукції, а також витрати на вкладений капітал.

Логістичні витрати можна підрозділити на наступні категорії:

продуктивні витрати - це витрати на створення цінності, яку хоче мати покупець і за яку він готовий платити. Сюди входять виробничі витрати, а також витрати на збут продукції, оплату праці, здійснення фінансових операцій і процесу продажів. Витрати на пакувальні роботи рекомендується включати сюди в тому випадку, якщо вони допомагають просуванню продукції на ринку;

витрати на підтримку логіст.бізнесу - витрати, які самі по собі не створюють цінностей, але їх не можна уникнути. Це витрати на транспортування, оформл. замовлень, перевірку роботи співробітників, ведення обліку продукції і т.д.;

витрати на нагляд - це витрати на заходи, спрямовані на запобігання негативних результатів. Кожен бізнес має потребу в системі раннього попередження у випадку, наприклад, якщо товар не продається так добре, як очікувалося, або технології компанії більше не забезпечують їй конкурентної переваги на ринку. Сюди також відносяться витрати на нагляд за роботою інших учасників бізнесу, наприклад постачальників або дистриб'юторів товару;

збиткові витрати - це витрати на роботи, які не можуть дати результатів, наприклад витрати на «бездіяльність», на простій обладнання та ін