Комп'ютерна підтримка педагогічного процесу

Англомовні версії pidlasy.o-f.com

Російськомовні версії pidlasy.narod.ru E-mail pidlasy@ukr.net

10

РОЗДІЛ 1.

Учитель, ринок, технологія 12

Це допоможуть технології? 25

Спектр технологій ЗО

Чи потрібна нам вальдорфська

педагогіка? 36

Розчистимо шляхи 44

Експеотиза технол огій 50

СПІВСТАВИМО НАШІ ВИСНОВКИ

З технологіями, що обслуговували нашу

вчорашню примусову школу і не гарантували

замовникові ні належного спектру, ні якості

продуктивних знань і вмінь, на ринку педагогічних послуг робити нічого. Життя

наполегливо вимагає технологій, що

максимально сприяють задоволенню потреб

і намірів самореалізації особистості

Підласий Ї.П.

Вчимося

Учитель, ринок, технологія

Протести під червоними знаменами ні до чого не привели — соціалізм не повернувся. Разом з ним відійшла в минуле і соціалістична школа. Можна безмежно тужити за втраченими ідеалами, скаржитись на падіння духовності та вихованості, втрату людяності й моральності, загалом на життя і зовсім незвичну школу, але хід подій вже не повернути. Погрожувати поїздові, що стрімко віддаляється від перону, дозволено лише дітям. А нам з вами, освітяни, щоб не виявитися зайвими на вічному святі життя, треба сміливіше відчиняти двері ринковому майбутньому.

Повільно і болісно вповзає Україна в ринок, що безжалісно трансформує наше життя, жорстко, а часом — і жорстоко, виправляє нашу соціалістичну свідомість. Але привітаймо новий лад, бо він несе в собі багато позитивного, цінного, прогресивного. Для педагогіки, школи, учителя ринок відкриває нові перспективи, кращі можливості, про які годі було мріяти, борсаючись у соціалістичних ідеологічних тенетах. Сторопіння колись мине, ми оговтаємося і відчуємо всі переваги нового ладу.

Педагогіка в ринковому світі переживає бурхливий період переосмислення підходів, відмови від усталених традицій і соціалістичних стереотипів. Підштовхувана технологізацією і ринковими потребами, вона впритул підійшла до розуміння того, що педагогічна праця у своєму загальному вигляді тільки специфікою відрізняється від інших видів суспільно-корисної праці, має свій продукт, свої технології і їхню ринкову вартість. Володіння технологіями стає загальною і пріоритетною потребою ринку, визначає напрямки опанування професійних умінь, враховується при оцінках якості і вартості освітньо-виховних послуг. За всіма ознаками двадцять перше століття стане часом педагогів-прагма-тиків, зажадає об'єктивних оцінок усіх параметрів навчально-виховного процесу і його продуктів, уведе практичну діяльність у вузькі рамки виконання договірних відносин. Як не сумно прощатися з романтично-мрійливими описами довершеної гармонічно розвинутої особистості, готуватися треба до гарантованого виконання реально досяжних проектів, у які будуть

12

Практична педагогіка або три технології

вкладатися гроші, і на яких будуть вибудовуватися реальні плани кожної людини і суспільства в цілому.

На ринок педагогічних послуг учитель виставляє свій високий професіоналізм, в основі якого доскональне знання педагогічних технологій. Неодмінна ва розвитку ринкових відносин у сфері педагогічних послуг — гарантії високої якості продукту. Вкладаючи гроші, споживачі захочуть одержувати саме те, що вони замовили. І не будемо тішити себе, що ми знаємо краще, чому потрібно навчати і що треба виховувати. Якщо наш замовник за допомогою знань, освіти збирається вирішувати свої проблеми, то ми не повинні ламати його наміри, а допомагати їх здійсненню своєю професійною діяльністю. Знання, уміння для більшості людей сьогодні набувають конкретного, прагматичного і продуктивного змісту як джерело прибутку, виживання, захисту від примх долі.

В усьому світі високий рівень освіти, вихованості, розвитку — дорога розкіш. А тому попит на майстрів грамоти завжди великий і вартість їхніх професійних послуг дуже висока.

Спектр педагогічних замовлень надзвичайно широкий. І наш вітчизняний педагог має бути готовим виконати будь-яке ринкове замовлення — від високоефективного навчання, елітного виховання, до елементарного педагогічного догляду. Треба опановувати відповідні технології. Технології в роботі учителя вже ближчого майбутнього будуть визначати успіх на 80%, індивідуальна майстерність — тільки на 20%. Майбутня педагогіка тяжіє до знеособлювання, де послуга усе менше залежить від особистості педагога. Технологія в особистішому виконанні педагога стає головним продуктом на ринку педагогічних послуг.

Оскільки педагогічна майстерність, свобода дій відступають на другий план, учителю насамперед необхідно доскональне знання базової технології й уміння працювати за твердою схемою без відступів і так званої «творчості». Інакше гарантувати замовлений результат неможливо. Під цим кутом вимог має перебудовуватися система підготовки вчителів та змінюватися розуміння педагогічної майстерності.

Тим часом ми на роздоріжжі. Сперечаємося, марнуємо час, забуваючи про реалії. Проблем, що заважають тверезо дивитися в майбутнє, планомірно до нього готуватися, вистачає. Клином зійшовся світ не лише на зарплатні. Професійна діяльність сповнена непорозумінь і протиріч. Педагогів, які не збираються ближчим часом полишати школу, усе більше турбують невідкладні

13

Підласий І.П.

практичні питання: які технології забезпечать гарантований успіх на ринку педагогічних послуг? які з них мають перспективи, від яких пора відмовлятися? які технології варто опановувати?

На питання — що таке педагогічні технології — учитель поки не одержує певної відповіді. На вибір йому пропонуються десятки визначень, а потім залишають — приставай, до якої хочеш. Лукавлять професори, насміхаються, чи самі мало що розуміють? Чи не вислизнула від нас сутність педагогічної технології? Але саме її варто виловити, якщо ми зібралися розмовляти на цю тему.

Аматори від педагогіки, так назвемо ми випадкових людей без належної підготовки і відповідальності, непрофесіоналів, що займаються питаннями виховання поверхово і кон'юнктурно, вміють затуманювати навіть найясніші речі. їхня пристрасть — запускати нові терміни, плодити примарні визначення і класифікації, малювати квадратики із стрілочками, щоб сховавшись за ними, дурити простаків до нескінченності. Повчання великого комбінатора: побільше незрозумілого — публіка це любить — їхня головна настанова для дії. Аматора розкусити не просто: полум'яні заклики, «убивчі» приклади, фантазії і домисли — його вірні коники. Тільки професіоналу видно, що суті питання він не знає, плутанина в голові жахлива, логіка кульгає. Причинно-наслідкові зв'язки — основу всякого міркування — викласти не може, підтверджуючи істину — хто як мислить, той так і висловлюється. Сумбур у голові виливається в нісенітницю на папері.

Нехай пробачать мені читачі за цей маленький відступ, але дуже вже набридли усім аматори, особливо ті, хто проповідує нісенітниці з високих трибун. Світ давно вже перестав звертати на них увагу і не прислухається до непрофесійної балаканини, пора і нам краще вивіювати зерна від полови. Привітаємо ж прихід ринку і настання ери технологій хоча б тому, що вони вимагають діла, а не слів. Базікання чиновників більше не гіпнотизують практика, якому треба професійно вирішувати конкретні проблеми.

Що може бути незрозумілого чи складного у визначенні технології виховання, якщо подивитися на питання просто і прагматично? Нічого. Виховання — частина людського життя, а життя наше настільки просте й очевидне, що його закони легко осягають діти вже в перші місяці. Подивимося на педагогічну справу так, начебто ми нічого не знаємо про існуючі тут закони і технології. А знаємо лише те, що життя ставить завдання, для їхнього

14

Практична педагогіка або три технології

вирішення потрібно здійснювати цілеспрямовану діяльність, щоб досягти намічених результатів. Завдання-процес-результат — незмінний ланцюжок усіх без винятку педагогічних дій. Праця може бути кращою чи гіршою, процес може йти повільно чи напружено, але загальний ланцюжок зберігається завжди.

Де схована технологія? У завданнях? Ні. У результатах? Теж ні. Виходить, у самому процесі. Що ж у нас відноситься до процесу? Закономірності, на яких він грунтується, принципи організації і здійснення, шляхи (методи) руху до мети, форми, у які цей процес втілений, засоби, використовувані для прискорення руху і нарощування результату. Вчитель і його учні утримують процес з обох боків. Як вони разом його поведуть, як і куди повернуть, чим наповнять — у цьому й полягатиме технологія. Адже в дослівному перекладі з грецької технологія — це майстерність.

Але оскільки майстерність у традиційному нашому розумінні — поняття ефемерне, предмет не матеріальний, а технологію хотілося б «опредметити», і навіть уявити наочно, то й виникають визначення-монстри, де в одну купу звалені уявлення, ідеалізовані поняття і реальні твердження, хоч якось пристосовані до майстерності. Навколо процесу, його організації, майстерності обертаються усі визначення педагогічних технологій. Але частин багато, логічно з'єднати всі дуже важко. Справа навіть не в тім, головні вони чи другорядні, необхідні чи випадкові, а в тім, що завжди буде вихоплена тільки частина цілого, а, отже, утрачений його сенс. Тому будь-яке визначення буде неповним, а тому й неправильним, обов'язково спотворюватиме головну ознаку і цінність педагогічного процесу — його цілісність.

Ясно, що технологія більш за все стосується процесуальної частини — методів, форм, засобів. Головні питання, на які вона відповідає, — як навчати, як виховувати, як розвивати. Якими шляхами вести учнів, як створити найбільш сприятливі умови для їхньої пізнавальної діяльності, як одержати продукт більшої кількості і вищої якості? Десятки супутніх питань ліпляться до основного. Фактично шукається конкретна відповідь на одне-єди-не, але найважливіше питання — як діяти, щоб результати збіглися з поставленими вимогами? Як перетворити бажане на дійсне в найкоротший термін і не без надмірної витрати сил? Як максимально зблизити між собою те, що хотіли, і те, що маємо?

У технологіях особливим чином сплавлені розум, майстерність і справа — ідеї, методи, форми, засоби, результати. Сутність педагогічної технології як усеосяжного багатобічного і

15

Підласий ІЛ.

оагатовимірного явища краще інших підкреслює визначення Асоціації з педагогічних комунікацій і технологій (США, 1979): «Педагогічна технологія — це комплексний, безупинний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності з аналізу проблем і планування, сприяє забезпеченню, здійсненню вирішення проблем, що відносяться до всіх аспектів засвоєння знань». Можна пристати і до визначення ЮНЕСКО: «Педагогічна технологія — це системний метод створення, застосував ня і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їхніх взаємодій, що мають своїм завданням оптимізацію форм освіти».

А якщо простіше і коротше, то педагогічна технологія — це вся сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення мети розвитку, виховання і навчання. Якщо цілі задані об'єктивно і несу-перечливо, ясно визначені характеристики вихованців і умови процесу, то технологію можна створити дуже ефективну, доступну для повторення. Чим конкретніша і вужча мета, тим більш детальну, а, отже, і більш повторювану технологію можна створити. Поставивши одне конкретне завдання, можна створити для його вирішення детальний і максимально ефективний алгоритм. Якщо ж одночасно ставиться багато завдань — їх вирішення втрачає чіткість і ускладнюється. Уже при двох завданнях обсяги діяльності, а заодно і невизначеність результату зростають у чотири рази. Тому для створення ефективної технології важливо звужувати завдання і ставити їх якомога точніше.

Зовсім просто поняття педагогічної технології можна визначити як усе, що міститься (відбувається) між завданням і результатом.

Коли поняття педагогічної технології з великими застереженнями уперше вводилося у вчительський вжиток (у нас це відбулося наприкінці 70-х, самому початку 80-х років), воно виступало простим синонімом часто уживаного у всіх навчальних посібниках дуже довгого ряду, приблизно такого: «...поєднання методів, форм, способів, організаційних рішень і т.д. спільної діяльності вчителів і учнів для досягнення мети розвитку, виховання, навчання, у відповідності з ...». Сталося несподіване — традиційне словосполучення залишилося, а новостворене поняття розпочало самостійне життя. І відмінно вписалося в лексикон інформаційного суспільства, у якому ми починаємо жити. На його утвердження вплинуло і те, що поняття технологій на той час уже вживалося у зарубіжній педагогіці.

16

Непомітно ми дійшли до висновку, що педагогічні технологи були завжди, що свій продукт школа завжди створює за допомогою технології. Сьогодні нас більше не влаштовує якість цього продукту, ми шукаємо нові технології, співзвучні потребам і вимогам часу, рівневі розвитку наших знань і можливостей. Тому в понятті «нова педагогічна технологія» правильно було б відбивати тільки невідоме, особливе і навіть оригінальне. Тоді педагогічна технологія уявлятиметься комплексом педагогічних впливів, що грунтуються на нових досягненнях науки і гарантують досягнення більш високого рівня навченості і вихованості. За назвою «перспективна педагогічна технологія» має закріпитися система (комплекс) заходів, що застосовуватиметься для успішного вирішення майбутніх прогнозованих завдань. Традиційна педагогіка мало дивилася вперед, задовольняючись обслуговуванням поточних потреб і здебільшого описувала те, що вже відбулося. Але час пішов швидше, той, хто не заглядає у майбутнє і не готується до нього, в ринкових умовах програє. Педагогіка, яка завтра опише те, що відбувалося вчора, нікому більше не потрібна. Нова ринкова педагогіка має працювати на випередження.

Зміст, сутність і місце педагогічної технології ілюструються схемою (мал. 1).

Підласий І.П.

М

ІРКУЄМО

Цікаво, що тільки в українських і російських публікаціях останніх десяти років нараховується більш як 300 різних визначень педагогічних технологій. Цим терміном замінили майже всі традиційні педагогічні назви. Те, що вчора ще мало своє самостійне і зрозуміле педагогічне визначення, сьогодні стало називатися технологією. Поцікавимося, які визначення найчастіше з'являються на сторінках педагогічних видань: мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів обробки, змін стану (В.Шепель), методи, прийоми, засоби (В.Паламарчук); процесуальна частина дидактичної системи (М.Чошанов); принципи навчання, інтегральний підхід (В.Гузєєв і ін.); моделі навчання, методики навчання (Л.Занков, В.Рєпкін, А Кушнір і ін.); продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності (В.Ченцов); спеціальна організація змісту навчання і підбір до нього творчих завдань (В.Бухвалов і ін.); системна сукупність функціонування всіх засобів (М.Кларин); педагогічна техніка (І.Зязюн, М.Красовицький і ін.); алгоритм процесу досягнення запланованих результатів (Н.Волков); проектування процесу формування особистості учня (В.Питюков і ін.); змістовна техніка реалізації навчального процесу (В.Беспалько); підхід до опису педагогічного процесу (В.ЇОдін); педагогічна майстерність (О.Ликова й ін.); види навчання (Г.Ксензова та ін.); комплекс заходів (В.Гуреєв); змістовне узагальнення (Г.Селевко); сукупність установок, що визначають компонування форм, методів, способів, прийомів (Б.Лихачов) і т.д. Зупинимося на цьому.

Якщо справи підуть так і далі, то поняття технології зовсім втратить своє значення, а педагогіку й особливо конкретні методики незабаром визначатимуть лише як технології. Тільки що від цього зміниться?

Широке і нерозбірливе використання поняття — ще одне підтвердження того, що педагогіка є найбільш діалектичною серед усіх наук і практичних напрямків діяльності, але вся її діалектичність зводиться до безконечних варіацій назв століттями незмінних сутностей.

Цікаво, чи погодитесь Ви з думкою, що використання поняття «технологія», можливо, лише чергова данина моді, що не несе з собою сутнісних змін?

18

Практична педагогіка або три технології

Для такого зауваження є підстави. На моїй пам'яті, у педагогіці з'являлися десятки нових понять і термінів, якими рясніли сторінки книжок, але вже через нетривалий проміжок часу вони безслідно зникали з ужитку, як наприклад, «кабінетна система», «оптимізація» і т.д.

Сперечаємось

Багато корисного ми позабували. Нічого понад необхідне — учив великий мислитель середньовіччя Оккам. Дивися просто, і буде тобі просто. Дивишся викривлено, і диявол гратиметься з тобою. Хитромудрими термінами, надуманими схемами, семи-колінними зворотами усе заплутується до неможливості. З відразою відвертається учитель від таких пояснень, автоматично переносячи свій праведний гнів і на те корисне, що іноді з'являється.

Запопадливістю недолугих аматорів заплутані, доведені до абсурду і поховані сотні корисних ідей. Сум'яття навколо педагогічних технологій теж їхніх рук справа. Усе зводиться до того, що навіть чхати вчитель повинен за технологією, а прості, очевидні й інтуїтивно зрозумілі кожному дії старшого по відношенню до молодшого підносяться до рангу регламентованої технологічної поведінки. Про те, де дійсно створюються нові технології — глибинні наукові дослідження, говориться найменше. Технологій більшає, а школа чомусь не прогресує. Багато з того, що вже було нормою шкільного життя, досягнуто й узято на озброєння масовою практикою ще у недалекому минулому, сьогодні втрачено.

Погодитесь Ви з цим?

В

чимося

Філософія технологічних трансформацій дуже суперечлива. Це тому, що об'єктивні зміни життя піддаються ще й суб'єктивним оцінкам, корпоративним деформаціям, мають відтінки особистих і кланових уподобань, академічних амбіцій. Усе це разом узяте настільки ускладнює розуміння сутності і призначення сучасної школи, пріоритети і напрямки технологічного переозброєння педагогічного процесу, що перестає сприйматися як керований і навіть розумний процес.

19

Підласий І.П.

А наука, запитаєте ви? Вона вже точно має стояти на сторожі розумного, об'єктивного, виваженого. У принципі це так, а на практиці бачимо інше. Загубилася педагогічна академія з її направляючими функціями, здрібніли інститути й лабораторії. Наука відстала, розпорошилася на дрібниці. Втратили головні пріоритети, мислимо позавчорашніми категоріями. Не займаємося тим, що має виникнути в ближчому майбутньому, що вже на часі, безконечно переспівуємо минуле. Ринкові це не потрібно. В ньому діють свої жорстокі закони забезпечення прибутку, у які сучасна педагогічна наука зі своїм позавчорашнім баченням проблем не вписується.

Та повернемося до технологій. Для того теорія і створюється, щоб проясняти незрозуміле. Вона нагромадила багато методів розпізнавання невідомого. Один ми зараз перевіримо. На поставлене прямо запитання — що таке педагогічна технологія? — ми навряд чи зможемо правильно відповісти. А от у порівнянні відмінності знаходяться легко. Якщо переформулювати запитання: де ми маємо справу з новою технологією, а де з відомою, чи запитати — де технологія відстала, то доведеться зіставляти, порівнювати технології між собою, і тоді ми краще зрозуміємо, з чим маємо справу.

При об'єктивному порівнянні ми насамперед зобов'язані співвіднести технологію з кінцевим результатом. Зміст будь-якої нової технології, де б вона не застосовувалася, один — одержати вищий результат швидше і з меншими витратами сил та енергії в порівнянні з технологією, що застосовувалася раніше. І хоча в педагогіці не все зводиться тільки до кількості, якості і часу, а поняття результату має більш глибокий і менш визначений зміст, сутність технології від цього не змінюється. Виробничі технології характеризувати незрівнянно легше. Вища якість, менші витрати, економія часу, зниження втрат — тут вимірювані параметри. Технологія визнається успішною, якщо поліпшуються показники хоча б за одним з них.

Порівняємо з педагогікою. Коли на початку 90-х років була запропонована технологія виховання з комп'ютерною підтримкою, то вона відрізнялась від інших технологій тим, що дозво_: ляла досягати вищих результатів інформування (на першому етапі виховання) за економії часу і зусиль. Технологія доступна для вчителя будь-якої кваліфікації, гуманістично зорієнтована, поблажлива до учнів. Вищий результат досягається за рахунок застосування нових організаційних рішень і засобів — комп'ютерів і спеціалізованих програм. Шкільна практика підтвердила її

20

Практична педагогіка або три технології

ефективність на інформативній ділянці виховного процесу. Коли В.Шаталов запропонував свою авторську технологію — комплекс пов'язаних між собою заходів, що веде до економії часу навчання і поліпшення його результатів, то її без застережень ми повинні позначити як нову та більш ефективну. Приклади, на жаль, нечисленні, можна продовжити.

А от коли змінюються тільки цілі, завдання, підходи, організація, і ми не бачимо виразного впливу цих перетворень ні на час, ні на результати, ні на витрати сил, то в цих випадках навряд чи варто вести мову про нові технології. Але саме до переорієнтації цілей, вигадування нових завдань, обґрунтування прив'язаних до них концепцій і підходів та косметичної перебудови організаційних форм зводиться сьогодні левова частка педагогічних інновацій у галузі технологій.

Технологією назвемо комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості і якості відповідно до запроектованих витрат часу, сил і засобів. Практично це означає прийняття чітких зобов'язань типу: я, учитель Підласий, гарантую, що такого-то учня, за такий-то час доведу до визначеного рівня навченості (вихованості, розвиненості), якщо будуть надані точні характеристики учня, параметри кінцевого продукту та умови, у яких буде здійснюватися навчально-виховний процес.

При технологічному вирішенні завдань заздалегідь і якомога точніше задається опис продукту через вхідні і кінцеві характеристики учня, оцінюються передбачувані витрати на одержання продукту з заданими характеристиками — час і вартість. За якістю продукту і витратами на його виробництво технології порівнюються між собою. Самі собою відпадають багато традиційних питань — про ефективність, наприклад. Якщо замовник бажає одержати менш якісний продукт — це буде коштувати дешевше і часу піде менше. При невисоких початкових характеристиках учня час і вартість педагогічної обробки значно зростають.

Незвично? Ні, цілком ринковий підхід. Доки ж ми не будемо знати гдіни педагогічної праці? Доки будемо нерозумно вимагати неможливого — навчати всіх і усьому та ще й на високому рівні? Видобуток нафти має свою ціну, мають її вирваний зуб і пошитий костюм. Тільки в педагогіці ми поки не знаємо, що і скільки коштує. Це тому, що технології в нас невизначені. Ми не можемо поки що гарантувати заданого результату. А в ринкових умовах це

21

Підласий 1.П.

вкрай важливо. І якщо комерціалізація освіти продовжуватиметься, і ми дійсно перейдемо до надання освітньо-виховних послуг, то вибір у нас тільки один: технології мають працювати гарантовано. Ринкова медицина до такого висновку вже прийшла.

Головна причина нинішнього розмивання змісту технологій — недостатнє і неправильне розуміння їхнього призначення. Згадаємо, як розвивалися технології обробки землі, вилову риби, видобутку корисних копалин. Зі збільшенням технічних можливостей вони ставали більш ефективними, менш трудомісткими, допомагали одержувати більше продукції з меншими зусиллями. Зміст нововведень — більше, швидше, краще, економніше. Рухають технології нові наукові і технічні досягнення, підпирають їх з усіх боків ентузіазм, бажання заробити, прибуток, нові економічні й організаційні зміни. Більше нічого, здається, у призначенні технологій немає.

Нові педагогічні технології можуть бути вибудовані тільки на основі нових знань про учнів, розуміння глибинних процесів формування необхідних якостей. Деякі поліпшення можливі за умови перебудови організаційних форм при збереженні основних характеристик навчально-виховного процесу. Але можливості одержати більш якісний продукт дуже скромні. Помиляються керівники, намагаючись перефарбуванням стін, євроремонтами чи перерозподілом обов'язків між завучами досягти істотних змін. Кінним плугом можна було орати хоч уздовж, хоч упоперек поля, на врожай це не впливало. Результати істотно поліпшив трактор. Так і в педагогіці. Коли її технології пов'язують з появою нових засобів, застосуванням сучасних інформаційних технологій, підвищенням кваліфікації вчителів, то можна вірити в прогрес, тому що тут присутній первинний зміст переозброєння виробництва. Але коли нас переконують, що школа стала навчати і виховувати краще з набуттям статусу гімназії чи ліцею, я сумніваюсь.

Якщо сутність залишається незмінною, а видимість покращень досягається за рахунок подвійних стандартів чи оцінок зовнішніх другорядних показників — технології немає. Немає ядра технології — швидше, ощадливіше, якісніше. Що змінила, наприклад, технологія М.Монтессорі? Лише ставлення до дітей. Але розвиваються вони аж ніяк не швидше, немає і якісних зрушень. Змінилися форми опіки, зовнішній антураж, деякі організаційні елементи. Чим же ця технологія досконаліша? Схиляємо думку педагога до того, що суб'єктивні уподобання також

22