Предмет економічної теорії.

Ми будемо визначати предмет економічної теорії наступним чином:

Економічна теорія – це наука, яка вивчає відносини між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну, споживання, у зв’язку з проблемою ефективного використання обмежених ресурсів з метою задоволення безмежних потреб.

В широкому розумінні економічна теорія включає такі розділи:

- основи економічної теорії (політекономія) – вивчає сутність економічних категорій та економічних законів, сутність продуктивних сил суспільства та виробничих відносин, визначальними серед яких є відносини власності. Термін “політекономія” вперше ввів у науковий обіг у 1615 році А.Монкретьєн, буквально з грецької перекладається наступним чином: “поліс” – місто, держава; “ойкос” - господарство; “номос” – закон (закони ведення домашнього господарства).

- мікроекономіка – вивчає поведінку домогосподарства, підприємства, фірми;

- макроекономіка – вивчає закономірності функціонування господарства в цілому, на рівні держави;

- мезоекономіка - вивчає окремі галузі або підсистеми (АПК, ВПК, ВЕЗ);

- мегаекономіка – вивчає закономірності функціонування і розвитку світової економіки в цілому.

В цьому курсі вивчаються основи економічної теорії, а тому необхідно знати сутність понять продуктивні сили та виробничі відносини.

Продуктивні сили - це сукупність засобів виробництва і працівників з їхніми фізичними й розумовими здібностями, а також досягнення науки, техніки, технології, інформація, методи організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних та духовних благ, необхідних для задоволення потреб.

Засоби виробництва включають в себе засоби праці та предмети праці.

Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Наприклад, голка для швачки, молоток для столяра, токарний верстат для слюсаря.

Предмети праці – об’єкт (речовина природи), на які спрямована праця людини. Наприклад, тканина для швачки, деревина для столяра, напівфабрикат - заготівка для слюсаря.

Виробничі відносини – це відносини між людьми, що виникають у процесі і з приводу суспільного виробництва, розподілу, обміну, споживання матеріальних благ та послуг.

Структура виробничих відносин:

- техніко-економічні – відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва;

- організаційно-економічні – відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом (кооперація, спеціалізація, концентрація, комбінування виробництва);

- соціально-економічні – насамперед, відносини власності, які визначають спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.

Техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні відносини в сукупності з господарським механізмом формують економічну систему суспільства. Господарський механізм – це сукупність форм і методів регулювання економічних процесів[1].

Єдність продуктивних сил та виробничих відносин є способом виробництва. Дослідники виділяють 5 таких способів: первісне суспільство, рабовласницьке, феодальне, соціалістичне, капіталістичне. Окремі науковці прогнозують в майбутньому існування інформаційного суспільства[2].

Економічні закони та категорії.

Економічний закон – це сталий, суттєвий, такий, що постійно повторюється, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність між економічними явищами і процесами.

Система економічних законів включає в себе 3 групи:

1) загальні закони – ті, які функціонують в усіх суспільно-економічних формаціях (виконуються за всіх способів виробництва). Наприклад, закон зростання потреб, відповідно до якого безперервний розвиток потреб є рушійною силою матеріального та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб. Найбільш відомою моделлю ієрархії людських потреб є піраміда А.Маслоу;

2) особливі – закони, які діють не в усіх суспільно-економічних формаціях, але більше, ніж в одній. Наприклад, закон грошового обігу, який докладно розглядається в темі 4.

3) специфічні – закони, що функціонують лише в межах однієї економічної системи. Наприклад, закон середнього прибутку: на рівний капітал – рівний прибуток.

Економічні закони, як і закони природи, мають об’єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей; але, на відміну від законів природи, є законами господарської діяльності людей, а тому не діють поза людським суспільством, а також мають історично минущий характер.

Економічна категорія – це узагальнююче логічне поняття, яке відображає суттєві сторони економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, капітал, власність, ринок, попит.

Методологія економічної теорії.

Методологія – це сукупність прийомів, засобів, способів, принципів, за допомогою яких досліджуються категорії та закони функціонування і розвитку економічних систем.

1. Діалектика – пізнання економічних явищ і процесів у їхньому зв’язку та взаємозалежності, у стані безперервного розвитку, джерелом якого є єдність і боротьба протилежностей.

2. Поєднання аналізу і синтезу - при аналізі об’єкт розкладається на окремі складові частини, кожна з яких вивчається окремо, при синтезі різні елементи і сторони об’єкта об’єднуються в єдине ціле з урахування взаємозв’язків між ними.

3. Індукція – метод пізнання від окремого до загального, використовується в поєднанні з дедукцією – від загального до конкретного.

4. Наукова абстракція – полягає у виділенні основних, найсуттєвіших ознак певного явища і очищенні від усього випадкового і несуттєвого.

5. Історичний – вивчення економічних процесів в їх історичній послідовності, поєднання його з логічним дозволяє звільнитися від історичних випадковостей, зиґзаґів і подробиць.

6. Економічне моделювання – опис економічних явищ і процесів за допомогою математики і економетрики, який відтворює реальну картину економічного життя.

7. Економічний експеримент – штучне відтворення економічних явищ і процесів з метою вивчення їх на практиці.

Економічна теорія використовує також статистичний, математичний, порівняльний, графічний, функціональний та інші прийоми аналізу.

Функції економічної теорії.

Сучасні економісти-теоретики виділяють 5 основних функцій:

1) пізнавальна – розкриваючи і формулюючи економічні закони і категорії, економічна теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал, розширює науковий світогляд;

2) методологічна – економічна теорія виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук;

3) практична – як відомо, практика є критерієм істинності знань; будь-яка теорія без зворотного зв’язку з практикою втрачає свій сенс; тому практична функція зводиться до наукового обґрунтування економічної політики держави;

4) прогностична – виявляється у розробці наукових основ передбачення майбутнього соціально-економічного розвитку;

5) виховна – економічна теорія формує у студентів економічну культуру, логіку сучасного економічного мислення, можливість виробити грамотну господарську поведінку.

Місце економічної теорії в системі економічних наук.

Питання готується самостійно.