Розвиток глобального управління фінансами.

На відміну від теми 10, варто зробити на глобальному переміщенні коштів міжнародних кор­порацій. При цьому корпораціям доводиться поєднувати досяг­нення вищої ефективності управління фінансовими ресурсами, з одного боку, і прагнення уникнути високих фінансових ризиків - з іншого. Для вирішення першого завдання корпорації викорис­товують такі інструменти, як мінімізація запасів готівки, змен­шення транзакційних витрат, уникнення надмірного оподатку­вання, трансферне ціноутворення, фронтингові позики, центра­лізовані депозитарії, багатостороннє очищення та ін. Уникнен­ня фінансових ризиків стосується насамперед валютних ризи­ків, управління якими потребує розробки відповідної стратегії і тактики. Детальніше ці питання висвітлені в підручнику Ч. Гіла.

Глобалізація технологічного розвитку.

Особливості технологіч­ної революції, яка відбувається в наш час:

По-перше, різко зріс масштаб технологій - вони стали більш дорогими, ризиковані­шими і складнішими настільки, що навіть найбільші національні ринки є для них недостатніми.

По-друге, технологічна революція відбувається в умовах вибухового зростання транснаціональних стратегічних союзів. Здійснюється докорінна зміна способу орга­нізації міжнародних економічних угод: на місце торгівлі і транс­національних корпорацій стають глобальні мережі стратегічних союзів.

По-третє, сучасні інформаційні системи і технології стають засобом інтеграції глобальної економіки замість ієрархіч­них структур, як це було раніше.

Важливо підкреслити, що ключовою особливістю глобального технологічного управління є широке використання стратегічних альянсів, особливо в галузях високих технологій. Мотивацією для створення альянсів у такому разі є невизначеність і великі ризики впровадження нових технологій, а також високі затрати. Учасники альянсів можуть скористатись перевагою співробітни­цтва. У глобальній економіці розвиток здібності створювати і підтримувати плідну співпрацю дає компаніям істотну конкурент­ну перевагу.

Численні дослідження учасників стратегічних альянсів дали під­стави Р. Кантер сформулювати дві групи умов ефективної діяльності ділових альянсів: фундаментальні і культурні. Фундамен­тальні аспекти ділових альянсів передбачають таке:

• Альянси мають приносити вигоди обом партнерам у резуль­таті живого співробітництва, яке має давати їм вибір на майбут­нє, відкривати нові можливості.

• Успішні альянси грунтуються не на простому обміні акти­вами, а на створенні спільними зусиллями нових цінностей, що належать усім партнерам.

• Для успішної діяльності альянсів недостатньо формального контролю, потрібно створювати щільну мережу міжособистісних зв'язків і внутрішніх інфраструктур, що сприяють навчанню.

Щодо культурних факторів, то у згаданому дослідженні було виявлено, що дотримання прагматичних підходів до управління альянсами суперечить їх успіху. Наприклад, північноамерикансь­кі компанії нерідко нехтують політичними, культурними, органі­заційними і людськими аспектами партнерства. Навпаки, азіатсь­кі компанії вважаються справжніми майстрами партнерських стосунків, вони вміють їх використовувати краще, ніж американ­ці. Європейські компанії знаходяться десь посередині.

Взаємозв'язок між глобальним менеджментом і природним середовищем.

В умовах економічного зростання приділяється значна увага посиленню захисту довкілля. На це спрямовані такі чотири принципи сучасної гло­бальної управлінської практики, які дістали назву «принципи підтримки розвитку»:

1. Напруження між економічним зростанням і захистом до­вкілля має бути знято шляхом відновлення останнього.

2. Бідним націям не варто наслідувати виробництво і моделі витрачання ресурсів багатих націй.

3. Спосіб життя багатих націй має бути змінено.

4. Максимізацію доходів компаній має бути замінено на розширення можливостей для людей.

Важливо підкреслити гостру необхідність визначення впливу окремих факторів на стан довкілля. Зокрема, можна навести фор­мулу автора відомої роботи «Бомба народонаселення» Пауля Ерліха:

ПН = Н * Б * Т,

де ПН - природне навантаження; Н - народонаселення; Б - багатство; Т - технологія. Ця формула дозволяє визначити співвідношення між витрата­ми і відновленням природних ресурсів і створити екологічну економіку, яка забезпечує розширене відтворення довкілля.