Приріст капіталу і його розрахунок.

       Економічні основи нарахування і виплати доходів на цінні папери. Звичайно, цінні папери – це один з альтернативних засобів накопичення та інвестування заощаджень насе6лення і юридичних осіб. Але як спосіб збереження вартості він достатньо незвичний для нашого загалу. Окрім того, цінні папери мають складну природу, і громадяни можуть не зрозуміти переваг і значимості конкретних емісійних програм. В результаті, нарахування і особливо виплата доходів на цінні папери є індикатором їх привабливості.

       Отримання доходів є найважливішою подією для портфельних (або непрямих) інвесторів. Але воно може мати неабияке значення навіть для прямих чи стратегічних інвесторів, що володіють акціями, паями. Наприклад, при необхідності перекинути частку доходу для капіталізації в іншій галузі і небажанні поступитись будь-якою часткою своєї участі у статутному фонді підприємства.

       Взагалі, повинна використовуватись сучасна і досконала методика нарахування і виплати доходів, здатна привернути увагу інвесторів й ефективно спрямувати їхні капіталовкладення на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва.

       Основні принципи нарахування доходів по цінним паперам:

- справедливе забезпечення доходом всіх учасників програми емісії;

- простий для розуміння опис взаємозв’язку інвестиційних схем та структури доходу по цінним паперам;

- розважливий, враховуючий недосконалість людського буття, спосіб і порядок передачі інвесторам їх поточних доходів по цінним паперам;

- доступність для кожного зацікавленого інвестора алгоритму і числових складових розрахунку доходу по цінним паперам;

- відкритий і прозорий фінансовий облік виплат доходів ( за умови збереження конфіденційності платежів конкретним особам).

Ці принципи можуть ігноруватись різними суб’єктами  

процесу нарахування доходів на цінні папери, наприклад, утримувачами контрольного пакету акцій.

       Дискримінаційна політика власників контрольного пакету (або виконавчих структур корпорації) включає: а)укладання дискримінаційних угод на довірче управління цінними паперами; б)некоректна поведінка керівників – інсайдерів (використання товариства для організації викупу акцій для себе, проведення інсайдерських спекулятивних “ігор” з акціями); в)проведення дискримінаційної реорганізації підприємств (створення нових підприємств, зокрема дочірніх, поділ та злиття товариства; г)маніпулювання черговістю виплати дивідендів; д)штучне обмеження прибутку менеджерами; е)повна капіталізація прибутку, і як наслідок, небажання акціонерної більшості “поділитись” прибутком з меншистю.

       Нарахування поточних доходів на фінансові інструменти може бути: а)безумовним – це відсотки по облігаціям, дивіденд по привілейованим акціям, дисконт по векселям; б)обумовлений певними економічними подіями, звичайно – отриманням прибутку, наприклад, по звичайним акціям, депозитним сертифікатам. Умовою може бути додержання певного періоду володіння фінансовим інструментами та ін.

       Хронологічно фактори, що враховуються при проведенні розрахунків на цінні папери поділяють на ті, що існують в момент емісії та розміщення цінних паперів, і на ті, що мають місце пізніше.

       Доходи на фінансові інструменти можна поділити на поточні і капітальні.

       Поточні доходи пов’язані із зовнішнім фінансуванням власника контракту в будь-який період часу емітентом контракту (в т.ч. і на завершальній стадії).

       Капітальні доходи виникають як підвищувальна переоцінка ринком конкретного зобов’язання: акції, облігації, інвестиційного сертифіката, і можуть набути грошового виразу тільки після реалізації контракту.

       Отримання доходу може бути безвідривним від фінансової амортизації основної суми, в такому випадку фінансовий інструмент є одноперіодним.

       Капітальні доходи можна реалізувати (отримати) тільки від інших суб’єктів (не емітента). Поточні доходи – тільки від емітента.

       Нарахування і особливо виплата доходів на емісійні цінні папери (дивідендів, процентів, виграшів) є індикатором привабливості цього основного масиву фінансових інструментів, а також найважливішою економічною подією для портфельних або непрямих інвесторів. Але й для прямих чи стратегічних інвесторів воно може мати неабияке значення, наприклад, при необхідності перекинути частку доходу для капіталізації в іншій галузі.

       Для цінних паперів, що визнаються неемісійними, пряма дохідність від девізу загалом має другорядний характер, але існує (наприклад, процентні векселі) і тому вивчається.

Капітальна дохідність = курсова вартість х 100

цінних паперів                 вартість придбання

       Чинники , що враховуються при визначенні доходів на цінні папери. Чинники, що приймаються до уваги при визначенні доходів на цінні папери:

1. Нормативні обмеження, тобто наявність загальнодержавних умов, що регулюють виплату доходів підприємствами

2. Фінансовий стан підприємства, особливо умови наданих йому кредитів, існування податкового боргу.

3. Розрахунковий об’єм коштів, що максимально можуть бути зарезервовані для виплати доходів, в т.ч. наявність у корпорації ліквідних засобів (товарів, грошей).

4. Договірні обмеження, тобто обмеження та зобов’язання, що містяться в установчих документах підприємства, проспектах емісії облігацій, інвестиційних сертифікатів та інших аналогічних документах.

5. Організаційно-фінансові установки: загальна концепція виплат по цінним паперам (наприклад, дивідендна політика), відповідні рішення власників емітента та ін.

6. Кількість контрактів, або загальна сума зобов’язань по цінним паперам і період, за який нараховується дохід.

Цей перелік може бути значно продовжений. Взагалі, на величину доходу на цінні папери впливає велика кількість економічних, соціальних та політичних чинників. Виявлення сили впливу таких різнонаправлених факторів фінансування доходів на цінні папери дає змогу обрати найсприятливіший варіант політики виплат, як для реалізації поточних, так і перспективних завдань емітента.

Види доходів на фінансові інструменти, в т.ч. доходи дисконтного і процентного типу. Основні види доходів на фінансові інструменти:

А) проценти (облігації, векселі, депозитні сертифікати),

Б) дивіденди (паї, частки, акції, інвестиційні сертифікати),

В) виграші (казначейські зобов’язання).

Порядок включення розбавляючих потенційних простих акцій і чистого прибутку на одну просту акцію в результаті конвертації фінансових інструментів

1. Чистий прибуток за вирахуванням дивідендів на привілейовані акції за 2001 р. (грн.) – 2200000

2. Середньорічна кількість простих акцій у обігу протягом 2001 р. (шт.) – 1000000

3. Середня ціна однієї простої акції протягом 2001р. (грн.) – 15

4. За опціоном. Випускається (розміщується) 150000 простих акцій за ціною придбання 10 грн.

5. Конвертація 5% облігацій. Загальна номінальна вартість облігацій – 1 млн. грн.. конвертація облігацій номінальною вартістю 500 грн. передбачається на 40 простих акцій. Амортизація премії або дисконту не впливає на визначення витрат на відсотки.

6. Конвертація привілейованих акцій. 100000 акцій, які мають право на кумулятивний дивіденд – 5 грн. за акцію. Конвертація однієї привілейованої акції передбачається на 2 прості акції.

7. Ставка податку на прибуток.     30%.