Розділ 2. Форми суспільного господарювання

Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності.

2.1. Натуральне господарство – така форма організації виробництва, при якій продукт праці призначений для задоволення власних потреб виробника, він не набуває товарної форми. В натуральному господарстві відсутній систематичний обмін продуктами праці, але існує обмін діяльністю між членами окремої общини. Наприклад, сьогодні людина копає, завтра іде на полювання, післязавтра збирає зерно. Натуральне господарство виникло разом із виникненням людини, і було пануючою формою в усіх докапіталістичних формаціях. Залишки натурального господарства існують і сьогодні, наприклад, присадибна ділянка, яка іноді годує сім’ю цілу зиму.

Основні риси натурального господарства такі:

- мета – задоволення власних потреб виробника;

- виробник безпосередньо володіє засобами виробництва;

- фізичне відокремлення господарської одиниці, замкненість економічної діяльності;

- ґрунтується на ручній праці, примітивних засобах виробництва;

- характерні прості, однорідні, незначні за обсягом потреби;

- характерний прямий зв’язок між виробництвом і споживанням (без обміну: В-Р-С...В-Р-С...);

- традиційність виробництва, незмінний асортимент продукції;

- просте відтворення.

Поширення товарно-грошових відносин, перетворення натуральної феодальної ренти в грошову, позбавлення людини від кайданів прямої залежності від феодала, підвищення продуктивності праці через розвиток знарядь праці – створюють передумови для зародження в надрах натурального господарства більш прогресивної товарної форми.

Товарне господарство: просте та капіталістичне.

Товарне виробництво - така форма організації господарства, в якій продукти потрапляють до споживача через ринок, через обмін.

Цьому сприяв суспільний поділ праці (СПП), який пройшов декілька етапів:

І СПП - відокремлення скотарства від землеробства, внаслідок якого людина, що спеціалізується на скотарстві і веде кочовий образ життя, змушена обмінювати м’ясо, молоко, рога і копита, шкури – на продукцію землероба – зерно, овочі, фрукти.

ІІ СПП – відокремлення ремісництва, тепер на продукти ремісника – дерев’яні, мідні, залізні вироби – обмінюють результати своєї праці землероб і скотар.

ІІІ СПП – відокремлення купецтва, яке вже не займається безпосереднім виробництвом, його функція - здійснення обміну між різними сферами суспільного виробництва.

Внаслідок СПП виробники стають економічно відокремленими, тобто виробник сам, на свій розсуд, на свій страх і ризик, визначає, що виробляти, де, коли, скільки, отже, має свободу вибору і економічний інтерес.

Товарне виробництво проходить дві фази, або має дві стадії зрілості: просте та розвинуте (або капіталістичне).

Просте товарне виробництво – це дрібне виробництво індивідуальних самостійних ремісників і селян, що працюють на ринок.

Розвинуте (капіталістичне) – засноване на великій приватній власності, найманій праці та машинній індустрії.

Капіталізм – така стадія товарного господарства, коли товарами стають не лише продукти людської праці, а й робоча сила.

Для його виникнення необхідні були такі передумови:

1) наявність юридично вільної робочої сили, яка самостійно вирішує, до кого і на яких умовах найматися.

2) позбавленість робітника засобів виробництва, що примушує (економічно) його працювати на чужих засобах і отримувати за це платню.

Просте та розвинуте товарне виробництво мають такі спільні риси:

1) наявний суспільний поділ праці та економічна відокремленість товаровиробників;

2) існування приватної власності на засоби виробництва;

3) для обох виконуються закони попиту, пропозиції, конкуренції, вартості.

Разом з тим, вони суттєво відрізняються один від одного.

Товарне виробництво є панівним на сьогоднішній день в усіх країнах світу і є основою виникнення і розвитку ринкової економіки.

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика простого та капіталістичного товарного виробництва

Ринкова економіка характеризується пануванням приватної власності, передбачає функціонування великої кількості виробників та покупців, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу економічних суб’єктів, однаковий доступ до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації.

Сучасна ринкова економіка – це змішана система, де ринковий механізм оптимально поєднується з державним регулюванням, яка орієнтується на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки (освіта, медичне обслуговування, соціальне страхування).

Методичні вказівки до проведення семінарських занять

На семінарському занятті передбачається перевірка рівня засвоєння матеріалу шляхом усного опитування студентів за такими термінами: натуральне господарство; риси натурального господарства; товарне виробництво; етапи суспільного поділу праці; наслідки суспільного поділу праці; стадії товарного виробництва; просте та розвинуте товарне виробництво; капіталізм; передумови виникнення капіталізму; спільні та відмінні риси простого та розвинутого товарного виробництва.

Тестові питання для самоперевірки

1. Метою натурального господарства є:

а) задоволення власних потреб виробника;

б) продаж однієї споживчої вартості задля придбання іншої споживчої вартості;

в) отримання прибутку.

2. Прості та однорідні потреби характерні:

а) для натурального господарства;

б) для простого товарного виробництва;

в) для розвинутого товарного виробництва.

3. Робоча сила стає товаром:

а) при натуральному господарстві;

б) при простому товарному виробництві;

в) при розвинутому товарному виробництві.

4. Форма організації виробництва, за якої відсутній систематичний обмін продуктами праці:

а) натуральне господарство;

б) просте товарне виробництво;

в) капіталістичне товарне виробництво.

5. Великі масштаби виробництва, передова техніка, механізація та автоматизація характерні для:

а) натурального господарства;

б) простого товарного виробництва;

в) розвинутого товарного виробництва.

Розділ 3. Товар

Товар та його властивості.

Продукт натурального виробництва і товар мають спільні риси: по-перше, вони є результатом праці виробника. По-друге, вони мають корисність, тобто здатність задовольняти ту чи іншу потребу. Але їхня суттєва відмінність в тому, що товар надходить до споживача в результаті обміну, тобто шляхом купівлі-продажу. Тому товар - це продукт праці, річ або комплекс речей, яка здатна задовольняти потребу людини і надходить до споживача через ринок.

Найважливішими характеристиками товару є вартість і споживча вартість. Зауважимо, що в цьому курсі ми спираємось на трудову теорію вартості[3].

Споживча вартість – це здатність товару задовольняти окрему потребу людини. Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших. Наприклад: “Це стілець – на ньому сидять, це - стіл, за ним їдять”.

Вартість – це уречевлена (втілена) в товарі праця. Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття - мінової вартості: це певне кількісне співвідношення, в якому товар одного виду обмінюється на товар іншого виду. Завдяки міновій вартості товари стають порівнянними, а отже – в чомусь однорідними, при цьому залишаючись якісно відмінними завдяки своїй споживчій вартості.