Плата               робіт)                                    (роботи)

Виплата авансу.

Заробiтна плата виплачусться не менше 2-х разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує 16 календарних днiв i не пiзнiше 7 днiв пiсля закiнчення перiоду (з листопада 2010 р. з/п виплачусться не пiзнiше 7 грудня 2010 р.)

Конкретнi строки виплати авансу та заробiтної плати пiдприємство визначас самостiйно:

Аванс — оплата за фактично вiдпрацьований час за першу половину мiсяця iз розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працiвника. Тобто заробiтна плата з 1 по 15 число.

Максимальний вiдсоток фактично вiдпрацьованого часу за мiсяць:

Максимальна кiлькiсть роб. днiв за 1 половину мiсяця

Загальна кiлькiсть робочих днiв у мiсяцi

52,38 % - для 5 ден. роб. тижня;

54,17 % - для б ден. роб. тижня.

Тому доцiльно закрiпити в колективному договорi суму авансу у розмiрi 55 % тарифно ставки.

Аванс та заробiтна плата виплачуються у робочi днi, якщо день виплати збiгається з вихiдним або святковим днем, її треба виплатити напередоднi.

Оплата відпустки:

Згідно з чинним законодавством кожен працівник має право на оплачувану відпустку. Відпустки поділяються на:

 • щорічні (основна, додаткова за шкідливі та важкі умови праці, додат­кова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки);

• додаткові відпустки в зв'язку з навчанням;

• творчі відпустки;

• соціальні відпустки (у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова відпустка праців­никам, які мають дітей).

Основна відпусткагарантована працівнику незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує. Згідно з Кодексом законів про працю (КЗпП) щорічна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів. При цьому не має значення, є робота основною чи роботою за сумісництвом, зайнятий працівник повний робочий день чи ні.

Додаткова відпустка надається у випадку особливих умов і характеру робо­та, тобто визначальними стають особливі обставини, передбачені законодавством або колективним договором.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів.

При визначенні тривалості щорічних відпусток, що надаються працівникам, не враховуються святкові та неробочі дні. Згідно з КЗпП в Україні встановлено 10 святкових і неробочих днів.

Право на щорічну основну і додаткову відпустку мають працівники, які пропрацювали на даному підприємстві не менше шести місяців. Щорічні відпус­тки надаються працівникам, як правило, згідно з графіком відпусток на підпри­ємстві.

Ненадання працівнику щорі­чної відпустки є порушенням законодавства про працю (навіть у випадку, якщо працівник не бажає іти у відпустку).

Відпустка нараховується на основі наказу (розпорядження) про надання від­пустки. Підставою для видачі наказу є заява працівника.

Сума       Сума заробітної плати за 12 міс.   к-ть календарних

відпускних = (365 – 10 (святкові))                 * днів відпустки

Якщо працівник працював на даному підприємстві менше 1 року, то заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час, тобто з 1 числа місяця після зарахування на роботу і до 1 числа місяця у якому надається відпустка. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць (для правильного оподаткування податком з доходів).

Оплата щорічних відпусток входить до фонду додаткової заробітної плати. Порядок оподаткування сум відпускних такий же, як і основної заробітної плати.

Нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності

У разі тимчасової непрацездатності працівника йому надається до­помога з тимчасової непрацездатності, яка може бути таких видів:

- допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- допомога у зв'язку з вагітністю і пологами;

- допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або тра­вми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Перші два види допомоги надаються за основним місцем роботи, третій - за місцем роботи, де відбувся нещасний випадок.

1) Якщо на момент захворювання працівник перебуває у відпустці, то відпустка переноситься на пізні­ший термін або продовжується.

Перші п'ять календарних днів допомоги оплачу­ються підприємством, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Розмір допомоги залежить від розміру середньої заробітної плати працівника, тривалості хвороби та страхового стажу і розраховується за формулою:

Сума          сума зарплати за останні 6 міс.     к-ть днів % страх.

допомоги = к-ть факт. відправ. Днів за 6 міс. *  хвороби  * стажу

якщо страховий стаж до 5 років – 60%

                                          5 – 8 років – 80%

                                     понад 8 років – 100%

При цьому допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується тільки за дні хвороби, які припадають на робочі дні. Дні хвороби які припадають на вихідні не оплачуються.

2) Допомога в зв'язку з вагітністю і пологами оплачується за рахунок коштів Фон­ду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за весь період відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами (126 календарних днів). Розмір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

3) Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або трав­ми, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві надається перші п'ять календарних днів за ра­хунок роботодавця, а решта — за рахунок коштів Фонду соціального страхуван­ням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Роз­мір допомоги — 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу.

При цьому з лікарняних збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності (0,5% або 1%) і збір обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (0,5%) не утримуються. Проте це не стосується лікарняних у зв'язку з вагітністю і пологами — вони не підлягають ніяким нарахуванням і утриманням.

Допомоги по соціальному страхуванню, що виплачуються працівникам, не входять до фонду оплати праці.

Оплата праці у святкові та неробочі дні

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня для відпочинку або за угодою сторін в грошовій формі. Робота у святкові та вихідні дні оплачується не менш, ніж в подвійному розмірі.

Оплата годин нічної роботи

Годинами нічної роботи вважається час з 22 до 6 годин. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину.

До роботи в нічний час не допускаються вагітні жінки, жінки, що мають дітей віком до 3-х років, працівники до 18 років. Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи.

Матеріальна допомога

Керівництво підприємства з метою вирішення соціальних потреб своїх працівників може надавати їм матері­альну допомогу.

На відміну від інших платежів, що входять до оплати праці, матеріальна допомога має пільги щодо оподаткування.

Для того щоб особі, яка перебуває у трудових відносинах із підприємством, була виплачена матеріальна допомога, їй потрібно написати заяву на ім'я керів­ника. Наказ керівника є необхідною підставою для нарахування матеріальної допомоги бухгалтерією підприємства.

Заяви на ім'я керівника про матеріальну допомогу не потрібно, коли у відпо­відно зареєстрованому колективному договорі зафіксовані випадки, при настанні яких виплачується матеріальна допомога.

Матеріальна допомога не оподатковується, якщо дотримано такі принципи:

- матеріальна допомога надається працівнику, який має право на отримання податкової соціальної пільги;

- сума матеріальної допомоги протягом року не перевищує мінімального прожиткового рівня, встановленого на 1 січня відповідного року.

Суми матеріальної допомоги понад мінімальний прожитковий рівень опода­тковуються податком на доходи фізичних осіб, а також внесками до соціальних фондів на загальних підставах.

Матеріальна допомога, яка оподатковується податком на доходи фізичних осіб, включається до затрат підприємства, а неоподатковувана оплачується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Індексація заробітної плати

Згідно із Законом України „Про індексацію грошових доходів населення" роботодавці для відшкодування подорожчання споживчих това­рів та послуг повинні проводити індексацію заробітної плати працівників.

Із виплат, що виплачуються підприємством, індексації підлягають:

- заробітна плата за окладами і тарифами, включаючи доплати і надбавки, передбачені законодавством;

- допомога по догляду за дитиною до 3-х років.

Не підлягають індексації:

- відпустки;

- компенсація за невикористані відпустки;

- допомога за тимчасовою непрацездатністю;

- одноразові допомоги;

- матеріальна допомога.

Індексації підлягають грошові доходи в межах прожиткового мінімуму. Проводиться індексація в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлено в розмірі 101 відсотка.

Індексація заробітної плати працівників проводиться за основним місцем праці.

У місяці, в якому підвищується заробітна плата працівників підприємства або збільшується розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавст­вом, індексація не проводиться. Цей місяць вважається базовим для нарахування індексації надалі, якщо в наступних місяцях індекс споживчих цін перевищить поріг індексації.