Практична педагогіка або три технології

Аналіз

Цікаво, що найбільш переконливою, невразливою і безпечною підставою для опису й аналізу педагогічних технологій є хронологічна послідовність їхнього виникнення. В історії педагогіки технології описані в часі, розглянуті в контексті наукового, соціального, культурного та економічного розвитку. Визнавши хронологічний критерій, ми побачимо, по-перше, як мало нових зірок зійшло на педагогічному небосхилі, по-друге, переконаємося, що в кожній наступній технології містяться тільки нові досягнення наукової думки без зміни глибинних першооснов виховання, сутність якого залишається постійною з найдавніших часів, як і сама людина, і, по-третє, на наш подив і розчарування, виявимо, що всі так звані нові технології у більшості випадків є тільки переспівом старих мелодій на новий лад, данина умовам, що змінилися, модним віянням та осучасненій термінології. Наочна ілюстрація до цих міркувань — зміна технології одягу. Тут, по суті, теж нічого не змінилося: і сорочки, і черевики залишилися, щоб виконувати своє первісне призначення. А підошви, шнурки, підбори можуть і будуть змінюватися до нескінченності, повторюючись у найнесподіваніших сполученнях. І технології їхнього виготовлення будуть удосконалюватися на догоду моді. Щось подібне відбувається і з педагогічними технологіями. Тому знання вчителем не чергової «модної заморочки», а фундаментальних основ виховання завжди було і буде запорукою успішної професійної діяльності.

Чи погодитесь Ви з цими міркуваннями?

Технологія для вчителя уособлює три компоненти: а) ідею, що вносить істотну зміну в організацію процесу; б) детальний опис процесу, усіх його особливостей; в) практичний результат, що має бути вищим (або особливим). Технологія має вписуватися в схему «ідея-процес-результат».

Українська педагогіка має у своєму арсеналі добрі зразки технологічного вирішення найскладніших проблем, що відповідає цій схемі. Хорошим прикладом ефективної педагогічної технології вітчизняного походження, може бути лекційно-практична система навчання математики, яку в 60-х роках минулого століття започаткував, науково обгрунтував і впровадив талановитий

35

Підласий І.П.

педагог і методист О.О.Хмура. Дещо пізніше її по-своєму сприйняв і успішно застосував при вивченні хімії М.П.Гузик. У нього вона називалася лекційно-семінарською системою. Поширення набула й тематична система обліку успішності учнів, розроблена на початку 60-х років С.Ф.Сухорським. Елементи цієї технології чітко проглядаються у «відкритому обліку знань», «принципі відкритих перспектив» В.Ф.Шаталова. Продовжуйте відомі Вам приклади.

'ПЕРЕЧАЄМОСЬ

ч-