Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків

У процесі господарської діяльності підприємства здійснюють розрахунки з підприємствами, як у готівковій формі, так і без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку банку свого підприємства на відповідні рахунки іншого підприємства. Останній вид розрахунків називається безготівковим і за­конодавчо регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті України, затв. постановою Правління НБУ від 21.01.04 № 22.

Перерахування безготівкових платежів здійснюється на підставі:

- платіжного доручення

- платіжної вимоги

- платіжної вимоги-доручення

- акредитиву

- розрахункових чеків

- векселів

- інкасових доручень (розпоряджень)

- меморіальних ордерів

Платіжне доручення – є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформлене на спеціальному бланку. При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.

Платіжна вимога – призначена для зняття коштів з рахунків інших п-в. Дебітор має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги (протягом 3-х робочих днів).

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції; та нижньої – доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку визначених сум. Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією. При отриманні покупцем даного документу і при наявності коштів на його рахунку він вказує суму, що належить до сплати і код поточного рахунку. Після цього даний документ передається до банку на оплату.

Акредитив –це форма розрахунків, за якої банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитиву) зобов’язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари чи надані послуги або передати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Час дії акре­дитива визначається, як правило, в межах 10 днів із дня відкриття. Після відванта­ження продукції бенефіціар подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива виконуючому банку. При дотриманні всіх умов договору проводиться виплата за акредитивом. По суті розрахунки акредитивами є більш прийнятними для по­стачальника, оскільки вони гарантують оплату за відвантажену продукцію. Стосо­вно покупця — при акредитивних розрахунках здійснюється відволікання коштів і дещо знижується контроль за постачанням продукції.

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) обслуговуючому банку сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму.

Вексель –письмово оформлене боргове зобов’язання, яке засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошових коштів власнику векселя (векселедержателю).

Інкасові доручення (розпорядження) – виписуються ДПА на стягнення податків, штрафів, пені. Передаються до установи банку, яка обслуговує підприємство для стягнення коштів в безспірному порядку (без згоди підприємства).

Меморіальний ордер – це внутрішній документ банку, яким перераховуються або знімаються кошти з власника рахунку.

Сьогодні все більшого поширення набувають розрахунки за допомогоюбанківських платіжних карток (БПК).Такий вид розрахунків регулюється Положен­ням „Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуван­ням", затвердженим постановою Правління НБУ №479 від 24.09.99р (надалі Положення №479). Банківські платіжні картки можуть застосовуватися:

• для здійснення безготівкових розрахунків;

• для отримання готівки;

• для видачі зарплатні працівникам.

У перших двох випадках використовуються корпоративні банківські пла­тіжні картки, які передбачають перерахування коштів на окремий банківський рахунок юридичної особи — картрахунок. Обов'язковою умовою при таких роз­рахунках є підписання між банком та клієнтом договору обслуговування (еквайрінгу), а також членство банку у міжнародній платіжній системі. В договорі се­ред інших умов передбачається комісійна винагорода банку за обслуговування, яка переважно встановлюється у відсотках від суми кожної операції, здійсненої з використанням картки.

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмі­ну технологічною інформацією клієнти можуть застосовуватипрограм­но-технічний комплекс „клієнт банку - банк клієнту"(далі — система „клієнт-банк"). Суть її полягає в тому, що розпорядник коштів підприємства, не виходячи із офісу, може контролювати рух коштів на рахунку. Доручення клієнт передає банку у вигляді електронної форми встановленого зразка. Банківська частина системи „клієнт-банк" забезпечує перевірку наведених електронних підписів, якими користується підприємство, на кожному розрахунковому документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.

Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з додаванням виправдовуючи документів. У виписці відображається залишок коштів на початок дня, їх надходження за день, перерахування коштів і їх видача в касу та залишок коштів на рахунку на кінець робочого дня.

Слід мати на увазі, виписка банку є другим примірником особового рахунку, який для банка є кредитовим. Тому записи в виписці є зворотними. Виписка банку є реєстром аналітичного обліку.

Облік операцій на рахунках в банку

Для обліку наявності та руху грошових коштів, які знаходяться на рахунку в банку і які можуть бути використані для поточних операцій призначено рахунок 31 “Рахунки в банках”.

Цей рахунок – активний, балансовий, призначений для обліку господарських засобів, і має такі субрахунки:

311 “Поточні рахунки в національній валюті”

312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”

313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”

314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”

По дебету рахунка 31 відображається надходження грошових коштів, а по кредиту – їх використання.

Синтетичний облік ведеться в журналі-ордері №1.

Лекція 2. ОБЛІК ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА

ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ПІДПРИЄМСТВА

1. Визнання та класифікація дебіторської заборгованості.