Функції юридичної конфліктології.

До основних функційюридичної конфліктології, що випливають із загальних функцій соціальних конфліктів, сучасні дослідники зараховують:

• сигнальну, яка характеризує конфліктологію як показник певного стану суспільства, що потребує вжиття заходів пошуку та усунен­ня причин соціальної напруги, вивчення обставин, які породили кон­ліктну ситуацію, та шляхів виходу з неї;

• дuнамічну, що rpунтується на загальній здатності будь-якого конфлікту здійснювати зміни. Вплив юридичних конфліктів на процес зміни правової дійсності відбувається у таких напрямах: а) пору­шення справедливого співвідношення позицій з огляду на пануючі правові норми; б) відновлення (повністю або частково) справедливо­го співвідношення позицій з огляду на пануючі правові норми; в) до­магання на новий правових порядок.

• диференціюючу, що характеризує юридичну конфліктологію як засіб поляризації суспільства або його об'єднання, що здійснюється через зміни чи розпад соціальних структур;

• прогресивну, що сприяє усуненню причин, які породжують кон­флікти, а також перешкод, які стримують суспільний розвиток.

Правові аспекти конфліктів у сфері оподаткування.

Наука конфліктологія має інтегративний характер, вона збагачується життєвим досвідом і досягненнями усіх галузей науки, розвивається активністю думки, розмаїттям вчинків, мудрістю сприймання проблем та розв'язання їх. Людське життя суперечливе, у ньому кожний індивід так чи інакше самовизначається й самоутверджується в процесі конфліктологічної взаємодії протягом життя.

Практика вітчизняного податкового законодавства показує, що поетапне введення в силу актів законодавства про податки, обов’язкові платежі та збори, недостатня розробленість відповідної теоретичної основи, поспішність законодавця в розробці та прийнятті нормативно-правових актів з питань оподаткування, а також відсутність системності у формуванні внутрішньої структури податкового закону, служать причиною виникнення конфліктних ситуацій між податковими органами та платниками податків.

При цьому основа конфліктів полягає не стільки в роз’ясненні податковими органами норм права, стільки в неможливості з’ясування змісту та умов застосування правової норми в силу її невизначеності чи колізійності з іншими нормативно - правовими актами, що регулюють подібні податкові правовідносини.

Врегулюванню спору в таких умов сприяє його передача на розгляд компетентним органам державної податкової служби вищого рівня чи судовим органам.

В більшості випадків вибір платників податків припадає на користь судових органів, - в силу відсутності внутрівідомчої зацікавленості, дії принципу змагальності, процесуальної рівності сторін податкового конфлікту.

Між тим, не зважаючи на наявність гарантій захисту, платники податків досить часто не спроможні нормативно обґрунтувати свою позицію. Причина цьому – не відсутність знань податкових законів, а прогалини законодавства, протиріччя у застосуванні окремих податкових норм, які в одному випадку не дозволяють однозначно застосувати правову норму, а в іншому - дозволяють застосувати дану норму до відносин, які по своїй правовій природі не передбачають її застосування.

В результаті виникають протиріччя в практиці правозастосування податкових норм, які ускладнюють не тільки реалізацію права на судовий захист, але і формують масив судових рішень, якими в деяких випадках перекручується зміст податкового закону, що в свою чергу призводить до гальмування розвитку податкового законодавства в цілому.

Конфлікт інтересів платників податків та органів ДПС з розвитком суспільних відносин набув двоякого розуміння: правового та психологічного.

Так, відповідно до п.п.4.4.1.п.4.4.ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників подптків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року, №2181-III (далі за текстом – Закон №2181) у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне трактування прав і обов”язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Проте, застосувати дану норму при розгяді спору між платниками податків та органами державної податкової в судових органах досить проблематично, оскільки правило конфлікту інтересів суперечить правовим засадам судочинства.

Тому судовий вердикт у формі постанови, залишається в даний час одним із важливих аргументів при розв’язанні тих чи інших конфліктиних ситуацій і фактично виступає в деяких випадках головним, авторитетним і відносно незалежним джерелом прийняття платниками податків та органами державної податкової служби конкретних рішень.

Прийняття судовими органами рішень та постанов відображає активну державну діяльність у сфері правового регулювання податкових конфліктів у сфері оподаткування.

Таким чином, рішення судових органів є актом, яким від імені держави та у відповідності до норм матеріального та процесуального права податковий конфлікт розв’язується по суті.