Роль жінок у міжнародному менеджменті.

Необхідно розрізняти дві основні моделі управлінської поведінки жінок у міжнародних корпораціях:

1) модель рівноправності, що ґрунтується на рівних можливостях чоловіків і жінок в управлінській кар’єрі. Головний наголос у цій моделі пов’язується з усуненням бар’єрів, які заважають жінкам-менеджерам виявити свої здібності. Ця модель поширена в американських корпораціях.

2) компліментарно-внеско­ва модель полягає у виявленні найбільш сприятливої сфери діяльності чоловіків і жінок, в яких вони можуть зробити найбільший внесок у розвиток корпорації. Ця модель поширеніша в Європі.

З огляду на розглянуті моделі доцільно визначити і бар’єри на шляху залучення жінок до менеджменту: культура, стереотипи, організаційні бар’єри, освіта, законодавство, брак довіри і т. ін.

Один з найбільш поширених бар’єрів просування жінок у менеджменті міжнародних корпорацій - це так звана скляна стеля, тобто обмеження у заміщенні вищих управлінських посад. Головною причиною при цьому є переконання в тому, що жінки менше цікавляться роботою і більше прив’язані до сім’ї, ніж їхні колеги-чоловіки. У деяких культурах, зокрема мусульманській, це переконання має характер традиції, згідно з якою призначення жінки взагалі виключає роботу в бізнесі чи інших сферах, а обмежує її діяльність сімейним колом.

Сучасні погляди на проблему просування жінки по щаблях менеджерської кар’єри в міжнародних корпораціях включають два основних методи боротьби із зазначеним вище переконанням:

1 метод) «Швидкий» підхід до кар’єри ґрунтується на визнанні рівних можливостей між чоловіками і жінками в службовому просуванні, що тягне за собою визнання жінками роботи найвищим пріоритетом на етапі посадового зростання, утворення ними сім’ї і народження дітей у більш зрілому віці.

2 метод) «Материнський» підхід до кар’єри означає більш рівномірний розподіл часу між роботою і сім’єю. У такому разі сприятливішим вважається гнучкий графік роботи, можливість витрачати більше часу на сім’ю, нехай навіть і за повільнішого просування по службі.

Доцільно звернути увагу ще на одну делікатну для міжнародних корпорацій тему, а саме сексуальні домагання. Адже статеві відносини по-різному будуються у різних національних культурах. Згідно з визначенням Комісії із забезпечення рівних можливостей зайнятості, утвореної Конгресом США в 1964 р., сексуальні домагання проявляються у двох формах:

1) очевидна вимога поступитись сексуальному тиску, який однозначно пов’язується із заохоченням чи покаранням на роботі (залежно від відповіді жертви);

2) прихована форма, тобто створення такої атмосфери, в якій службовці відчувають себе незатишно через непристойні жарти, зауваження, пози.

Існує два основних інструменти, за допомогою яких можна боротись із сексуальними домаганнями:

1) зовнішні - судові процеси, У судових процесах США, наприклад, широко використовується критерій «розумної жінки», кваліфікація якої в ситуації як неприйнятної є часто цілком достатньою для визнання судом факту сексуального домагання.

2) внутрішні - корпоративні процедури розгляду скарг, яка б давала можливість працівникам компанії висувати звинувачення, не побоюючись негативних наслідків. У зв’язку з цим чимало міжнародних корпорацій розробили і вдосконалюють програми, спрямовані проти сексуальних домагань. Серед складових зазначених програм - просвітницька діяльність, відповідні посібники, проведення конференцій, які, наприклад, використовуються такими корпораціями США, як «Дюпонт», «Ханівел», «Корнінг». У корпорації «АТ & Т» заохочуються добровільні навчальні семінари безпосередньо на робочих місцях, які вважаються найбільш ефективними. Керівництво корпорації попереджає своїх службовців, що за сексуальні домагання вони можуть бути звільнені з роботи.

Сутність соціальної відповідальності МК.

Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

Юридична відповідальність - додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація. Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.

Соціальна відповідальність - певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми.

Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу. Кожен з видів відповідальності має свої критерії.
Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. З одного боку, до Великої депресії 1920-1933 рр. панувала концепція, що бізнес має лише один обов’я­зок — приносити прибуток. Відомий залізничний магнат Уїльям Вандербілд у цьому зв’язку в 1918 р. за допомогою газет «Нью-Йорк Таймс» та «Нью-Йорк Гералд» оприлюднив цей підхід крилатим висловом: «До чорта народ! Я працюю на акціонерів». Серед прихильників цієї позиції - відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1976 р.) Мільтон Фрідман, який вважав, що доктрина соціальної відповідальності як ніщо інше може підірвати основи вільного суспільства. Єдина відповідальність корпорації полягає у вилученні прибутку для акціонерів .

З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особистий внесок у розв’язання болючих соціальних проблем суспільства. Дуже часто при цьому згадують ім’я Е. Карнегі. Ендрю Карнегі - провідний бізнесмен у виробництві сталі — видав у 1990 р. «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Ще одним прихильником соціальної відповідальності ділових організацій став Роберт Вуд - президент торговельної фірми «Сірс Рьобак енд К», який у звіті за 1936 р. нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов’язання організації.