Студенти повинні вміти: розробляти заходи по формуванню іміджу організації та особистого іміджу.

План проведення семінарського заняття:

1. Як впливає громадська думка на імідж організації?
2. Паблік релейшнз, як елемент політичної практики
3. Реклама як засіб створення іміджу.
4. Ознаки та складові іміджу організації.
5. Охарактеризувати види іміджу.
6. Етика сучасного менеджера.
7. Як впливають «брудні» технології або «чорний піар» на імідж організації?
8. Характеристика напрямів вдосконалення іміджу менеджера.
9. Яке значення має зовнішній вигляд на формування іміджу керівника?
10. Вказати напрямки формування іміджу менеджера на підприємстві.

Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:

Завдання:Підготувати тези (до 3-х ст.) на тему: «Соціальна відповідальність в управлінні, як складова формування позитивного іміджу організації»

Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

Завдання 1. Охарактеризувати особисті погляди на формування власного іміджу. Дати відповідь на питання:

Чи вважаєте Ви за необхідне працювати над формуванням позитивного іміджу особистості, чи краще бути «таким яким Ви є»?

Завдання 2. Користуючись теоретичним матеріалом скласти схему або таблицю видів іміджу; елементів іміджу особистості; складових іміджу підприємства (фірми).

Завдання 3. Складіть словник термінів, що входять до бази знань цієї теми.

Ключові терміни та поняття: імідж, імідж підприємця, ознаки іміджу, зовнішній вигляд, міміка, жести, корпоративний імідж, суспільний імідж, самоімідж, бажаний імідж, необхідний імідж.

Тезисний матеріал до теми:

Імідж в перекладі з англійського – «образ». Це візуальна привабливість особистості.

Під іміджем організації, як правило, мається на увазі її узагальнений портрет, який створюється в уяві різноманітних аудиторій громадськості на основі того, що вона робить і що про неї говорять.

Для розбудови свого іміджу організація повинна:

     - подаватись як певна «особистість» зі своєю організаційною культурою, що включає зовнішній вигляд, сучасність планування приміщень, дизайн обладнання, форму одягу співробітників, стилі їх спілкування, норми, традиції та ритуали тощо;

      - мати свою «репутацію перспективної фірми», свої цінності, успіхи, історію створення, поширювати інноваційні процеси, випуск нових товарів чи послуг тощо;

       - вміти продемонструвати свій «характер», або сутність, проінформувати і показати через ЗМІ, який насправді її бізнес.

До загальних ознак іміджу, які реально визначаються на практиці, пропонується включати такі:

1. Синтетичність.

2. Правдоподібність.

3. Стабільність.

4. Вразливість.

5. Стислість.

6. Невизначеність.

7. Реклама.

За умов ринкових відносин перебільшити значення реклами практично неможливо. Реклама — це і мистецтво, і інструмент впливу, і рушійна сила економічного розвитку.

Створення іміджу фірми і її торгової марки — це елементи рекламного процесу. З'єднавши всю сукупність елементів, рекламодавець отримує те, до чого прагне будь-яка фірма: поліпшення ставлення до неї з боку громадськості, і як результат цього — керована купівельна поведінка споживачів.

Одним із найважливіших елементів маркетингової комунікації сьогодні є пропаганда.

Пропаганда— це планомірне, систематичне і економічно ефективне встановлення зв'язків між організацією і громадськістю (клієнтами, постачальниками, посередниками, акціонерами, робітниками, службовцями, іншими фірмами, державою) з метою завоювання і зміцнення довіри, створення відповідного іміджу, поширення комерційно важливих даних через засоби масової інформації або інші канали маркетингової комунікації.

Традиційними інструментами пропаганди є підтримування стійких контактів із електронними та друкованими засобами масової інформації для періодичного висвітлювання діяльності фірми (нові зразки товарів, удосконалення виробничих потужностей, розвиток технологічних процесів), проведення презентацій, ювілейних заходів, днів відкритих дверей, виставок, організації консультування споживачів чи посередницьких організацій.

У західній практиці цей засіб маркетингового впливу більш відомий як паблік рілейшнз (РR). Першими термін «паблік рілейшнз» запровадив президент США Томас Джефферсон у своєму посланні Конгресу (1870).

Паблік рілейшнз(англ. Риblic relation (РR) — зв'язки з громадськістю) — управлінські дії зі встановлення і підтримання взаємовигідних відносин між організацією і громадськістю, від настроїв і міркувань якої залежить успіх чи неуспіх цієї організації.

Він спрямований на створення сприятливого уявлення громадськості про організацію чи її продукцію або послуги. Основне в РR — вплив на стан громадської думки.

Імідж являє собою найбільш ефективну подачу відомостей, яка в змозі обійти наявні в кожного з нас «фільтри». Звідси і виникає ідея іміджу як публічного, або зовнішнього подання «Я».

Особистий імідж є важливою складовою для кар'єри. Є декілька причин, які вказують на це:

- ми віримо в те, що бачимо;

- ми всі зайняті люди і часто приймаємо рішення на основі першого враження;

- імідж впливає на тих, хто приймає рішення в питаннях професійного росту;

- ми діємо, усвідомлюючи це чи ні, як представники своєї професії або організації;

- добре виглядати і впевнено почуватися — це добре для нас самих.

Для вивчення та дослідження реального стану справ необхідно з'ясувати правду всіма доступними способами. Отримання більш різнобічної інформації іншим шляхом (тобто уточнення іміджу) — це соціальні дискусії.

Менеджмент іміджувиглядає як його створення за певних оптимальних соціальних і культурних обставин. У цьому випадку «імідж» розуміють не як псевдореальність, а як оточуючу нас дійсність.

Крім свого власного іміджу, менеджер повинен турбуватися і про імідж підприємства (фірми).

Справжній менеджер повинен бути завжди націлений на пошук ефективних засобів впливу на співробітників та споживачів. Одним із таких засобів є його особистий імідж (особистий імідж, фірмовий одяг, ергономіка і дизайн офісу).

Імідж менеджера — це не тільки і не стільки засіб завоювати увагу, це скоріше спосіб реагування на вимоги своєї аудиторії, яка хоче сприймати дану персону саме такою, а не іншою.

Таким чином, чим вищий управлінський рівень менеджера, тим більше значимими повинні бути його позиції щодо іміджу його підприємства.

Учені виділяють такі магістральні шляхи побудови іміджу менеджера:

- успіх підприємства під власним ім'ям;

- перетворення свого імені в марку (уособлення своєї компанії);

- участь в інноваційних програмах;

- орієнтація на справу, а не на задоволення чи насолоду (аморальне, грабіжницьке нагромадження грошей, як головний сенс життя).

Запитання для самоперевірки засвоєних знань

1. Як впливає громадська думка на імідж організації?
2. Паблік релейшнз як елемент політичної практики.
3. Реклама як засіб створення іміджу.
4. Ознаки та складові іміджу організації.
5. Охарактеризувати види іміджу.
6. Як формується позитивний імідж підприємства (фірми)?
7. Як впливають «брудні» технології або «чорний піар» на імідж організації?
8. Характеристика напрямів вдосконалення іміджу менеджера.
9. Яке значення має зовнішній вигляд на формування іміджу керівника?
10. Вказати напрямки формування іміджу менеджера на підприємстві.

Тести

1. Імідж – це:………………………………….

2. Коли імідж розглядається як «ментальна картинка» - це:

а) артистичний імідж

б) психологічний імідж

в) презентаційний імідж

г) псевдо реальність

3. Фізіономіка – це:

а) наука про спілкування

б) наука про зовнішній вигляд

в) наука про тип обличчя

г) наука про сприйняття і відчуття

4. Імідж організації не включає:

а) імідж товару

б) імідж роботодавця

в) громадський імідж

г) імідж конкурента

5. Складна взаємодія процесів отримання відбору, систематизації й інтерпретації отриманих відчуттів – це:

а) сприйняття

б) відчуття

в) пізнання

г) правильної відповіді не має

6. До загальних ознак іміджу організації не відносться:

а) стабільність

б) синтетичність

в) невизначеність

г) гнучкість

7. До елементів іміджу не відноситься:

а) соціальна приналежність

б) фізіономіка

в) спілкування

г) зовнішній вигляд

8. Імідж менеджера не включає:

а) бажання завоювати увагу людей

б) спосіб реагування на вимоги своєї аудиторії

в) бажання бути самодостатньою, розумною, чарівною особистістю, такою, якій можна вірити

г) бути привабливим своєю респектабельністю, чи широкими жестами при сплаті рахунків

9. За сучасних ринкових умов найдійовішим, і найбільш широко використовуваним організаціями засобом впливу на цільову аудиторію у вибраному сегменті ринку є:

а) дистрибютерська мережа

б) пропаганда

в) реклама

г) піар

10. Суттю або головною прописною істиною іміджування є:

а) цілеспрямованість

б) корисливість

в) самолюбство

г) правильної відповіді не має

Рекомендована література до теми[6; 11; 56; 66]

Тема 6. Планування в організації

Мета теми: Сформувати вміння та навички щодо планування діяльності організації, розроблення стратегічних планів організації.

Студенти повинні знати: призначення планування як функції управління, види та форми планування, методи розробки планів, особливості стратегічного планування.

Студенти повинні вміти: складати плани , використовуючи різні методи планування.

План проведення семінарського заняття:

1. Що слід розуміти під функцією планування?

2. Які причини зумовлюють необхідність розробки планів різних рівнів?

3. Охарактеризуйте складові планів.

4. Яка різниця між метою та завданням?

1. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що планування та визначення мети - це аналогічні процеси? Поясніть свою точку зору.
2. Чи може організація мати більш ніж одну місію?

7. Що таке стратегічні цілі та хто їх встановлює?

8. Концепція «управління за цілями».

9. Охарактеризуйте методи розробки планів різних рівнів.

10.Як виглядає процес стратегічного планування?

Перелік питань до індивідуальної роботи студентів з теми:

    Завдання:Підготуйте бізнес – план розвитку Вашої майбутньої фірми.

Перелік питань до самостійної роботи студентів з теми:

Завдання 1.Дати відповіді на питання:

1. Які види планування найчастіше розробляють і застосовуються в своїй діяльності організації?

2. Що є складовими елементами процесу стратегічного планування?

3. Що слід розуміти під місією організації?

Завдання 2.Проаналізуйте ситуацію й обговоріть свою позицію на семінарському занятті.

Ситуація Кожного року ви укладаєте річний план роботи. Станом на кінець першого кварталу ви з’ясували, що відстаєте від запланованого графіку і це може негативно вплинути на подальші результати роботи вашого підприємства.

Запитання:

1. Які кроки необхідно вжити менеджеру, щоб запобігти зриву виконання важливих виробничих процесів?

2. Яку оцінку ви дасте подіям (працівникам), з вини яких можливо і склалася така ситуація?

3. Чи оцінюєте ви і свою роботу неналежною, коли невиконання місячних планів має місце?

4. Які висновки вами зроблені після того, як ситуація була вирішена успішно?

Завдання 3.Виконати тест «Чи хороший ви плановик?»

Запропонований тест допоможе оцінити здібності до планування.

Інструкції. На кожне із запитань, наведених у таблиці, дайте відповідь «Так» чи «Ні».

Опитувальник до тесту «Чи хороший ви плановик?»

Результат тестування. Ефективний плановик повинен відповісти на запропоновані питання так: 1. Так; 2. Ні; 3. Так; 4. Так; 5. Так; 6. Так;

7. Так; 8. Ні.

Ключові терміни та поняття:планування, план, завдання. орієнтир, ціль, глобальна мета, місія, завдання, програма, процедура, кошторис, стратегія

Тезисний матеріал до теми:

. Планування є основною і первісною функцією управління від якої залежать усі інші функції, оскільки прийняті в процесі її реалізації рішення визначають характер їх здійснення.

Зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових запитання:

1) де організація знаходиться у даний момент (який стан, яка ситуація)?

2) чого організація прагне досягти (куди вона прямує)?

як організації потрапити звідти, де вона є, туди, де вона прагне опинитися?

Мета планування полягає в створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

До підфункцій планування відносяться: цілевстановлення, прогнозування, моделювання, програмування

Для того, щоб функція планування досягла зазначених вище позицій, вона повинна ґрунтуватися на таких принципах: первинності, повноти, точності, економічності, безперервності, гнучкості, масовості.

Принцип первинності. Планування логічно попереджає виконання всіх інших управлінських функцій.

Принцип повноти. Планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також усі етапи, дії та операції як господарських, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде із сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці “вузького місця”, тобто зривів, неузгодженості.

Принцип точності. При плануванні потрібно максимально досягти високої точності економічних параметрів, кількісних та якісних характеристик дій. В окремих випадках можливі відхилення параметрів без шкоди для загального ходу господарювання.

Принцип економічності. Витратоємкість планування повинна бути меншою за ефект, що очікується від запланованих показників, дій , процесів.    Принцип безперервності. Планування досягає поставлених цілей тоді, коли воно здійснюється не епізодично, а безперервно як у часі так і у просторі. Принцип гнучкості. Якщо плани виявляються не досить обґрунтованими, то їх потрібно переглядати, оскільки догматизація їх призведе до руху у хибному напрямі.

Принцип масовості. Обґрунтовані плани можуть бути розроблені тільки при залученні до процесу планування співробітників, які виконуватимуть ці плани.

. Класифікація планів:

- за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні. тактичні й оперативні плани

- за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові (3-5 років) й середньострокові (1-3 роки);

- за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири.

До найважливіших складових планів, які менеджер повинен знати відносяться  завдання та цілі.

Завдання –це конкретні короткострокові орієнтири, для досягнення яких необхідно розробити план.

Цілі –це завдання, які поставлені керівництвом організації і визначають напрямки її розвитку. Це широкі довгострокові орієнтири організації.

Правильно сформульовані організаційні цілі мають відповідати наступним вимогам:

- цілі мають бути конкретними та вимірюваними;

- цілі мають бути зорієнтованими у часі;

- цілі мають бути реалістичними, досяжними, такими, що не перевищують можливостей організації;

- цілі мають бути не суперечливими, узгодженими, взаємопов’язаними;

- цілі мають бути сформульованими письмово.

Глобальна мета – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору суспільства. Глобальна мета – це уявлення про суспільне призначення організації.

Місія організації – характеризує погляд на причину існування організації з точки зору самої організації. Місія деталізує статус організації, надає орієнтири для визначення її задач. Вона визначає 5 глобальних орієнтирів: Хто ми? Який наш бізнес? Хто наші клієнти? Навіщо ми потрібні людям? До чого ми прагнемо? І звичайно який прибуток ми отримаємо (для комерційної організації), або яку корисність для суспільства принесемо (для некомерційної)

Завдання організації формулюються у конкретних показниках діяльності і розраховані на певні строки. Вони являють собою специфічні для даної організації шляхи реалізації місії. Організації, як правило, встановлюють декілька завдань.

Програма– більш ширше поняття ніж ціль. Вона включає планування майбутніх подій і встановлення послідовності необхідних дій. Програма може включати такі види дій. Як розміщення запитів на поставки додаткової сировини, закупка нових машин, що дозволяють збільшити обсяг виробництва. Оновлення технологічних процесів. Підбір додаткового персоналу для експлуатації нового обладнання.

Нормативи– це плани, які використовуються для виміру кількості та якості роботи, що виконується.

Правила визначають напрямок і загальні межі дій апарату управління. Вони проявляються на різних рівнях управління.

Процедури –суворо встановлена послідовність дій у конкретних ситуаціях, що часто повторюються. Вони визначають чіткий порядок виконання конкретної роботи (наприклад вкладник банку, отримуючи гроші, повинен дотримуватися певної процедури)

Кошториси – це плани з витрат грошових коштів. Існують різні види кошторисів, такі, як кошториси поточних витрат, кошториси операційних витрат, кошториси капітальних вкладів, закупок матеріалів та ін.

Методи – це способи виконання завдання за допомогою певних операцій.

Одним з широко розповсюджених на практиці способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників є так зване“управління за цілями” (MBO – management by objectives).

У відповідності до концепції МВО загальноорганізаційні цілі можна розділити на декілька більш дрібних цілей окремих структурних одиниць організації, які, у свою чергу, можна трансформувати в цілі окремих груп і підрозділів і далі розбити на цілі діяльності окремих виконавців.

 Отже,сутність концепції МВОполягає у тому, аби:

1) для кожного співробітника організації визначити мету його діяльності;

2) забезпечити взаємозв’язок таких цілей;

3) забезпечити досягнення кожним виконавцем встановленої для нього мети.

Переваги МВО:

1. Процес МВО робить більш зрозумілою організаційну структуру управління організацією. Тут чітко визначається, хто за що відповідає у процесі досягнення загальної мети організації.

2. Процес МВО забезпечує цілеспрямовану мотивацію робітників. Робітники особисто приймають участь у процесі встановлення цілей їх діяльності, мають можливість “вкласти” свої ідеї в опрацювання цілей, чітко знають сферу своєї компетенції та отримують допомогу від начальника, тому зацікавлені в результатах діяльності

3. Процес МВО допомагає опрацювати ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей.

Недоліки МВО:

1. Керівникам іноді важко встановлювати кількісно визначені цілі діяльності для кожного підлеглого.

2. Вищим керівникам не завжди вигідно доводити цілі до кожного підлеглого.

3. МВО вимагає: встановлення короткострокових цілей; значної бюрократії; високої кваліфікації персоналу.

Отже незважаючи на всі труднощі, які відчувають фірми при впровадженні цільового управління. його методи залишаються важливим інструментом керівництва.

Нині існує декілька методів планування: балансовий; нормативний; математично-статистичний

Балансовий метод ґрунтується на взаємозв’язку ресурсів, які мають бути в організації та їх потребою в межах планового періоду.

Нормативнийметод ґрунтується на тому, що в основу планових завдань на певний період закладаються норми витрат різних ресурсів на одиницю продукції (сировини, матеріалів, обладнання, робочого часу, грошових засобів тощо)

Математично – статистичний метод зводиться до оптимізації розрахунків на основі різного роду моделей.

Чим частіше відбуваються зміни у зовнішньому середовищі організації, тим нагальнішою є потреба у розробці стратегії.

Стратегія – це взаємопов’язаний комплекс довгострокової програми дій та порядок розподілу приорітетів та ресурсів організації для досягнення її цілей заходів щодо підвищення життєздатності організації.

Основними елементами, з яких складається стратегія є: сфера стратегії; розподіл ресурсів; конкурентні переваги; синергія.

Сфера стратегії – це засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища.

Розподіл ресурсів – це вказівка на спосіб розподілу обмежених ресурсів організації поміж окремими підрозділами.

Конкурентні переваги – це визначення переваг організації порівняно з її конкурентами.

Синергія– це ефект цілісності. Синергія як елемент стратегії означає, що стратегія повинна враховувати можливості отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації.

Виділяють три основні рівні стратегій:

1. Загальнокорпоративна стратегія;

2. Стратегія бізнесу;

3. Функціональна стратегія.

 Загальнокорпоративна стратегія визначає:

- місію організації,

- види та ринки її діяльності,

- бажане зростання та рентабельність.

 Стратегія бізнесу спрямована на забезпечення конкурентних переваг даної структурної одиниці на певному ринку або у певній галузі.

Функціональна стратегія. Управління організацією здійснюється за функціями (виробництво, маркетинг, фінанси, облік тощо). Функціональні служби організації опрацьовують стратегії оптимального використання ресурсів організації в цілому за певними функціями, а не за окремими структурними підрозділами

При обґрунтуванні загально корпоративної стратегії найчастіше спираються на класифікацію стратегій за цілями. Відповідно до цього критерію розрізняють:

- стратегію зростання;

- стратегію стабільності;

- реструктивну стратегію;

- комбіновану стратегію.

Стратегія зростання – може здійснюватися кількома способами, тобто існують різні стратегічні варіанти росту.

Стратегія стабільності – цю стратегію застосовують організації, які задоволені своїм попереднім курсом дій та бажають залишити існуючий стан.

Реструктивна стратегія – використовується у випадках, коли організація залишає певні ринки, або перепрофілює виробництво. В межах реструктивної стратегії існує декілька варіантів.

В діяльності великих корпорацій стратегії зростання, стабільності та реструктуризації змінюють одна одну або використовуються у комплексі, т. то комбіновану стратегію.

Функція планування допомагає менеджерам краще справитися з невизначеністю і більш ефективно на неї реагувати.

Питання для перевірки засвоєних знань:

1. 1.Що слід розуміти під функцією планування?

2. Які причини зумовлюють необхідність розробки планів різних рівнів?

3. Які існують етапи планування?

4. Охарактеризуйте складові планів.

5. Яка різниця між метою та завданням?

6. Що таке стратегічні цілі та хто їх встановлює?

7. Концепція «управління за цілями».

8. Охарактеризуйте методи розробки планів.

9. Як виглядає процес стратегічного планування?

Тести

1. Планування в управління – це:

а) встановлення цілей організації

б)конкретизація цілей управління в системі показників соціально – господарської діяльності підприємства

в) розробка стратегії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту

г) пошук необхідних ресурсів, їх джерел і способів розподілу.

2. За предметом виділяють планування:

а) цілей, засобів, процесів

б) довгострокове, короткострокове, середньострокове, оперативне

в) загальне, з галузей діяльності, за проектами

г) взаємозв’язку ресурсів, які мають бути в організації, та їх потребою в плановому періоді

3. Синергічний ефект - це:

а) результат трансформаційного процесу в системі

б) ефект цілісності

в) ієрархія системи

г) сукупність зв’язків між елементами системи

4. Місія організації – це:

а) взаємопов’язаний комплекс заходів щодо підвищення життєздатності організації у конкурентній боротьбі

б) основний загальний орієнтир її діяльності, чітко визначена причина її існування, особлива роль

в) процес контролю зовнішніх факторів для визначення майбутніх можливостей та загроз

г) компоненти, що непрямо впливають на організацію

5. Стратегія – це:

а) сукупність засобів, за допомогою яких реалізуються короткострокові цілі підприємства

б) детальний всебічний комплексний план, призначений для здійснення місії організації

в) ціль, що визначає причину існування організації

г) довгостроковий план

6. Базовим принципом стратегічного планування є:

а) незмінність планів

б) адаптивність планів

в) багатоваріантність рішень

г) гнучкість

7.Загальнокорпоративна стратегія визначає:

а) місію організації

б) глобальні цілі діяльності організації

в) види діяльності та ринки діяльності

г) конкурентні переваги

8. Правильно сформульована місія організації визначає:

а) види діяльності організації

б) задачі організації

в) переваги організації

г) стратегії бізнесу

9. Внутрішній аналіз дозволяє виявити:

а) можливості та загрози

б) сильні та слабкі сторони

в) сферу стратегії

г) конкурентні переваги

10. Зовнішній аналіз дозволяє виявити:

а) можливості та загрози

б) сильні та слабкі сторони

в) синергетичний ефект

г) розподіл ресурсів

Рекомендована література до теми [3; 4; 21; 49]