Різні напрями екологічної діяльності міжнародних корпорацій в умовах глобалізації.

Екологічна діяльність міжнародних корпорацій дедалі набуває більшої актуальності у зв’язку з глобалізацією бізнесу, з одного боку, та все ширшим використанням високих технологій - з іншого. Ці технології за умов соціальної безвідповідальності можуть справляти значний негативний вплив на життя людства.

Для ефективного управління екологічною діяльністю МК реалізують систему міжнародних стандартів ISO-14000, що включають такі основні стандарти: ISO-14001 - Системи екологічного менеджменту. Вимоги і керівництво по застосуванню; ISO-14004 - Системи екологічного менеджменту. Загальні керівні вказівки; ISO-14010 - Екологічний аудит. Основні принципи; ISO-14011 - Екологічний аудит. Процедура аудиту систем екологічного менеджменту; ISO-14012 - Екологічний аудит. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у галузі екології; ISO-14040 - Оцінка життєвого циклу. Принципи і сфера застосування; ISO-14050 - Екологічний менеджмент. Терміни і визначення.

Серед міжнародних корпорацій можна знайти чимало прикладів прогресивної діяльності. Корпорація «Форд», наприклад, головну мету своєї екологічної політики вбачає у скороченні викидів вуглекислого газу в атмосферу шляхом підвищення економічності двигунів своїх автомобілів. За 1995-2000 рр. компанія знизила ці викиди на 10-12 %. Одночасно «Форд» щорічно використовує 64 тис. т матеріалів, що підлягають утилізації і вторинному застосуванню. Зокрема, 90 % матеріалів, з яких виготовляється модель «Ягуар-Х», підлягає вторинному використанню. Про ці результати можна дізнатися зі звітів корпоративного громадянства «Форд Мотор компані».

Відомим у світі є також досвід екологічної діяльності японської корпорації «НТТ». У 1991 р. була затверджена «Хартія компанії «НТТ» з довкілля», на основі якої розробляються два типи планів: Основна програма заходів з охорони довкілля та Докладна річна програма заходів. Одна з таких річних програм, наприклад, включала такі заходи:

1. Скорочення споживання паперу.

2. Запобігання потеплінню клімату.

3. Скорочення і переробка відходів.

4. Захист озонового шару атмосфери.

У реалізації зазначених заходів беруть участь усі 270 тис. працівників корпорації. Завдяки цьому, наприклад, частка переробленого паперу в телефонних довідниках, що видаються «НТТ», становить 55 % при граничному рівні цього показника 65 %.

До екологічного менеджменту МК використовують системний підхід. Одним з інструментів такого підходу є модель Вінтера (рис. 13.1), яка була створена в компанії «Вінтер енд Сон» (Німеччина) у 1978-1986 рр. У 1989 р. відомий німецький інститут менеджменту виз­нав цю компанію найкращою серед металообробних підприємств країни. Згодом ця система поширилась на інші галузі господарства Німеччини та інших країн. Модель Вінтера дістала схвальну оцінку одного із сучасних «гуру» менеджменту Тома Пітерса, який вважає її комплексним, готовим до застосування підходом до організації екологічного менеджменту.

Рис. 13.1. Модель Вінтера

Позначення:

Тема 14 Становлення глобального менеджменту

Навчальні цілі вивчення теми:

1. Усвідомити відмінності між глобальним управлінням і гло­бальним менеджментом.

2. Показати становлення глобальних підприємств.

3. Описати глобальне управління людськими ресурсами в багатокультурному середовищі.

4. Проаналізувати розвиток глобального управління фінансами.

5. Оцінити глобалізацію технологічного розвитку.

6. Виявити взаємозв'язок між глобальним менеджментом і природним середовищем.

1. Відмінності між глобальним управлінням і гло­бальним менеджментом.

Виділяють чотири основні концепції глобального управління:

Синонімічна концепція полягає в тому, що під глобальним менеджментом розуміють сучасний етап (форму) управління між­народними корпораціями, що динамічно змінюється під впливом процесів глобалізації. Така концепція цілком пояснюється праг­ненням прибічників зробити наголос на сучасних змінах у між­народному менеджменті. З цієї концепції випливають, напри­клад, ідеї глобальної відповідальності, глобального мислення, глобального управління людськими ресурсами, глобального управління коштами.

Планетарна концепція виходить з того, що глобальний ме­неджмент існує лише в транснаціональних корпораціях . У цьому зв'язку, наприклад, О. Г. Білорус вживає терміни «кор­поративний», «державно-корпоративний глобалізм» та «глобально-корпоративний менеджмент». Такий підхід грунтується на упередженні подальшого наростання загрози державам-націям з боку глобальних корпорацій. Адже загальні до­ходи десяти найбільших глобальних корпорацій становлять кос­мічну цифру- 13 трлндол. США, а їх активи- 35 трлн дол. США. Середній дохід однієї з цих корпорацій, наприклад, у 120 разів перевищує Державний бюджет України, який становить 10 млрд дол. США.

Наднаціональна концепція глобального менеджменту ро­бить наголос на утворенні міжнародних організацій, що вплива­ють на діяльність не лише держав, а й транснаціональних корпо­рацій. Відомі політичні діячі 3. Бжезинський та М. Горбачов запропонували створити світові уряди для інтегрованого глобаль­ного управління. Ця концепція має на меті взяти під контроль сам процес глобалізації, подолати її стихійний ха­рактер. З 1996р. робляться доповіді Комісії ООН з глобального управління і співробітництва. Прибічники такого погляду спира­ються на французьку доктрину глобалізації в модифікації «мондіалізації», яка ґрунтується на розвитку наднаціональних механізмів управління в умовах інтенсифікації глобалізованої еконо­міки і суспільної інтеграції.

У навчальному посібнику «Транснаціональні корпорації», викладено історичний нарис наддержав­ного регулювання діяльності цих корпорацій, практика і політика регулятивної діяльності Організації Об'єднаних Націй та Органі­зації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), а також адаптація ТНК до умов наддержавного регулювання їх діяльнос­ті. Також в посібнику віздначено про невдачу в розробці Кодексу поведінки ТНК в 1970-1990 рр. під егідою ООН, а також про зміст Угоди про ТНК, прийнятої 21 червня 1976 р. як Додаток до Декларації країн ОЕСР про міжнародні інвестиції і транснаціо­нальні корпорації. Така Угода сформувала сучасну систему міжнародних стандар­тів у регулюванні відносин ТНК з приймаючими країнами. Ме­тою цієї угоди є «підтримка позитивного внеску ТНК в економі­чний і соціальний прогрес і мінімізація труднощів, пов'язаних з деякими операціями ТНК». А засобом досягнення цієї мети, на думку країн - членів ОЕСР, має стати «повсюдне по­ліпшення інвестиційного клімату».

Важливо зазначити, що наднаціональна концепція глобально­го менеджменту викликає і серйозні застереження, оскільки вона припускає необмежене втручання глобальних корпорацій у внут­рішні справи держав, країн і народів, а людина стає глобально беззахисною.

Цивілізаційна концепція глобального менеджменту вихо­дить з того, що його формування відбувається одночасно зі ста­новленням глобальної цивілізації. На думку одного з провідних фахівців з міжнародного бізнесу Г. Перлмуттера, становлення глобальної цивілізації призведе до появи дуже широкої і навіть хаотичної мозаїки культурних відмінностей і міжнародних куль­турних гібридів. За таких умов корпорації повинні змінювати свої системи управління в напрямі формування нового глобаль­ного менеджменту. З одного боку, такий менеджмент забезпечує дію компаній у глобальному масштабі, а з іншого, - дає змогу знаходити для себе місцевий ґрунт і локальні ніші в надзвичайно різноманітному культурному і географічному середовищі.

За та­ким підходом формування фірмами глобального менеджменту включає розвиток таких трьох аспектів :

1. Впровадження менталітету глобальної цивілізації, тобто ро­зуміння загальносвітових політичних, економічних, соціальних, культурних, демографічних, наукових, технологічних, медичних та екологічних факторів і процесів.

2. Компетентність у глобальному бізнесі: розуміння нових можливостей в епоху гіперкооперації, періодично виникаючий глобальний надлишок виробничих потужностей, зміна споживаць­ких цінностей, поступовий розвиток глобальної етики бізнесу, а також розмивання кордонів між секторами економіки, що приво­дить до появи нових глобальних парадигм бізнесу.

3. Глобальна міжкультурна компетентність: створення нових форм об'єднань (включаючи електронні), до яких входять культур­ні гібриди, з продавцями, оптовими торговцями, конкурентами, споживачами та організація «третього сектору» економіки, що від­дзеркалює потреби споживачів у будь-якому куточку земної кулі.