Механізм прямих іноземних інвестицій.

Друге питання теми є центральним, оскільки саме прямі інозем­ні інвестиції справляють реальний вплив на розвиток економіки приймаючих країн. Кількісним критерієм розмежування прямих і портфельних інвестицій у розвинутій ринковій економіці вважа­ється 10 % загального обсягу вкладень в об'єкт інвестування. До­цільно підкреслити випереджаюче зростання обсягів прямих іно­земних інвестицій порівняно зі збільшенням валового національ­ного продукту у світі. Якщо в 1985 р. обсяг прямих інвестицій ста­новив 58,4 млрд. дол. США, а в 1991 p. - 183,0 млрд, то в 2001 p. ця цифра перевищувала 450 млрд. дол. США. При цьому частка 12 розвинутих країн становить 92 % в джерелах інвестування.

Переважна частина інвестицій використовується також у розвинутих країнах. Частка 12 провідних країн-реципієнтів становить близько 70%. У складі цих країн лише дві (Китай і Мексика) не належать до розвинутих. Це положення цілком відповідає наведеному вище парадоксу Фельдстейна-Хоріоки.

Опрацьовуючи питання теми, потрібно звернути увагу на тео­ретичну розробку питання про прямі іноземні інвестиції. Адже за всіх інших умов вони є дорогим і ризикованішим способом одер­жання прибутку, ніж експорт і ліцензування.

Значна частина концепцій ґрунтується на тому, що всі інші умови не є рівними. Серед цих умов - транспортні витрати, недо­сконалості ринку, «ефект наслідування» у фірм-конкурентів, жит­тєвий цикл продукції, конкуренто-географічні переваги місця роз­ташування. Інша теорія базується на ідеї стратегічної конкуренції між фірмами на глобальному ринку (Ф. Т. Кнікерброкер). В основі ще однієї концепції лежить теорія життєвого циклу товару, згідно з якою піонери в освоєнні певної продукції на якомусь етапі мають створювати за допомогою прямих іноземних інвестицій зарубіжне виробництво (Р. Верной). Однак найпоширенішою є концепція кон­кретно-географічних переваг британського економіста Дж. Денінга, відома під назвою OLI (Owner ship - власність, Location- місцезнаходження, Internalisation - інтерналізація). Відповідно до цієї концепції успіх прямого інвестування пов'язаний з поєднан­ням власних унікальних активів (технології, патенти, науково-до­слідні розробки та ін.), ресурсів та активів, об'єднаних певним міс­цем розташування, а також розвитком внутрішньокорпоративних відносин. У теорії прямого іноземного інвестування ця концепція була названа Дж. Денінгом електичною парадигмою.