Еволюція форм мінової вартості.

Як згадувалось в ІІ лекції, за часів первісного суспільства існував випадковий обмін, тобто одна община, в якої був надлишок птиці, могла обмінятися на надлишок яловичини. При цьому одного року обмінювались в пропорції 1 корова = 75 курчат, а іншого року 1 корова=50 курчат. Загальна формула така:

Х товару А = Y товару Б.

Така форма мінової вартості називається проста, або випадкова.

Суспільний поділ праці сприяв тому, що обмін набуває регулярного характеру, обмін між общинами поступається індивідуальному обміну. Наприклад, 1 шкуру вівці можна обміняти на 0,5 мішка зерна або на 10 дерев’яних ложок:

Це повна, або розгорнута форма мінової вартості.

Такий обмін має певні обмеження, наприклад, власник шкур хоче не зерно і не ложки, а сіль або прикраси для дружини. Тому на певних географічних територіях стихійно виділяється один товар, на який усі інші охоче обмінюються. У греків це була худоба, хутро; у скандинавів – шкури; чай у Монголії; в Україні – сіль, шкури куниць.

Такий обмін має формулу:

Називається загальною формою вартості.

З часом роль загального еквівалента закріпилася за золотом завдяки його властивостям: подільність, висока вартість, здатність до тривалого зберігання. Пізніше паралельно з золотом функціонувало срібло.

Більш повно сутність грошей виявляється у їхніх функціях.

Функції грошей, їх види.

1. Функція міри вартості полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається в грошах, за їх допомогою порівнюються вартості різних товарів. Цю функцію гроші виконують ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання вартості товару до уявної кількості грошей.

2. У функції засобу обігу гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг, що відбувається за формулою: Т-Г-Т′.

3. Функція засобу платежу полягає в тому, що вони обслуговують боргові зобов’язання між кредитором і боржником, наприклад, заробітна плата, податки, повернення позик і т.д.

4. Функція утворення скарбів – це ті гроші, які тимчасово виходять з обігу, нагромаджуються, перетворюються на скарб, при цьому зберігають свою вартість (особливо золото і срібло).

5. Функція світових грошей – у розрахунках між різними державами по зовнішніх операціях, кредитах, позиках і т.д. Сьогодні таку функцію виконують резервні валюти – долар, євро, єна, фунт стерлінгів[5].

Питання “Види грошей” готується самостійно.

4.3. Закон грошового обігу – передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена кількість грошей:

тобто кількість грошей прямо пропорційна сумі цін товарів (СЦ), скоригованій на суму цін товарів, проданих у кредит (К), платежі за кредити минулих періодів (П) та платежі, що взаємно погашаються (ВП); та обернено пропорційна швидкості обороту грошової одиниці (О).

Збільшення швидкості обігу грошової одиниці (за рахунок електронних розрахунків, платіжних карток, Інтернет-грошей...) рівноцінне зменшенню грошової маси.

4.4. Інфляція: сутність, види, причини.

Явище інфляції відоме ще з 4-3 ст. до н.е., а в ХХ ст. вона набула хронічного характеру.

Інфляція - це знецінення грошей, яке виявляється у зростанні цін на товари та послуги і супроводжується зниженням купівельної спроможності грошової одиниці.

Інфляція буває:

1) повзуча – ціни зростають до 5% на рік;

2) галопуюча – до 100% на рік;

3) гіперінфляція – 1-2% щодня.

В Україні в 90-х роках ХХ ст. спостерігалася супергіперінфляція, коли на 150% ціни зростали щомісяця.

Типи інфляції:

1) відкрита – ціни офіційно підвищуються, не стримуються державними заходами (Павлівська реформа в СРСР 02.04.1991 р.);

2) прихована - офіційні ціни не змінюються, але деякі товари зникають з продажу, і споживачі змушені замінювати їх менш корисними або більш дорогими, тим часом старий товар продається як новинка за значно збільшеними цінами;

3) придушена – відсутність на ринку потрібних товарів призводить до вимушеного накопичення грошей на рахунках або на руках у населення, а також на рахунках підприємств; тобто “гарячі гроші” тиснуть на ринок.

Найглибше сутність інфляції розкривається в її причинах.

Внутрішні причини інфляції в Україні та СНД в 90-х роках ХХ ст.:

1) Глибокі деформації основних пропорцій народного господарства (структурна інфляція).

2) Надмірна мілітаризація економіки.

3) Монополізація економіки.

4) Дотація державою нерентабельних підприємств.

5) Руйнування старої грошово-кредитної та фінансової систем та запізніле формування нової.

6) Необґрунтована емісія грошей.

7)  Низький рівень виробництва та продуктивності праці.

8) Відсутність механізму внутрішньої та зовнішньої конкуренції.

Слід відрізняти причини від джерела інфляції – це праця та послуги, які належить оплатити, але які не втілюються у річ, на яку споживач може витратити свої гроші. Прикладами є: військово-промисловий комплекс, космічні дослідження, сфера управління, втрати в усіх галузях народного господарства.

Темпи інфляції в Україні: 1992-2100%; 1993-10000%; 1994-500%; 1995-300%.

Зовнішні причини інфляції:

1) Структурна світові кризи.

2) Неефективна зовнішньоторговельна та валютна політика, занижені ціни експорту дружнім країнам.

3) Зростання зовнішньої заборгованості.

4) Занадто великі обсяги допомоги іншим країнам.

Наслідки інфляції: посилення диспропорцій в економіці; дезорієнтація інвестиційного процесу; гіпертрофований розвиток третинного сектору економіки; перетікання «живих» грошей за кордон; самознищення кредитно-грошової системи; поширення бартеру; руйнування експортно-імпортних операцій; соціальні наслідки (знецінення заощаджень населення, різке падіння життєвого рівня, безробіття).

Антиінфляційна політика держави повинна включати:

- насичення ринку товарами;

- структурну перебудову економіки;

- обмеження грошової емісії;

- скорочення дефіциту державного бюджету;

- регулювання валютного курсу;

- ослаблення інфляційних очікувань у населення;

- грошову реформу конфіскаційного типу (1996 рік – введення гривні).