А.Політична влада в сучасній Україні, її характеристика та особливості. Особиста думка.

К. У. визначено, що У. є суверенною, демократичною, правовою, державою з республіканською формою правління (парламентсько-президентська республіка). Згідно ст.5 К.У. носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Ознаками демократичної політичної влади є = реальна представницька демократія (обрання ВРУ, Президента та органів місцевого самоврядування на основі принципів виборчого права: змагання та конкуренції), = поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6 к), = верховенство закону, = проголошення „дозволу всього, що не заборонено законом”, = ідеологічний та конституційний плюралізм, багатопартійність тощо

Визначені К. політичні права та свободи – забезпечують можливість безпосереднього впливу особи на діяльність держави, пов’язані з її участю в суспільно-політичному житті, з формуванням органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування, зокрема К. передбачено: = право брати участь в управ­лінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референ­думах, обирати і бути обраними, рівного доступу до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; = право на об 'єднання у політичні партії та громадські організації, участь у профспілках; = на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій; = право на звернення = право на свободу думки і свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань тощо

У. переживає складний період конституційного реформування, розбалансованості гілок держ. влади, тому розвиток її демократії залежить від можливості ефективної реалізації цих прав, а саме спрямованості державної політики на забезпечення належного рівня життя людини; стабільності політичних структур; належного рівня політичної культури в су­спільстві

Розкрийте зміст форм політичної влади: охлократія, тимократія, мерітократія.

Форми політичної влади розрізняють за критерієм головного суб’єкта правління:

Мерітократія (від лат. meritus-гідний і гр. kratos-влада) одна з елітарних концепцій у західній пол. науці, в основу якої покладенно принцип індивідуальної заслуги у здійснені політ. влади і соціального управління (засновник англ. соціолог Мітчел Янг).

Тимократія (від гр. timos-ціна,честь, kratos-влада) особлива форма олігархії у стародавній Греції; за якою державна влада належала привелійованій більшості з високим майновим цензом (часто війською силою). Це означало практику поділу громадян відповідно до майнового цензу, коли визначалось розміри грошових платежів, військова повиність, що суттево впливало на відповідні пол. права.

 Охлократія (від гр. ochlos-натовп, kratos-влада) – влада натовпу, що спирається не на закони, а на миттєві настрої та примхи юрби, яка піддається впливу демагогів, стає деспотичною і діє тиранічно.

Виникає внаслідок виродження демократії, коли влада переходить до повсталого народу, який через неорганізованість не може її втримати. Стає можливою за умови відсутності легітимного державного управління, в ситуації безвладдя, деструкції механізмів регулювання суспільного життя.

Крайні форми: безчинства, бешкети, бездумне руйнування, самоправство, самосуд

В історії трапляється рідко (в кризові періоди), не є стійкою та довговічною.

Розкрийте зміст форм політичної влади: демократія, аристократія, технократія, теократія.

Форми політичної влади розрізняють за критерієм головного суб’єкта правління:

Демократія (від грецьк. народ та влада)– форма державно-політичного устрою, заснована на визнанні народу джерелом влади (влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян, народовладдя)

Аристократія – (з грецького влада найкращих, найзначніших) форма правління, за якої влада належить привілейованій меншості, вищому стану (знаті) певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями

Технократія = влада нуково-технічної еліти, панування технологічного мислення

Теократія – (від грецьк. Бог і влада) форма правління, за якої вся повнота влади належить главі церкви та духовенству

Влада і власність, їх єдність і взаємо обумовленість

Власність - основа існування любої економічної та політичної системи. Панівні відносини власності визначають економічну структуру і політичний лад суспільства. Власність = сукупність відносин окремих індивідів, груп людей та їх асоціацій з приводу привласнення (відчуження) умов і результатів виробництва.

1. це соціально-економічні та виробничі відносини між людьми, а не відношення людини до речі 2. це результат суспільного розвитку, а не окремої людини 3. це відносини щодо присвоєння матеріальних благ. (хто володіє засобами виробництва, той володіє його результатами)

Марксистська концепція влади виходить з того, що природа владних відносин залежить від соціально-політичної ролі власності, поділом суспільства на антагоністичні класи з протилежними інтересами.

Влад і власність взаємопов’язані та взаємозалежні. У докапіталістичних системах влада проявляється через форми економ залежності: рабство, кріпацтво. В процесі історичного розвитку людства разом із зміною типів та форм власності змінювалися політичні системи.

Форми і системи власності еволюціонували від простих до більш складних: первісні форми власності (земля, її плоди), рабовласницька (+рабська праця), феодальна (+праця кріпаків), буржуазна (+знаряддя праці), капіталістична власність, суспільна (змішана соціально-орієнтована економіки). 

Влада і власність можуть бути відокремлені на деякий час, але розділити їх назавжди ніколи не вдасться, оскільки, освідомивши згубність такого розділення або власність купить владу або влада захопить власність. Це твердження знаходить прояв у світовій історії людства

Той хто знаходиться при владі використовує її для отримання переваг при приватизації, гарантій недоторканність бізнесу і власності, надмірного втручання влад. Свідченням цього є перша приватизація Криворізького заводу.