Перетворення імен в Sound Dex

В алгоритмі Sound Dex використовується часткове співпадіння:

1) Визначаються всі небуквенні символи;

2) Зберігається перша буква імені;

3) Вилучаються всі головні букви і W, H, Y;

4) Букви, які залишились присвоюються цифри

1 = B, F, P, V

2 = C, G, J, K, Q, S, X ,Z

3 = D, T

4 = L

5 = M, N

6 = R

5) Сусідні однакові цифри об’єднуються.

6) Формується код з першої букви вихідного імені 3-х цифр імені представляється в цифровому виді. Якщо залишилось менше 3-х цифр – виконує доповнення 0 в результаті:

FARBES

FFORBES               F612

FORBOUYS

                              FORBES

В цьому алгоритмі використовується тільки фонетична близькість різних символів, але така сама метрика може бути використана для оцінки близькості клавіш на клавіатурі.

Застосування концепції замовчування

Полягає у тому, що система працює з конкретними значеннями деякої величини, доки користувач не задав явно її значення. Таким чином, у тих випадках, коли користувач багаторазово вводить одну і ту саму відповідь на певний запит ввід можна скоротити до одного натиску клавіші необхідного для підтвердження значення прийнятого по замовленню.

Є випадки, які вимагають стандартної відповіді, тоді користувачу не треба вводити відповіді явно. Але користувач повинен знати, які значення по замовчуванню використовується в даній системі.

В режимі Q&A при заповненні форм значення по замовчуванню можна вивести на екран разом з підказкою або з заголовком.

                              Число реєстрацій? [13/04/05]

В структурі меню значення по замовчуванню визначається за своєю позицією:

– якщо меню побудовано за принципом частоти використання – то це 1-а позиція;

– в командній мові – не можна вивести на екран значення по замовчуванню, тому їх треба запам’ятовувати.

По замовчуванню використовується стан відповіді. Використання замовчування не доцільне, якщо треба давати різні відповіді, але треба мати механізм, який міняє ці значення.

Випереджуючий ввід символів та відповідей

Коли користувач виконує ввід, коли центральний процесор виконує завдання, система генерує переривання. Воно:

– призупиняє виконання CPU біжучого завдання;

– запускає процес обробки інформації включаючи вибір символів і записів у буфер клавіатури;

– по завершенні вводу відновляє виконання біжучого завдання CPU.

Припустимо, під час виконання CPU цього завдання користувач ввів:

І якщо виконання цього завдання вимагає вибору з меню, в якому є пункт End, то система виявляє, що відповіді вже є в буфері. Користувач ввів випереджуючий запит системи і вона приступає до обробки.

Так як буфер клавіатури має невеликий розмір для виконання випереджуючого вводу треба діалоговий буфер відповіді і діалогова система буде по черзі приймати відповіді з цього буферу.

Діалог з використання командної мови може розглядати як режим Q&A з випереджуючим вводом відповіді. Так як випереджуючий ввід вимагає запам’ятовування великої кількості інформації важливо, щоб повідомлення буде логічним і легко запам’ятовувались.

Багатовіконні WIMP-інтерфейси

Типовим підходом для реалізації інтерфейсу користувача, орієнтованого на непрофесійного користувача, є WIMP-інтерфейс:

– Windows – інформація надається користувачу на екрані у вигляді вікон;

– Icons – ікони – це об’єкти з якими система має справу і які представляються піктографічно у вигляді ікон;

– Mouse – вибірка вікон за допомогою маніпулятора;

– Pop-up – меню, яке автоматично виниряє на екран або які користувач може витягнути з рядка Menu, розташованого у верхній частині екрану.

Ця концепція була розроблена центром досліджень в Палм-Альто фірмою Xerox.

Сучасні вимоги до робочих станцій

Виходячи з концепції WIMP-інтерфейсу, були висунуті вимоги до робочих станцій, де реалізується цей інтерфейс:

1. Велика основна пам’ять прямого доступу для підтримки зображення, яке в декілька раз перевищує розміри фізичного екрану і допускає перекриття екрану.

2. Екран з точковою адресацією високої роздільної здатності для забезпечення виводу графічних зображень.

3. Відповідна обчислювальна потужність для швидкого перемальовування екрана і для забезпечення багатозадачного режиму.

Основним поштовхом для реалізації цієї концепції було впровадження комп’ютерної техніки в різні установи і в побут. Пересічний користувач не хотів підвищувати свою комп’ютерну освіту. Тому почали шукати аналогії в веденні офісних справ, які треба було реалізовувати за допомогою комп’ютерної техніки.

Метафора «Конкретний об’єкт»

В діловодстві елементи задач представляються фізичними об’єктами (папки, каталоги, документи), а канцелярські операції – це фізичні дії над цими об’єктами.

Метафора – конкретний об’єкт направлена на те, щоб обмежити дихотомію (роздвоювання) між синтаксисом та семантикою задачі, а також між синтаксисом та семантикою комп’ютерної системи шляхом модифікації в інтерфейс природного виконання задачі людини.

Наприклад:файл при копіюванні перетягується.

Метафора «Що бачиш, те й отримуєш»

Або бачиш те, що отримуєш, тобто в інтерфейсі фактичний ефект довільної дії негайно відображаються на екрані, а це означає, що екран повинен імітувати засоби друку, а якщо частина тексту має бути набрана іншим шрифтом, то і на екрані має бути теж саме. Якщо документ знищується, то він має пропасти.

Інтерфейс повинен забезпечити інформацію про статус об’єкта, підтвердити, що дію було виконано.

Метафора «Робочий стіл»

Людина, що працює за робочим столом, має доступні їй джерела інформації – це документи різних форматів, які відносяться до різних задач (годинник, телефон і т. д.).

Більшість дій, які виконує людина за робочим столом – це виконання операцій над різними документами, а також над засобами обробки цих документів.

Метафора «Робочий стіл» має на увазі, що інтерфейс забезпечує користувачу можливість виконувати всі ці дії, тобто можливість пересувати папери на столі.

Множинні джерела інформації відповідають на екрані різним вікнам. Інформація у довільному вікні може включати в себе макет, графіки, їх комбінації. Така інформація може відображати процес розв’язку однієї або декількох різних задач.