Перелік питань до індивідуальної роботи

Завдання:Підготувати доповідь на тему: «Вплив організаційної культури на діяльність менеджера»

Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

      Завдання 1.Дати відповіді на питання:

1. За допомогою чого здійснюється побудова організацій?
2. Яким основним вимогам має відповідати організаційна структура організації?
3. У чому виражається організаційна структура управління тієї чи іншої системи?

Завдання 2. Практична вправа       

За останні роки у світовій практиці менеджменту (в т.числі і в українській) особлива увага приділяється удосконаленню структур управління підприємством. Це природно, оскільки має велике значення в організації менеджменту. Як відомо, існують різні типи структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізійна, матрична тощо.

Завдання: дати письмові відповіді на запитання

1. Дати коротку характеристику усім типам структур управління. які зазначені у практичній вправі.

2. Яка структура управління, на вашу думку, є найсучаснішою?

3. Які організаційні структури більше підходять до сучасних економічних умов роботи в Україні?

4. Якщо були б призначені головним менеджером фірми, якій організаційній будові ви віддали б перевагу і чому?

Ключові терміни та поняття:організація, функція, об’єкт управління, внутрішнє середовище, зовнішнє середовище, формальна група, неформальна група, технологія.

- Тезисний матеріал до теми:

Організаційна функція менеджменту – це свідомий процес, спрямований на об’єднання та впорядковану взаємодію елементів або частин (людей, ідей, речей) у ціле, у результаті чого утворюється життєздатна, продуктивна, стійка система.

Система- це цілісність сукупності взаємопов'язаних і взаємозалежних частин та елементів, які роблять свій конкретний внесок у характеристику цілого. Всі організації є відкритими системами.

Організація- це група людей, діяльність яких свідомо узгоджується і координується (свідомо або спонтанно) для досягнення певної мети.

Щоб група людей дійсно вважалась організацією вона повинна відповідати наступним вимогам:

1. Наявність по крайній мірі двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.

2. Наявність по крайній мірі однієї мети (бажаного кінцевого стану або результату), яку приймають як загальну всі члени цієї групи.

3. Наявність членів групи, які навмисно працюють разом, щоб досягнути загальної для всіх цілі.

Організаційна структура - це форма поділу праці, що закріплює певні функції управління за відповідними структурними підрозділами апарата управління.

Організація має горизонтальний і вертикальний поділ праці, а також спеціалізацію праці.

Горизонтальний поділ праці - це розподіл всієї роботи на складові компоненти.

Вертикальний поділ праці - це діяльність з координування роботи інших людей залежно від підлеглості

Спеціалізація праці - розділення роботи на численні малі операції, які виконуються фахівцями.

Для того, щоб організація могла досягти поставленої мети, завдання мають бути свідомо скоординовані завдяки вертикальному розподілу праці.

Структури управління виробничих підприємств дуже різноманітні. Практичне використання знайшли три основних типи структур управління: лінійний, функціональний і лінійно-функціональний. Найбільш простим є лінійний тип структури управління, у рамках, якого кожен керівник одноосібно очолює доручений йому ділянку діяльності і самостійно приймає всі необхідні рішення. Перевагами лінійних структури управління є:підвищення рівня виконавської дисципліни; конкретність завдань і наявність відповідальних виконавців за їхнє виконання; збалансованість наданих працівникам повноважень для здійснення управлінської діяльності і відповідальності за її результати; твердість структури і простота її побудові.

Недоліками лінійних структури управління є: втрата здатності гнучко й адекватно реагувати на зміни виробничо-господарських умов діяльності; дуже високі вимоги, пропоновані до кваліфікації керівників; орієнтація на одержання негайного ефекту на шкоду рішенню стратегічних задач; недостатня гнучкість структур управління, що утрудняє діяльність в умовах господарських задач, і не стимулює прояв творчих здібностей працівників;

Функціональні структури управління. Відмінною рисою цих структур управління є спеціалізація керівників і структурних підрозділів на різних функціях і конкретних ділянках управлінської діяльності.

Використання структур управління функціонального типу прийняло до висування на перший план інтересів окремих елементів організації в противагу інтересам організації як єдиного цілого. Перевагами структур управління функціонального типу є: поглиблення спеціалізації управлінської діяльності і створення тим самим сприятливих умов для підвищення рівня прийнятих рішень; значний зростання професійної кваліфікації працівників; можливість управління багатоцільовою виробничо-господарською діяльністю.
      Недоліками даних структур є: невисока координація дій функціональних підрозділів; незбалансованість прав і відповідальності керівників; відсутність конкретних працівників, відповідальних за кінцеві результати роботи; конфлікти між функціональними підрозділами і їхньою орієнтацією на досягнення власних локальних цілей у противагу загальним цілям організації; бюрократичні тенденції апарата управління.

Основою структур управління лінійно-функціонального типу є лінійна організація. На всіх рівнях ієрархії управління і на самостійних ділянках управлінської діяльності виділяються лінійні керівники. Вони одержують право одноосібно керувати виробничо-господарською діяльністю і несуть повну відповідальність за отримані результати.

. Перевагамиструктур управління лінійно-функціонального типу є: їхня універсальність, принципова можливість управління будь-яким видом виробничо - господарської діяльності; наявність конкретних працівників, відповідальних за результати роботи що мають необхідні умови для розв’язання поставлених перед ними задач; великі перспективи для професійного і службового зростання працівників; висока ефективність управління.

Недоліками структур управління даного типу є: невисока адаптація до умов виробничо-господарської діяльності, що постійно змінюються; схильність до стабільності і консерватизму; складність координації діяльності рівноправних горизонтальних зв'язків; посилення бюрократичних тенденцій по мірі укрупнення виробничих підприємств.

Ефективність роботи організації в значній мірі визначається впливом зовнішніх та внутрішніх факторів.

Внутрішнє середовище організації визначається внутрішніми змінними, тобто ситуаційними факторами в середині організації.

Основними внутрішніми зміннимив будь-якій організації є: люди, технологія, структура, завдання , цілі. Внутрішні змінні взаємопов’язані між собою і утворюють системну модель.

      Люди є центральним чинником будь-якої організації і будь-якої моделі управління.

     Технологія - це взаємозв’язок кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для виконання бажаних змін в матеріалах, інформації або людях.

Структура- це впорядкованість організаційних систем і одиниць, які складаються із сукупності різних підсистем і елементів (територіальна, виробнича, галузева структура, структура державного управління тощо), та взаємовідносин між ними.

Завдання - це визначена робота, серія робіт або частини роботи, яка повинна бути виконана певним способом та в зумовлений термін.

 Цілі - це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат організації (групи), тобто те, заради чого створювалась організація.

Використання внутрішніх можливостей організації є необхідною, але недостатньою умовою в досягненні мети. Цією другою умовою є вплив на організацію зовнішнього середовища.

Фактори зовнішнього середовища можна поділити на дві групи:

прямої дії, тобто ті, що безпосередньо впливають на діяльність організації й залежать від цієї діяльності(споживачі, постачальники, конкуренти, інфраструктура, законодавчі акти, державні органи влади,; профспілки, партії та громадські організації, система економічних відносин):

непрямої дії,тобто на діяльність організації вони впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємини (міжнародні відносини, міжнародні події, політичні обставини, міжнародні економічні відносини, соціально-культурні обставини, стан національної економіки, науково-технічний прогрес та інші.)..

Таким чином всі фактори зовнішнього оточення взаємозалежні і взаємодіють між собою. Саме тому керівник повинен враховувати вплив як внутрішнього середовища організації, так і зовнішнього її оточення в цілому тому, що організація є відкритою системою, яка залежить від взаємообміну ресурсами, що вводяться, і результатами діяльності з зовнішнім світом.

Формальна організація - це організація (група людей), що підкоряється класичним законам існування і розвитку організацій. Їхня діяльність свідомо планується, організовується, мотивується з метою досягнення певної цілі. В залежності від розподілу функцій управління та регламентування діяльності розрізняють три типи організацій:

1.Організація, заснована на твердому розподілі функцій управління, регламентуванні діяльності.

2.Організація, заснована на менш твердому розподілі функцій і регламентуванні діяльності.

3.Організація (колективна), заснована переважно на базі соціальних факторів.

   Складовими успіху організації є:

Виживання.

Результативність і ефективність.

Продуктивність

Відносна ефективність організації

Сукупність цих складових забезпечує успіх діяльності будь-якої організації.

Неформальні організації - групи людей, які виникають у всіх формальних організаціях, за винятком надзвичайно малих і функціонують спонтанно.

Причини виникнення неформальних організацій:належність, допомога, захист, спілкування,симпатія.

Характерними особливостями неформальних організацій є здатність до самоорганізації, саморегулювання внутрішніх відносин під впливом престижу, лідерства тощо. В інтересах ефективного управління доцільно розробляти стратегію відносин з неформальними організаціями, враховувати взаємодію цих відносин, ступінь впливу неформальних відносин на формальні і навпаки.

Питання для перевірки засвоєних знань:

1. Що слід розуміти під функцією організації?

2. Що слід розуміти під організаційною структурою?

3. Охарактеризуйте види організаційних структур.

4. Поняття горизонтального розподілу праці

5. Поняття вертикального розподілу праці

6. Охарактеризуйте основні ресурси організації, необхідні для досягнення її цілей.

7. Назвіть фактори внутрішнього середовища, що впливають на розвиток діяльності організації. Яка їх роль та взаємодія?

8. Охарактеризуйте фактори зовнішнього середовища, що впливають на розвиток діяльності організації. Яка їх роль та взаємодія?

9. Як слід розуміти поняття «формальної організації»?

Як слід розуміти поняття «неформальної організації»?

Тести:

1. Необхідність, обов'язок посадової особи відповідати за свої
дії, виконуючи поставлені завдання,- це:     ;

а) відповідальність.                                                    
б) делегування повноважень.

в) діапазон контролю.                                           .
г) координація робіт.

2. Процес передавання керівником частини своєї роботи та не­
обхідних для її виконання повноважень підлеглому, який бере на
себе відповідальність за її виконання,- це:

а) відповідальність.

б) діапазон контролю.                                                                  

в) координація робіт.
г) делегування повноважень.

3. Процес узгодження дій, досягнення єдності зусиль усіх під.
розділів та співробітників організації для реалізації її завдань та
цілей,- це:

а) відповідальність.

б) діапазон контролю.                                              '

в) координація робіт.

г) делегування повноважень.

4.  Складність організаційної структури управління визнача­ється:

а) кількістю структурних підрозділів та рівнів ієрархії управління.

б) масштабами використання правил, процедур та інших регуля­торів поведінки співробітників організації.

в)розподілом прав, обов'язків і відповідальності по вертикалі
управління.

г)усі відповіді правильні.

5.   Вид повноважень, що дозволяють особі, якій вони переда­ються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників:

а) штабні.

б) функціональні.                                                     :

в)лінійні.
г) апаратні.

6.  Тип організаційної структури управління, побудованої за принципами єдиноначальності та централізму, у якій керівник одноосібно виконує увесь комплекс робіт з управління організа­цією або окремими підрозділами:

а) лінійна.

б) функціональна.

в)дивізіональна.
г) матрична.

7.  Впорядкована сукупність органів (підрозділів), які дають змогу управляти організацією та взаємовідносинами в ній,- це:

а)трудовий колектив.
б) структура управління.

в)штаб.

г) департамент.

8.  Тип організації, для якої характерний високий ступінь роз­поділу праці, чітка управлінська ієрархія, правила та стандарти, показники оцінки роботи, принципи найму робітників, які буду­ються на його компетентності:                                                       

а) бюрократія.                                                                
б) функціональна.                                                            

в)матрична.
г) органічна.

9.    Вимоги, яким мають відповідати організаційні структури управління:

а)оптимальність, оперативність, гнучкість.
б) надійність, простота, економічність.

в) спеціалізація, незалежність від конкретних осіб.
г)усі відповіді правильні.

10. Тип організаційної структури управління, в якій функціо­нальні ланки позбавлені безпосереднього впливу на виконавців, готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний влив:

а)лінійна.

б) функціональна.

в)лінійно-функціональна.                                                 
г) дивізіональна.

Рекомендована літературадо теми [3; 4; 7; 13; 21; 42; 55]

Тема 8. Мотивація

Мета теми: Набути практичних навичок з методів формування мотиваційної політики організації, сформувати готовність до самомотивації в контексті використання результатів теоретичних досліджень мотивації.