Еволюція економічної теорії.

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Основи економічної теорії

Навчальний посібник

Для студентів технічних спеціальностей

Рекомендовано Методичною радою НТУУ «КПІ»

Київ

НТУУ «КПІ»

2010

Основи економічної теорії: Навчальний посібник для студентів технічних спеціальностей / Уклад.: Панченко М.П., Мицик О.О. – К.: НТУУ «КПІ». – 2010. – 124 с.

Навчальний посібник призначено, в першу чергу, студентам інженерних спеціальностей ВНЗ технічного спрямування різних форма навчання, а також усім тим, хто прагне оволодіти базовим категоріальним апаратом економічної науки, пізнати причинно-наслідкові зв’язки процесів економічного життя суспільства та навчитися наукового бачення економічних коренів різноманітних суспільних явищ.

Гриф надано Методичною радою НТУУ «КПІ»

(протокол № 9 від 20 травня 2010 р.)

Навчальне видання

Основи економічної теорії

Навчальний посібник

для студентів технічних спеціальностей

Укладачі: д.е.н., проф. Панченко М.П.

к.е.н., доц. Мицик О.О.

Відповідальний редактор: к.е.н., доц. Чайковська М.А.

Рецензенти: д.е.н., проф. Старостіна А.О., к.е.н., доц. Савенко А.Є.

Зміст

Вступ

Термін «економіка» має двоїсту природу. З одного боку, під економікою розуміють систему господарських зв’язків між людьми в окремих домогосподарствах, галузях, країнах та в усьому світі. З іншого боку, економікою називають нагромаджені суспільством знання про зв’язки господарського характеру; в цьому розумінні термін «економіка» більш співзвучний з поняттям системи економічних наук, яка, в свою чергу, має багато взаємопов’язаних елементів фундаментального та прикладного характеру. Спільною основною конкретно - та загальноекономічних дисциплін виступає економічна теорія (до нещодавнього часу іменована політичною економією), що посідає особливе місце як серед наук гуманітарного спрямування, так і відіграє визначальну роль у формуванні економічної культури сучасної людини. Саме на формування усвідомленого сприйняття подій господарського характеру в житті кожного індивідуума в швидкоплинному економічному середовищі, на ліквідацію економічної безграмотності та адекватну економічним законам корекцію поведінки господарюючих суб’єктів (індивідуумів, підприємств, організацій, господарських об’єднань) спрямована дана публікація.

Навчальний посібник враховує особливості буденного економічного мислення як вихідного матеріалу, з якого по закінченню занять необхідно сформувати наукове, послідовне, з можливістю бачення причинно-наслідкових зв’язків та вмінням аналізувати результати дій різноманітних економічних агентів, в тому числі конкурентів, споживачів, державних органів та інституцій.

Видання забезпечує організацію як аудиторного, так і самостійного вивчення основ економічних знань студентами технічних спеціальностей, на оволодіння якими навчальним планом передбачено 72 аудиторних години та 36 годин самостійної роботи, містить зручний лекційний та практичний матеріал, віддзеркалює останні зміни в економічному житті суспільства і спрямоване на оволодіння студентами категоріальним апаратом економічної науки.

Розділ 1. Предмет та метод економічної теорії

Еволюція економічної теорії.

Економічна теорія – особлива форма переосмислення дійсності з метою її вдосконалення. Вона завжди виходила з того, що економічне життя суспільства є базовим щодо інших сторін суспільного буття і визначається певними умовами. Будь-які зміни у ньому мають свої межі, тому завданням економічної науки є встановлення основних закономірностей розвитку і напрямів та можливостей трансформацій в існуючих межах, тобто пізнання життя заради практичного використання його результатів.

Історія економічної думки бере свій початок у глибокій давнині. Загальновизнаним першим етапом її розвитку є економічні погляди стародавніх філософів – Аристотеля, Ксенофонта, Платона (Стародавня Греція), Катона, братів Гракхів, Варона, Колумелли (Стародавній Рим). У центрі їх досліджень – питання організації рабовласницького господарства, яке по суті було натуральним, та початку товарного виробництва.

Представниками економічної думки середньовіччя (другий етап) є Августин Блаженний, Фома Аквінський (Європа), Ібн-Хальдун (Азія). Їх твори мають теологічний характер. Ними введено категорію „справедлива ціна”, майнова нерівність вважається природним станом речей.

Виникнення капіталізму змусило теоретично осмислювати існуючі господарські відносини, що знайшло відображення в ідеях меркантилістів (третій етап). Вони ототожнювали багатство з золотом, основним принципом вважали протекціонізм та підтримку активного торгового балансу. Представники: Вільям Стаффорд, Гаспар Скаруффі, Томас Мен, Антуан де Монкретьєн, Джеймс Стюарт, Іван Посошков.

Класична школа політекономії (четвертий етап) виникла в кінці 17 століття. Політекономія перетворюється на повноцінну, самостійну наукову дисципліну. Основні досліджувані категорії - багатство, заробітна плата, диференційна рента, „економічна людина”; дотримувались принципу фритредерства. Представники: Адам Сміт, Давид Рікардо, Уільям Петті, Джон Стюарт Міль, Томас Мальтус, Вільям Сеніор, Жан-Батист Сей, Чарльз Кері.

Особливого розвитку набули класичні ідеї у Франції, де вони трансформувалися в школу фізіократів (п’ятий етап), представники якої – П’єр де Буагільбер, Анн Робер Жак Тюрго, Франсуа Кене – вважали джерелом багатства землю, а продуктивною – лише землеробську працю.

Критиками класичної школи виступали: Сімонд де Сісмонді, П’єр Жозеф Прудон, Карл Родбертус, Фердинанд Лассаль (шостий етап). З їх іменами пов’язують зародження соціалістичних ідей.

 Утопічні ідеї (сьомий етап), що є втіленням мрії про справедливе суспільство, виникли в працях Роберта Оуена, Шарля Фур’є, Сен-Сімона.

Марксизм (восьмий етап) виник у 40-х роках ХХ століття. Суспільство розглядається з погляду боротьби класів. Досліджуються категорії: капітал постійний та змінний, вартість, додаткова вартість, споживча вартість, органічна будова капіталу, абсолютна рента.

Альтернативна школа політекономії – німецька національна (історична) школа (дев’ятий етап) – виникла в 19 столітті. Її представники – Фрідріх Ліст, Карл Кніс, Бруно Гільдебранд, Макс Вебер, Луї Брентано – користувались історичним методом дослідження, їх праці пронизані ідеєю національної єдності, намагалися розробити програми класового миру, боролися з марксизмом. До них ідуть корені фашизму.

В кінці 19 століття виник маржиналізм (десятий етап) – дослідження граничних економічних величин, аналіз поведінки споживача, використання математичного аналізу. Генріх Госсен, Антуан Курно, Карл Менгер, Фрідріх фон Візер, Альфред Маршалл, Артур Пігу. В маржиналізмі виділяють австрійську, кембріджську, стокгольмську школи.

Основоположником кейнсіанства (одинадцятий етап) вважається Джон Мейнард Кейнс, який ввів категорію „ефективний попит”, обстоював принцип державного втручання в економіку за допомогою впливу на рівень зайнятості, відсотка та інвестицій. Неокейнсіанці досліджують проблеми зростання та його факторів, посткейнсіанці – причини та наслідки монополізму і конкуренції та їх взаємовпливу.

Дванадцятий етап – неокласика. Едвард Чемберлін, Джоан Робінсон – розробили теорії недосконалої та монополістичної конкуренції, Йозеф Шумпетер – теорія підприємця-новатора. Джон Бейтс Кларк, Роберт Солоу, Джеймс Мід - математичне зображення виробничої функції.

Неолібералізм (тринадцятий етап) – базується на неокласичній методології, захищає принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції, економічної свободи. Роль держави мінімальна. Представники: Фрідріх фон Хайєк, Вальтер Ойкен, Людвіг Ерхард, Мілтон Фрідмен (основоположник монетаризму). Практичним втіленням ідей неолібералізму були рейганоміка і тетчеризм.

Інституціоналізм (чотирнадцятий етап) виник наприкінці 19 століття і існує дотепер. Представники – Торстейн Веблен, Джон Коммонс, Уеслі Мітчелл, Джон Гелбрейт, Рональд Коуз, Джеймс Б’юкенен. Вони розглядають економіку як систему, де економічні відносини складаються під впливом не лише економічних, а й соціальних, правових, психологічних чинників. Під „інститутом” розуміють державу, корпорації, профспілки, правові та моральні норми, звичаї, інстинкти і т.д.