Завдання та функції технологій соціальної роботи.

Завдання технологійсоціальної роботи:

§ Забезпечення роботи з індивідуальним випадком користувача соціальних послуг;

§ Дослідження проблем клієнтів;

§ Розробка соціальних проектів;

§ Взаємодія з державними та громадськими установами.

Функції технологійсоціальної роботи:

¨ аналітико-прогностична (виявлення і облік на підвідомчій території груп, сімей та окремих громадян, які відносять­ся до категорії соціального ризику, моніторинг динаміки соціальних процесів, прогноз зміни існуючих параметрів);

¨ діагностична (аналіз існуючих актуальних і потенційних соціальних проблем, встановлення їх причин, досліджен­ня соціальної ситуації індивідуальних і групових клієнтів);

¨ системно-моделююча (визначення характеру, обсягу, форм і методів соціальної допомоги людям і групам, які опинилися у важкій життєвій ситуації, концептуальне обґрунтування системи надання такої допомоги);

¨ проектно-організаторська (розробка, ресурсне обґрунтування, реалізація і оцінка соціальних проектів, спрямова­них на вирішення тих чи інших соціальних труднощів, допомога певній категорії клієнтів);

¨ інструментально-практична (надання різних видів до­помоги у важких життєвих ситуаціях, консультації й тренінги для покращання взаємовідносин між людьми, опіка і піклування стосовно дітей, які залишилися без батьків і т.ін.);

¨ активізаційна (сприяння активізації власних можливос­тей індивіда, сім'ї чи соціальної групи, спонукання клієнтів до самостійного вирішення своїх проблем, вихо­ду із важкої життєвої ситуації, організація розвитку само­допомоги і взаємодопомоги);

¨ розпорядчо-управлінська (менеджмент органів соціально­го управління, координація діяльності державних та недержавних організацій, участь у роботі з формування соціаль­ної політики, підбір і виховання кадрів);

¨ евристична (нарощування соціального знання, поглиб­лення розуміння проблем, поліпшення освітньої і загаль­нокультурної підготовки самих соціальних працівників).

Ці функції реалізуються цілком тільки в сукупності, у всій системі соціальної роботи. У кожному конкретному випадкові може застосовуватися той чи інший їх набір.

Технології соціальної роботи більшість дослідників розглядає як алгоритм реалізації соціальних процесів. При такому підході головними складовими змісту технологізації виступають:

· розмежування процесу на внутрішні етапи, фази;

· координація зусиль всіх підрозділів;

· визначення поетапності дій;

· визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій;

·  корекція дій залежно від змін у цьому процесі.

Сучасними дослідниками технологізації соціальної роботи відзначаються такітехнологічні компоненти: структурний, функціональний, нормативний, операційний та інструментальний.

Структурний компонент технологізації містить суть поняття керованих та некерованих соціальних ситуації та можливої післядії (результату та наслідку).

Функціональний компонент дозволяє визнати такі механізми здійснення соціальних завдань як заборона, настанова, дозвіл, обмеження, орієнтування, спрямування.

Нормативний компонент технологізації соціальної роботи означає встановлення закономірностей, принципів та правил.

Операційний компонент технологізації означає виокремлення певних процедур та операції та їх подальшу координацію та синхронізацію.

Інструментальний компонент технологізації передбачає усталення всіх наявних способів здійснення соціального регулювання, а саме:

§ нормативного;

§ традиційно-ритуального;

§ конвенціонального (неформальні зобов’язання, угоди);   

§ оціночного;  

§ статусного (вплив на статус людини);  

§ символічного;

§ психотерапевтичного; 

§ соціоекологічного (вплив на життєве середовище);

§ раціонального (переконання); 

§ сугестивного (навіювання);

§ стимулюючого; 

§ селекційного;

§ ситуаційного.

На етапі збору і аналізу даних про соціальну ситуацію ви­користовують два типи дослідницьких методів: історико-генетичні і структурно-функціональні.

Історико-генетичні методи повинні визначити час, джерела і причини зародження соціальної проблеми, прослідкувати ступінь її прояву на різних стадіях життя клієнта, бо ж ряд соціальних патологій має спадкову природу чи соціально успадковується.

Структурно-функціональні методи діагностики передбача­ють отримання даних про поточний стан соціальної проблеми, структуру соціального об'єкта і зв'язки, що поєднують його еле­менти. Структурно функціональні методи застосовуються як при аналізі групових клієнтів (сім'ї, класу, трудового чи студентсь­кого колективу), так і особистості. Необхідно вивчити її соціаль­ну сітку, функціонування в соціальному оточенні, внутрішній стан, структуру самої особистості, гармонійність чи дисгар­монійність її внутрішніх елементів і т.ін.

Структурно технологія діагностики включає декілька етапів:

¨ аналіз первинної інформації, яку спеціаліст отримує при першому знайомстві і яка є важливою для прийняття рішення про необхідність діагностики об'єкта;

¨ формулювання висновків - визначення об'єкта (що), предмета (зміст) діагностики і того, як її слід забезпечити (спосіб діагностики);

¨ підготовка до діагностичної діяльності (технічна і методич­на, суб'єкта й об'єкта);

¨ власне діагностика - реалізація методів і методик діагно­стики;

¨ аналіз результатів діагностики і постановка діагнозу.

Питання для самоконтролю:

21. Що таке соціальна технологія?

22. У чому специфіка різноманітних підходів до визначення цього поняття?

23. Визначите об'єкт і предмет технологізації соціальної діяльності.

24. Які причини розбалансованості соціального простору?

25. Приведіть приклади соціальних процесів з практики соціальної роботи, які, на ваш погляд, необхідно технологізувати.

26. Знайдіть в науковій літературі приклади конкретних методик і різних технологій.

27. Чим можна пояснити різноманіття типів, видів соціальних технологій?

28. У якому співвідношенні знаходяться соціальні технології соціальної роботи?

29. У чому полягає специфіка класифікацій соціальних технологій в соціальній роботі?

30. У чому значення соціально-технологічної підготовки для фахівців з соціальної роботи?

Список літератури

1. Капська А. Й. Технології соціально-педагогічної роботи з сім'ями: навчально- методичний посібник К. : Видавничий Дім «Слово», 2015. - 328 с.

2. Чернявська О.В. Технології соціальної роботи: Навчальний посібник для викладачів та студентів. – Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – 149 с.

3. Плахова О.М. Сучасні технології соціальної роботи з групами ризику: Навчально-методичний посібник для студентів соціологічного факультету / О.М. Плахова. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – 70 с.

4. Соціальна інноватика в управлінні: муніципал. фінанс. - Виробниц. групи: навч. посібник для вузів / В.М. Іванов, С.Б. Мельников (и др.); під заг. Ред. В.Н. Іванова, С.Б. Мельникова: Академія наук соціал. технологій і місц. самоуправл. - 4 видавництва., Перераб. і доп. - М.: Муніципальний світ, 2006.

5. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.- К.:Центр навчальної літератури, 2006. – 464 с.

6. Платонова Н.М. Инновации в социальной работе: Учебное пособие для студентов учреждений высш. проф. образования. - М.: Издательский центр «Академия», 2011. - 256 с.

Лекція 12