Знос(амортизація) основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація (лат. amortisatio – оплата боргів) – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співставлення витрат з доходами.

Знос основних засобів –сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об’єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції. Строк корисного використання активу може змінюватись.       

У фінансовому обліку для нарахування амортизації може застосовуватись будь який з методів, що визначений П(С)БО 7:

1) прямолінійного;

2) зменшення залишкової вартості;

3) кумулятивного;

4) виробничого.

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишається постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Річ.сума амортизації = (Первісна вартість–Ліквідаційна вартість) / Строк корисної експл.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

Річ.сума амортизації =  Залишкова вартість х Річ.норма амортизації

Річ.норма амортизації = 1 -Ö( Ліквідаційна вартість / Первісна вартість)

У першій рік експлуатації об’єкта основних засобів базаю для нарахування амортизації такого об’єкта буде його первісна вартість.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких визначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (в зворотньому порядку), а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об’єкту, що амортизується визначають суму амортизації.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Нарахування амортизації у фінансовому обліку проводиться щомісячно.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.

Для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів, що підлягають амортизації призначенорахунок 13«Знос необоротних активів».

Рахунок 13 контрактивний, балансовий, має такі субрахунки:

131 «Знос основних засобів»

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів»

133 «Знос нематеріальних активів»

За кредитом рахунку 13 відображається нарахування амортизації, за дебетом – зменшення суми зносу.

Аналітичний облік зносу необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.

Облік інших необоротних матеріальних активів

Основні засоби, які мають специфічні особливості і не обліковуються на рахунку 10, відносяться до інших необоротних матеріальних активів.

До них належать бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентар­на тара, предмети прокату, інші необороті матеріальні активи.

Бухгалтерський облік інших необоротних активів регламентується П(С)БО 7 «Основні засоби».

Для обліку інших необоротних матеріальних активів призначені рахунки 11 «Інші необоротні матеріальні активи» та 18 «Інші необоротні активи».

По дебету рахунків 11,18 відображається надходження або створення необоротних матеріальних активів на підприємство; сума витрат пов’язана з поліпшенням об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта. По кредиту – вибуття необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі; сума їх уцінки; залишкова вартість у разі тимчасової ліквідації об’єкта.

В бухгалтерському обліку інші необоротні активи відображаються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення.

Витрати на придбання (створення) інших необоротних матеріальних активів збираються на рахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів».

Процес документального оформлення операцій з іншими необоротними активами ідентичний до оформлення операцій з основними засобами та малоцінними і швидкозношувальними предметами.

Вартість інших необоротних матеріальних активів погашається нарахуванням амортизації за методом, що визначається підприємством самостійно, виходячи з очікуваного методу використання таких об’єктів. Знос по таких по таких предметах відображається на субрахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».