Чи потрібна нам вальдорфська педагогіка ?

Життя обдурити неможливо. Логіка його проста і велична — хоч усе тече, зовні усе. змінюється, а глибинна сутність залишається незмінною. У річку справді не можна увійти двічі, але річка залишається і наші спроби увійти в неї — вічні також. Постійно змінними залишаються нові завдання, вищі вимоги, для вирішення яких у людей завжди бракує знань і технологій. Творення, удосконалення, оновлення, відхід від старого — вічні вимоги і супутники прогресу.

Як прогресують технології? їх або створюють заново, або пристосовують ті, що діють, для вирішення нових задач. У першому випадку можливий технологічний прорив на основі нових знань, а для другого залишається тільки поступове удосконалювання і косметичний ремонт. Досвід допомагає, застерігає, але знайдені в минулому рішення майже ніколи не шдходять для вирішення нових завдань в умовах, що змінилися. XXI століття запропонує нам для вирішення безліч складних, різнопланових і різнорівневих завдань. На його виклики треба зуміти відповісти. Чим допоможуть нам колишні технології, елементи яких ми радимо використовувати з великою обачністю, адже від епох, в яких вони застосовувалися, сучасна школа відійшла на значну відстань.

Ці філософські міркування виникли в нас у зв'язку з тим, що останніми роками на світ Божий інтенсивно витягаються старі, заяложені, ті, що віджили своє, викинуті на смітник історії педагогічні технології. їх без змін, як загальну панацею пропонують для вирішення педагогічних проблем сьогодення. Почалося таке собі повальне «педагогічне характерництво». Ентузіасти із захопленням

36

Практична педагогіка або три технології

відкопують зотлілі рештки, абияк струшують з них порох і пропонують довірливим оптом і вроздріб. Добре б узяти їх задля ілюстрації, обміну ідеями, набуття досвіду. Ні. Нав'язливо рекомендують для повсякденного вжитку як останні досягнення педагогічної думки.

Розпочинаються, як то є звичайним на ринку, перегони на випередження: не відстати б, не проґавити, скористатися моментом. І от десь уже працюють за «винятково плідною системою Монтессорі», в іншому місці всього через три місяці пожинають багатий урожай маннгеймської педагогіки, найбільш неспокійні реанімують рештки то фуркації, то батавійського підходу, то ще якого-небудь екзотичного плану, оголошуючи їх непереверше-ним. Галасують, повчають, обмінюються досвідом. Є й комерційний інтерес. Що беруть, що просять, те негайно, відповідно до ринкових законів, оголошується найефективнішим і продається. Закликають рекламою, пропагують. І ніхто, схоже, не засумнівався — як же вдалося зупинити плин часу, повернути історію назад? Ніхто не запитує — чи приживуться чужоземні способи в малокомплектній школі на теренах Херсонщини або Чернігівщини, як вони «ляжуть» на наші нинішні реалії?

Усі рекорди популярності побила так звана вальдорфська педагогіка. Такий собі піонер серед реанімованих трупів. Фіалковим ароматом віє від її ідей, а в колючках трунок, згубний для української школи. Чим же вона так не сподобалася автору? Що бачить він крамольного у широкому впровадженні гуманістичних ідей і методів?

Нагадаємо: технологія не може подобатися чи не подобатися — у роботі слід керуватися іншими оцінками. До того ж, до покійників відносяться шанобливо, говорять про них лише тільки хороше. Не подобається не технологія, а непрофесійне клонування решток більше не життєздатних ідей.

Давайте згадувати. Жив-був у Німеччині філософ еклектичних поглядів Рудольф Штейнер (1861-1925). Щось запозичив з однієї філософської системи, дещо висмикнув з іншої. Став повчати, що людина триєдина, складається з тіла, душі і духу. Такою її й треба формувати. Своїми ідеями зумів зацікавити керівників тютюнової фабрики «Вальдорф-Асторія». Та так, що воно погодилося виділити гроші на відкриття навчального закладу. У Штутгарті, в 1919 році була відкрита школа для дітей фабричних робітників. Р.Штейнер так поставив справу, що незабаром усюди заговорили про створену ним «вальдорфську педагогіку».

37

Підласий І.П.

Головна мета її — виховання тіла, духу і душі. Що таке виховання тіла і душі відомо, останнім, тобто вихованням душі, завжди займалася церква, у наш час уже без особливого успіху. Школа від «щиросердного» виховання зазвичай відступає. Виховання «духу» — поняття невизначене, дуже непевне і розмите. Під цим розуміється і формування власного «Я», і розкриття «здібностей душі дитини», і «прояв духу людини в житті», і патріотизм, і національна самосвідомість, і ще багато чого іншого. Згідно Р.Штейнеру, кожна дитина приходить на Землю із визначеною місією. Звільнити душу дитини (від чого?), дати здійснитися цій місії — головне завдання школи. Навряд чи більшість наших вчителів і простих громадян, замовників школи зрозуміють це і беззастережно з цим погодяться. При уважнішому вивченні ідей Р.Штейнера з'ясовується, що виховання «духу» в нього зводиться до формування німецького характеру, чеснот справжнього арійця, великодержавного шовініста. «Дух» варто читати — «німецький дух». Під цю головну мету і була спроектована вся система заходів, створена цілеспрямована і досить ефективна технологія.

Давайте поміркуємо, чи підходить нам сьогодні вальдорфсь-ка ідея як головна мета українського виховання? Відповідаємо категорично — ні. Цілі у нас інші. Призначення сучасної школи інше. Завдання незмірно складніші. Умови не ті. Душа і дух — примари, з якими вчителі майже не спілкуються і навіть святі отці не знають, що з ними робити в освіченому XXI столітті. Яка вже тут вальфдорська педагогіка в двадцять першому — жорстокому, незатишному для підростаючих поколінь столітті.

Вальдорфська педагогіка, безумовно, пішла далі сучасних їй систем у розумінні процесу виховання, у виставленні співзвучних часові вимог. Концептуальні її положення, викладеш в очищеному теоретичному вигляді, досить привабливі. Виділяючи їх, відразу ж спробуємо оцінити і значимість для сучасного виховання, а також відповісти на питання — чи можна без змін, вихолощування ідеї, перекручування змісту й у повному обсязі реалізувати їх у сучасній українській народній школі.

От що вийшло у нас при спробі накласти вальдорфські ідеї і технології на українські реалії. З цього виведемо і загальне правило: накладати відомі технології на нові умови необхідно завжди. Ми не втратили часу, якщо погодимося з цим правилом і будемо тепер завжди застосовувати його при аналізі і виборі технології.

38

Практична педагогіка або три технології

Вальдорфська педагогіка, спроектована на сучасні українські реалії

Таблиця 2

39

Підласий Ї.П.

Не так важливі самі по собі технології, як цілі, що за допомогою них досягаються. Головна мета вальдорфської педагогіки — розвивати здібності, сили і обдарування, а не засвоювати знання. Кредо педагогів — відмова від влади над дітьми. Завдання — допомагати дитині в її духовному самовизначенні, створювати максимальні умови для розвитку і зміцнення індивідуальності. Якщо у вас ті самі цілі, завдання, педагогічне кредо, то вперед, колего, придивляйтесь до цієї технології уважніше.

А тепер зважимо, чи варто нам сьогодні копіювати і переносити без змін вальдорфську систему. Не забудемо лише: технологія дає належний ефект тільки тоді, коли вона упроваджується без змін, цілісно. Елементи, висмикнуті із системи, штучно пересаджені в незвичні умови, сполучені з іншими без належного узгодження, тільки погіршать результати.

З часу виникнення вальдорфської технології пройшло майже сто років. Обсяг і складність знань, що вивчаються в школі, виросли мінімум у 10 разів. Усе, що вивчається нинішнім школярем, необхідне для правильного розуміння життя, пристосування до все складніших умов людського існування. Найбільш вартують продуктивні знання, уміння як практична опора в житті. Ми не можемо дозволити собі вивчати сьогодні стільки матеріалу, скільки вивчали діти вальдорфської школи. Збільшення обсягів науки неминуче скорочує час на проведення всіх інших, насамперед, виховних справ, зводить деякі з них практично до нуля. А без них немає вальдорфської педагогіки, це буде вже зовсім інша система.

Р.Штейнер приймав до школи дітей з 7 років. А ми не від гарного життя, прагнемо з шести, а то й з п'яти, інакше не встигнути. У першому класі у Р.Штейнера вивчалися тільки читання і спів, ритміка і в'язання. Добре б і нам, але ж чи можемо? Запитаєте батьків, чи хочуть вони, щоб у школі навчали дітей плетінню? Чи захочуть наші замовники, щоб їхню дитину два роки навчали співу і ритміки?

Письмо і арифметика починалися в другому класі, дроби вивчалися в четвертому, десяткові — у п'ятому, відсотки в шостому. У сьомому починалися алгебра, елементи фізики і геометрії. Економіка, хімія йшли у восьмому, у дев'ятому додавалися екологія й історія, у десятому — політика і суспільствознавство. В одинадцятому і дванадцятому вивчалися література, історія культури. Обсяг матеріалу в цілому не складав і п'ятої частини того, що пропонується нашим школярам сьогодні.

40

Практична педагогіка або три технології

Ми можемо тільки помріяти про ті предмети, що пропонувалися дітям у вальдорфській школі: спів, малювання, в'язання, орна-ментовка, вишивка, оркестр, робота з деревом і металом, столярна справа, драматургія, кераміка, скульптура, палітурна справа, імпровізація. З першого класу вивчалися дві іноземні мови.

Училися діти хто як міг і хто як хотів. Чи можемо ми дозволити собі таку розкіш сьогодні?

Самопізнання, саморозвиток індивідуальності, розкріпачення власного «Я» — речі, звичайно, архиважливі. Але тільки не для сучасних реалій і не для наших умов. Звичайно, якщо ви хочете, щоб ваша дитина замість навичок грамотного викладу своїх думок набула досвіду самопізнання, то вам потрібно обов'язково віддати її до вальдорфської школи. Тільки в майбутньому ви повинні бути готові до того, що вона сяде біля дороги з простягнутою рукою. Самоспогляданням на життя сьогодні не заробити. А до чогось практичного людина самоспоглядаюча навряд чи буде пристосована.

Зробимо зауваження щодо усіх цих модних нині систем звільнення «Я», саморозвитку, самовираження й інших. Кому вони підходять, як узгоджуються з загальнолюдськими принципами і цінностями? Адже в їхній основі, якщо вдуматися, гординя, прагнення піднятися над іншими. А це один зі смертних гріхів. Задоволення власних примх неможливе без порушення прав і свобод інших людей. Подивіться навкруги: у нас уже натовпи вільних, розкріпачених, незалежних ні від кого молодих людей. їх «Я» звільнене. Я, мені, моє. Що ж нас чекає, коли усі поголовно стануть вільними, розкріпаченими і незалежними? І як з цим узгодити нашу національну традицію?

Звичайно, Р.Штейнер мріяв не про таку свободу, не про те самопізнання і розкріпачення, які ми маємо тепер. У кращі часи виховання завжди направлялося на придушення свого надмірного «Я», пристосування людини до соціуму, виховання толерантності і поваги до інших людей. Не те «Я», що звільняє людину від людського, а «Я», що робить людину людиною — мета правильного виховання в дусі християнських чеснот і споконвічної української традиції.

Навряд чи нашим сучасникам підійдуть і методи, якими кори-сталися вальдорфські педагоги. Власне, методів у них не було, було одне безупинне педагогічне спілкування, у якому бажання дітей займали чільне місце. Це як у гарній родині. Тим родинам, що

41

Підласий І.П.

готують своїх дітей до затишного майбутнього і безконфліктного життя, вальдорфські підходи можуть допомогти. Але тільки не родинам, що борються за існування, з проблемою відторгнення дітей. Для виживання в суворому, незатишному і непривітному світі пастельна вальдорфська педагогіка підходить мало.

Висновок не тільки з вальдорфської, але й з усіх інших запозичених за кордонами технологій один: якби ми захотіли, щоб їхня технологія працювала в нас, потрібно мати їхні умови. Але якщо зовнішній антураж, наприклад, розпорядок дня, ми ще зможемо забезпечити, то менталітет, відношення до навчання і свого майбутнього змінити відразу не можна. Спробуйте пристосувати хоча б вальдорфську педагогіку до генетично успадкованого нами списування, підказок, виканючування оцінок, несправедливих атестацій, хабарництва і т.ін.

Традиції нашої педагогіки славні. Наші проблеми вона дозволяє вирішувати краще від усіх самих знаменитих педагогічних систем світу. Навіщо ж шукати заморські рішення, слухатися порадників з-за океанів, які наших проблем не знають і зрозуміти не зможуть? Навіщо сліпо і бездумно приставати на їхні новації?

' ПЕРЕЧ АЄМОСЬ

1. Хто заперечує, вчителеві треба знати і про вальдорфську педагогіку, і про талгенізм, і про інші педагогічні системи. Тільки викликати тіні минулого небезпечно. Відстанемо. Виволікають на світ Божий лише майбутнє — за зябра його, колеги! У річку не можна вступити двічі. Часи, що викликали до життя те чи інше технологічне рішення, минули. За законом циклів, усе коли-не будь ще повернеться на «круги своя», але вже на новому рівні, на новому витку життя, з іншими можливостями.

Повернуться, виходить, і забуті технології?

2. Чому західні технології малопридатні для сучасної ук раїнської школи? Відповідь відома: тому що в нас інші умови, інші традиції, інший менталітет. Те, що добре для німця чи амери канця, найчастіше погано для українця. Наші технології нітрохи не гірші. Немає ніякої необхідності від них відмовлятися, безглуз до міняти усталену систему на якусь іншу. Так і старе розвалимо,

42