Тема 3. Основи теорії прийняття управлінських рішень

1. Сутність та класифікація управлінських рішень

2. Процес прийняття управлінських рішень

3. Фактори, які впливають на процес прийняття управлінських рішень

Сутність та класифікація управлінських рішень

Управлінське рішення – це директивний документ, який організовує, спрямовує, стимулює спільну діяльність колективу або колективів. Рішення – це одне з найважливіших протирічних інструментів керування. Для того, щоб воно було вірним, збалансованим, дійсним, потрібні знання, уміння, досвід, тобто серйозна підготовка. Є декілька ознак, за якими ґрунтуються рішення: зміст (економічні, політичні); рішення управління, на якому приймаються ухвали; форма, строки і т. д. З тих документів, які поліпшують справу, сприяють подоланню виникаючих проблем і протиріч у господарському житті, в свою чергу, можна виділити два найпоширеніших види: перший – це оперативні рішення, де головним чином змінюються строки, окремі кількісні параметри, конкретні виконавці, у той же час, як загальні завдання, технологія, кадри, в цілому, залишаються тими самими. В таких випадках керівник, як правило, досить швидко, без додаткової підготовки приймає рішення, визначає необхідні заходи, які в більшості нагадують попередні. Другий тип рішень – це стратегічні рішення. Стратегічне рішення – це результат аналізу, пошуку, розрахунків, дискусій і роздумів великої кількості людей, куди звичайно входять представники суспільних організацій, новатори і взагалі творчі люди, належно від займаних посад. Таке рішення спирається на колективні знання і досвід, що дозволяє не тільки передбачати, але й впливати у потрібному напрямку на хід подій. При цьому дуже важливим є вміння дивитися на звичну схему дій по-новому. Так, на Сахалін багато років бетонні деталі для будівництва завозилися з материка. Це коштувало дуже дорого. Деякі керівники намагалися знайти постачальника поближче. Колективний пошук показав, що більш економічно буде побудувати цементний завод на острові і виробляти деталі на місці.

Стратегічне рішення – це програма взаємопов’язаних заходів, обов'язкових для виконання трудовим колективом і спрямованих на подолання виникаючих протиріч у виробництві.

Кожний колектив накладає на стратегічне рішення відбиток свого стилю. Певні особливості створюються також різноманітністю і неповторністю умов, розвитку конкретних підприємств, окремих планових періодів. Але все ж у всіх стратегічних рішеннях, як правило, присутні загальні риси.

По-перше, таке рішення виступає як комплексна програма дій на перспективу. Вона забезпечує ефективне функціонування господарського об’єкта шляхом чіткої координації і дотримання необхідної пропорційності у взаємодії його окремих частин, а також зовнішніх зв’язків.

Тільки в цьому випадку виконується стійка кооперація і здійснюються переваги спеціалізації. Стратегічне рішення, звісно, поглиблює поділ праці і в цей же час якісно закріплює планомірність, а також інші сфери виробничих відносин.

По-друге, загальною рисою таких рішень є їх директивний характер. Чіткий порядок, високий рівень узгодженості в діяльності чисельних ланок виробництва потребують високої виконавської дисципліни, а також своєчасного і точного виконання прийнятих рішень.

Коли рішення прийняте, план затверджений, залишається лише один обов’язок – його виконати, щоб якісні показники були кращими.

По-третє, стратегічне рішення завжди націлене на подолання суперечностей у виробництві. Там, де розвиток керованого об’єкта відбувається стійко, без великих труднощів, зрозуміло, що немає необхідності в активному втручанні у хід справи. Однак, спокій рідко зустрічається у побутовому житті. Подолавши одне протиріччя, колектив зустрічається з іншим, і це закономірно, тому що нове завжди йде на зміну старому.