Розрахунок дохідності операцій з векселями.

Види індосаменту векселя.  У фінансовому обороті прості і переказні векселі передаються від особи до особи по спеціальному, спрощеному передаточному надпису, який має назву “індосамент”.

       Слід особливо підкреслити, що однаково можливий такий рух як простих, так і переказних векселів. Назви видів векселів фіксують інші реалії. Простота простого векселя у тому, що векселедавець і платник по векселю – одна і та ж особа. А переказний вексель має на увазі те, що кредитор “переказує своєму боржникові, щоб той заплатив”. Такий (і ніякий інший) сенс цих назв.

       Позначення переходу векселя до нового утримувача здійснюється на зворотній стороні бланка векселя або на додатковому, приєднаному до нього аркуші (алонжі). Перший передаточний запис на алонжі робиться впоперек з”єднання векселя і додаткового аркуша, тобто таким чином, щоб він починався на векселі й закінчувався на алонжі..

       Цей процес переуступки векселя називається індосуванням. Надпис робить і підписує індосант (індосант – особа, яка утримувала та переміщує вексель шляхом використання передавального формулювання).

       Підприємство, яке отримало вексель за цим надписом іменується індосат або (рідше) індосатор.

       При передаванні цього фінансового інструмента здійснення на ньому індосаменту грає важливу роль. Саме індосамент переносить до нового господаря всі фінансові можливості по векселю. При операціях з індосованим векселем векселедавець(платник) зобов’язаний сплатити вказану у векселі суму будь-якій фізичній чи юридичній особі. Власник векселя вважається дійсним і повним векселеутримувачем, якщо існує безперервний ряд передаточних надписів від першого векселеутримувача ( ремітента) до нього. Навіть якщо останній індосамент є бланковим.

       Індосамент крім пред’явницької має ще гарантійну функцію. З моменту закінчення строку векселя, у випадку нефінансування його оплати боржником, всі суб’єкти господарювання, які були означені індосантами , трасантами, акцептантами, авалістами векселя несуть солідарну відповідальність по ньому перед останнім власником цього фінансового інструмента. Держатель може вимагати оплати від кожної з ціх осіб окремо або від усіх разом, причому необов’язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов’зались.Тому збільшення числа підписів повноцінних індосантів підвищує реальну вартість векселя.

       В Україні можуть бути індосаменти:

1. іменний (на ім’я покупця)

2. бланковий

3. на пред’явника.                                                                     

Іменний – передаточний надпис, в якому вказується найменування чи ім”я отримувача. Іменний індосамент має текст “Платіть наказу” та підпис індосанта. Далі – точна назва індосата (індосат – підприємство, на яке переоформлюють вексель).

       Якщо вексель прийнято під заставу за іменним індосаментом, то при його поверненні заставнику іменного індосаменту треба закреслити, щоб не вводити заставоотримувача в коло осіб, зобов’язаних по векселю.

       Бланковий - цей надпис без вказівки найменування або імені утримувача. Відповідно, вексель вважається виставлений на пред’явника.

       Бланковий індосамент, що здійснюється продавцем, має наступний вигляд: “Платіть наказу…”. Після слів “Платіть наказу…” продавець спеціально лишає місце, аби пізніше новий утримувач зміг вписати своє найменування чи ім’я будь-якої іншої особи; передати третій особі, не заповнюючи бланк і не здійснюючи індосаменту.

       Деякі науковці стверджують, що бланковий індосамент може складатися лише з одного підпису індосанта.

       Індосамент на пред’явника – має наступний вигляд: “Платіть наказу пред’явника”, далі – підпис керівника та головного бухгалтера підприємства – індосанта.

       Можливий також індосамент доручення – це передаточний надпис банку, виконуючому функції розрахункової палати. Він робиться векселеутримувачем при передачі векселя на інкасо з проханням отримати по ньому платіж від боржника (покупця). Під час передавання векселя для інкасування комітент (векселедержатель) має здійснити на векселі передоручений індосамент на користь банка-ремітента ( якому доручается інкасування). Передоручений індосамент може містити такі вказівки: “ як довіреному (назва банку) для (перелік дій) – застосовується для визначених комітентом дій; “для пред явлення до акцепту” – застосовується для пред явлення переказного векселя до акцепту; “валюта на інкасо”або “валюта до отримання” – застосовуеться для пред явлення векселя до платежу та ін.

       Застереження “без обороту на мене” не звільняє індосанта від фінансової відповідальності за акцепт і платіж. Індосамент, зроблений на філію фірми або підприємства є недійсним, оскільки структурний підрозділ не є суб’єктом господарської діяльності.

       Заборона здійснення подальшого індосаменту досягається шляхом включення в вексель таких виразів “не наказу”, “індосамент заборонений” або “не за наказом”. У цьому випадку індосант не несе фінансової відповідальності перед підприємствами, на користь яких згодом буде індосований вексель.

     Такий вексель можна передати тільки через цесію (взаємний договір двох сторін).

       Доміціляція та цесія векселів. Векселедавець може у векселі занотувати місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи платника.

       Доміцільованим називається вексель, в якому вказано особливе місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, визначеної як платник по векселю.

       Невизначено-доміцільований вексель – векселедавцем вказується тільки місце платежу, відмінне від місцезнаходження платника, але не вказується третя особа, яка здійснює платіж.

       Визначено-доміцільований вексель – векселедавець визначає не тільки місце платежу, що відрізняється від місцезнаходження платника, але й третю особу, яка здійснить платіж.

       У другому випадку ще на етапі видачі простого векселя, окрім векселедавця та першого векселеутримувача у цьому процесі приймає участь особливий платник по векселю. Такий варіант оформлення видачі векселя є бажаним для іногороднього постачальника товарів, який зацікавлений пред’явити вексель десь поближче до свого місцезнаходження.

       З метою врахування такого інтересу утримувача векселедавець знаходить особу (звичайно, це банк, що має розгалужену сітку філіалів), яка може прийняти до оплати вексель, що пред’являється, у зручному для утримувача населеному пункті. Згідно з договором, векселедавець (або платник по переказному векселю) зобов’язується перерахувати в банк-доміціліат на відповідний рахунок кошти в розмірі, необхідному для оплати векселя. Можливий також варіант кредитного договору, коли банк надає власні кошти для оплати пред’явленого векселя, а потім вертає цей кредит з процентами.

       Доміціліат (особа, яка виступає особливим платником по векселю), на основі такого договору здійснює наступні дії за дорученням і за рахунок довірителя:

- приймає векселі до платежу від векселеутримувача;

- здійснює платіж по векселям;

-  передає векселі платнику після повної оплати.

   Ознакою доміцільованого векселя є наявність на лицевій стороні вказівки

векселедавця простого або переказного векселя “Доміцільований в (найменування особливого місця платежу та назва банку)”, або “Підлягає оплаті в (назва банку та найменування особливого місця платежу). Платіж банк-доміціліат виконує від імені та за дорученням платника по векселю.

       Так викладено в Положенні про операції банків з векселями, затвердженому Постановою правління НБУ від 28.05.99р. №258. Важливим є те, що відсутня однозначна вказівка на обов’язковість підпису самого банку, яка б підтверджувала укладення договору про оплату векселя, і гарантувала утримувачу надходження платежу з доміціляційного рахунку.

       Слід звернути увагу на те, що згідно правилам оформлення векселів, підпис, здійснений на лицевій стороні векселя (за винятком підписів векселедавця та платника) вважається авалем.

       Виходячи з цього, не кожний доміціліат забажає проставити підпис на доміцільованому векселі, аби не наразитись на небезпеку додаткової (і вже справжньої вексельної) відповідальності. Тому що у будь-якому випадку краще бути “технічним” платником, а не векселезобов’язаною особою. Це означає, що отримувачу векселя (дійсному або потенційному) для того, щоб остаточно впевнитись у налаштованості банку оплатити вексель, треба у цього платника, вказаного на векселі в полі “місце платежу”, додаткового підтвердження.

       Акцепт і опротестування векселя. Як уже було вказано, переказний вексель – це борговий документ, який продавець (кредитор) виставляє на покупця (позичальника). Для того, щоб цей фінансовий інструмент отримав повну силу (можливість вимагати по ньому оплату від трасанта), покупець повинен акцептувати його після отримання товару та тим самим прийняти на себе зобов’язання оплатити переказний вексель в установлений строк.

       Акцептувати – означає висловити згоду на виконання зобов’язання, що пред’являється в даному випадку – на оплату (векселя, рахунку, платіжного доручення). Тому векселеотримувач направляє платнику вексель з тим, щоб отримати його назад з надписом про акцепт на бланку векселя (висловлюванням згоди на виконання платежу у визначений строк).Акцепт – це засвідчена підписом платника по переказному векселю (трасата) або іншої особи (посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому вигляді, в якому він наданий до платежу.

     При акцептації векселів банком чи підприємством може виникнути дохід у вигляді різниці між ціною викупу та балансовою вартістю векселя при достроковому викупі акцептованого ьанком векселя.

       Акцепт є безумовним, може бути повним (на всю суму векселя) або частковим (на частину суми векселя), надписаний на векселі і може складатись лише з підпису трасата на лицьовій стороні векселя. . Будь-яка інша зміна, внесена акцептом у зміст переказного векселя, рівнозначна відмові в акцепті. У випадку відмови (повної чи часткової) у акцепті векселеутримувач опротестовує вексель.

    Якщо тратта підлягає оплаті у визначений строк після пред”явлення і акцептант не зазначає дати акцепту, то векселедержатель може здійснити протест у недатуванні векселя. Якщо протесту немає , то недатований акцепт уважається відносно до акцептанта вчиненим в останній день строку, передбаченного для пред явлення до акцепту.

       Вексель вважається опротестованим після складання акту про протест та проставлення на векселі відмітки про протест. В Україні державні та приватні нотаріуси підтверджують цими діями тільки факти несплати по векселю, неакцепта переказного векселя, факт недатування акцепта.

       Протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред’явлення, повинен бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один з двох наступних робочих днів.

       У випадку опротестування векселя державного підприємства воно позбавляється можливості випуску векселів до погашення заборгованості по вексельним зобов’язанням.

       Для здійснення виконавчого надпису нотаріусу надають наступні документи:

- заяву на ім’я нотаріуса з проханням про здійснення виконавчого надпису;

- оригінал опротестованого векселя;

- акт про протест векселя та передати після оформлення виконавчого надпису в орган державної виконавчої служби не пізніше одного року по місцезнаходженню боржника.

Отримати виконавчий надпис по опротестованому векселю можна тільки

подовж року з моменту опротестування векселя (п.165 Інструкції про порядок звершення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мінюста від 14.06.94 р. №18/5).

       Слід наголосити, що у випадку стягнення суми з основного боржника (векселедавця простого векселя або акцептанта переказного векселя) існує можливість отримати виконавчий надпис подовж трьох років з моменту опротестування векселя. Справа в тому, що згідно того ж пункту 165, якщо для вимоги, по якій надається виконавчий надпис, встановлений інший строк давності, виконавчий надпис видається в межах цього строку. А як випливає із ст.70 Єдинообразного Закону про переказні векселі і прості векселі, строк давності для пред’явлення вимог до основного вексельного боржника (акцептанта переказного векселя або векселедателя простого векселя) складає три роки.

       Для того, щоб стягнути суму по опротестованому векселю, підприємство повинно отримати у нотаріуса виконавчий надпис на ньому, а потім передати його в установу державної виконавчої служби.

       Необхідність отримання виконавчого надпису нотаріуса обумовлена тим, що хоча опротестований вексель і є виконавчим документом у відповідності зі ст.8 ЗУ “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 р. №2374-ІІІ, пункт 1.3. Інструкції про здійснення виконавчих дій, затверджений наказом Мінюста України від 15.12.99 р. №74/5, все ж не передбачає прийняття до виконання опротестованих векселів установами державної виконавчої служби. Все ж таки названа Інструкція встановлює, що державні виконавці зобов’язані приймати до виконання виконавчі надписи нотаріусів. Окрім того, векселі включені в Перелік документів, по яким стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на основі виконавчих надписів нотаріусів, затверджених постановою КМУ від 29.06.99 р. №1172.

       Згідно з Постановою КМУ №262 від 06.03.2002 р. у випадку опротестування векселя державного підприємства та АО, в статутному фонді яких для держави більш 50% воно втрачає право випуску векселів до погашення заборгованості по вексельним зобов’язанням.

       Операції підприємств та комерційних банків з векселями  включають:

- передачу продавцю продукції векселя без дотримання правила “товарності”;

- облік векселів банками;

- позики під заклад векселів;

- акцептний кредит;

- авальний кредит;

- одержання векселя в рахунок зовнішньоекономічного контракту;

- форфетирування векселів.

Підприємство може передати (а не видати) продавцю продукції вексель без дотримання правила “товарності”. Це иожливо у наступних двох випадках: по-перше, при передаванні векселя третьої особи, який є у підприємства; по-друге, при передачі раніше емітованого і пізніше отриманого по індосаменту підприємством власного векселя. Така можливість базується на ч.3. ст.12 Уніфікованого закону де вказано,що індосамент може бути вчиненим навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта,або на користь будь-якої іншої особи. Ці особи можуть реіндосувати вексель. Як правило, такі векселі з’являються на підприємстві, коли воно викуповує власні векселі по ціні менше номінальної , аби повернути їх поставкою товарів. В цьому випадку акт погашення векселя не складають і як таке погашення не стається (тому що згідно нормативних документів вексель можна погасити тільки у безготівковому порядку і тільки у повній сумі), а на векселі останній утримувач здійснює індосамент на користь векселедавця. При бажанні векселедавець може пустити цей вексель в обіг “по другому колу”.

     Згідно “Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України”, затвердженої НБУ 16.12.02. за № 508. банк може здійснювати такі операції з векселями: кредитні , торгівельні, гарантійні , розрахункові, комісійні.

      Кредитні операції банку з векселями включають: а) урахування векселів; б) кредити під заставу векселів. Урахування векселів є формию кредитування банком юридичної чи фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі. Урахування векселів вважаеться кредитною операцією. Стверджують, що ураховуючи вексель банк надає веселедержателю-пред явнику строковий кредит. Як правило, можуть бути враховані векселі на визначений строк платежу, а саме: 1. Визначено-строкові (на певну дату); 2. Дато-векселі (у визначений строк від пред явлення); 3. Візо-векселі (у визначений строк від пред явлення). Крім того, на них має бути дата про пред явлення.

     Договір може укладатися на певний термін (генеральна угода про врахування векселів) або врахування визначених векселів ( окремий договір разового типу).

     Кредит у формі врахування векселів надається шляхом: 1. Перерахування на поточний рахунок пред явника у строк, установлений удоговорі про врахування, суммі, що належить до сплати пред явнику векселя; 2. Сплати кредиторської заборгованності пред явника іншим кредиторам за умови подання документів, що підтверджують наявність такої заборгованності (акт звірки заборгованності, договори про поставку продукції, товарно-транспортні накладні тощо.) у межах суми,яка належить до сплати пред явнику векселя.

     Надання банком кредитів під заставу векселів є класичною кредитною операцією і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Під забезпечення кредиту приймаються векселі, що видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.  

      Позики під заставу векселів бувають або терміновими, коли власник векселя зобов’язаний викупити їх у банку у визначений кредитною угодою термін, але раніше настання строку платежу, або (зрідка) позиками до запитання, повернення яких банк має право здійснити у будь-який час (суттєво зменшує операційні можливості підприємства – власника векселя).

     У разі одержання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованності за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов язання, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованністю, якщо така виявиться, підлягає поверненню позичальнику.

       Для видачі позики під заставу векселів комерційний банк визначає найвищу межу розміру кредиту, об’єм забезпечення і відношення між забезпеченням і заборгованістю, величину відсотка і комісій на користь комерційного банку. В умовах нормативного перебігу подій банк має повернену основну суму боргу і обумовлені проценти, після чого повертає вексель з-під застави. А дохід від прямих операцій з векселями тут може виникнути виключно в результаті невиконання боржником необхідних платежів, уже після обернення стягнення на закладені векселі та переходу власності на них до банка-кредитора.

       Облік (врахування) векселів банками означає, що векселедержатель продає (до настання строку платежу) вексель банку, у якому він обслуговується. Це вексель третьої особи, кошти по якому повинен отримати саме клієнт. Останній дещо раніше поставив товар, виконав роботу або виробив послуги, оплачені вказаним векселем.

       Суть операції в тому, що для кожної із сторін капітал змінює форму: ФІ –Г (фінансовий інструмент підприємство обміняло на гроші), хоча розмірність операції не є еквівалентною. Тобто, підприємство – кредитор достроково має гроші (звичайно – безготівкові, але не в повному обсязі).

       Існує дисконт – частка вексельної суми, визначеної у процентах, яку банк стягує в оплату за послуги негайного отримання держателем готівки. Тобто вексель продається за грошові кошти, які менші повної

суми, записаної у ньому. Ця недоплата чи скидка є доходом банку, який буде отриманий ним в момент погашення векселя.Таким чином, ціна купівлі векселя банком – це його номінальна вартість зменшена на розмір дисконту.

       Вексель передається банку по індосаменту і звичайно знаходиться у його активах до оплати боржником у повному об’ємі. Поступове віднесення суми дисконту на рахунки доходів має назву амортизації дисконту. На векселях пред’явник може виконати заставний, повний або бланковий індосамент, індосамент доручення, на пред’явника. Вид індосаменту встановлюється договором про заставу.

При здійсненні переобліку векселів, тобто обліку комерційним банком в іншому банку векселів, які він придбав шляхом обліку, банк може отримувати доходи у вигляді: а) різниці між переоблікованим дисконтом та сумою нарахованого дохода по векселям, б) різниці між переоблікованою та балансовою вартістю векселя до настання строку платежу по ньому.

       Кредит акцептом переказного векселя надається векселедавцю комерційним банком. Клієнт – підприємство виставляє на банк тратту. Банк її акцептує як платник з умовою, що до наступу строку погашення по цьому векселю підприємство – клієнт внесе в банк суму, необхідну для повної сплати векселя.

       Позичальник (векселедавець) може використати акцептований комерційним банком переказний вексель як платіжний засіб для купівлі товарів, оплати своїх зобов’язань перед іншими кредиторами і тому подібне. В Україні подібна операція практично не використовується.

     До гарантійних операцій відносять вексельне поручительство (аваль). Платіж за векселем банк може забезпечити авалем повністю або в частині його суми. Аваль учиняеться банком або на векселі, або на алонжі із таким надписом: “ вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначним цьому напису. Його підписує аваліст. Як вже згадувалось, вважаеться, що для здійснення авалю достатньо тільки підпису аваліста на лицьовому боці векселя, якщо тільки це підпис не трасата або трасанта. Вчинення авалю на окремому аркуші в Україні не використовується

       В авалі банку має зазначатися за кого він виданий. Якщо такої вказівки немає, то він вважаеться виданим за трасата. Аваль може бути учинений на всіх фазах функціонування векселя (складання, видача, будь-який інший етап обігу ).

      Банк зобов’язанний платити за авальованим ним векселем у таких випадках : 1. Якщо була відмова платника від платежу або акцепту – проти пред явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя; 2. Якщо трасат припинив платежі незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно – проти пред явлення опротестованого векселя; 3. У разі визнання трасата банкрутом незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні або в разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту,- проти рішення суду про визнання банкрутом.

     Якщо аваль наданий за акцептанта або векселедавця простого векселя, то для звернення вимоги до банку-аваліста здійснення протесту не обов язкове. Банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт , але в цьому було відмовлено.

     Якщо з вимогою про платіж до банку звертаеться не останній векселедержатель, а надписувач, який придбав вексель за регресом, то в цьому разі банк відповідає лише перед тим із надписувачив, який вчинив свій підпис після позичальника..

    В цілому , авалювання векселя комерційним банком – гарантійна послуга (із зазначенням на векселі), готовність покрити зобов’язання підприємства-клієнта, якщо воно не може вчасно виконати їх самостійно, за власні кошти.

    До розрахункових операцій банку відносять: а) оформлення заборгованності векселями; б) розрахунки з використанням векселів. До операцій з оформлення векселями кредиторської заборгованності банку належать: акцепт банком переказних векселів та видача простих векселів. 

   Акцепт переказного векселя оформляється як надпис на векселі., зокрема, “акцептований”, прийнятий до платежу” або інший рівнозначний напис. Достатнім для акцепту є лише підпис трасата на лицьвому боці векселя. Акцепт набуває сили після передавання векселя або після повідомлення про акцепт, зробленного трасатом у письмовій формі векселедержателю або одному з надписувачів векселя. В останньому випадку трасат відповідає згідно з умовами свого акцепту тільки перед тією особою, якій він відіслав або вручив таке повідомлення.

    До операцій за розрахунками векселями щодо погашення кредиторської заборгованності банку належать вексельні платежі на користь кредитора. Їх суть полягає в тому, що кредитор банку погоджуеться прийняти від банка-боржника виконання іншого (вексельного) зобов язання від платника по векселю . Прийняття вексельного зобов язання відбувається шляхом передавання векселя,придбанного банком-боржником, кредитору цього ж банка .

    До операцій за розрахунками векселями з погашення дебіторської заборгованності перед банком належать вексельні платежі боржника на коритїсть банку. Їх суть полягає в тому, що банк-кредитор погоджуеться приняти від клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов язання від платника за векселем. Прийняття вексельного зобов язання відбувається шляхом передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору. Використання векселів для розрахунків за заборгованістю за банківським кредитом не допускається.

    До комісійних операцій банку відносять: 1. Інкасування векселів; 2. Доміциляція векселів; 3. Зберігання векселів.

    Банківська операція з інкасування векселів, що належить до клмісійних операцій, полягає в здійсненні банком за дорученням комітента (векселедержателя) операцій з векселями і супровідними документами (рахунками , транспортними, товаророзпорядчими або іншими подібними документами) на підставі одержаних від комітента інструкцій з метою одержання платежу або акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу або акцепту чи на інших умовах.

    Інкасування здійснюється за двома видами: чисте та документарне. Чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних документів. Документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними документами.

    До комісійних операцій банку належить  доміціляція векселів. Векселедавець під час видачи векселя може зазначити особливого платника (зокрема банк) , який здійснить оплату векселя відповідно до строку платежу за ним:

     За місцезнаходженням платників за векселями . Такі векселі є недоміцільованими, а зазначена для здійснення платежу третя особа – особливим платником у місці платежу;

     Не за місцезнаходженням платників за векселями - доміциліантів. Такі векселі є доміцильованими, а зазначена для здійснення платежу третя особа – особливим платником в особливому місці платежу – доміціліатом.

     Якщо особливий платник або доміциліат не зазначений трасантом, то він може бути названий трасатом у разі акцепту. Але місце платежу (населений пункт) трасат-акцептант змінити не може. Якщо він у зазі акцепту змінить місце платежу, то це означає, що в акцепті було вімовлено. 

     Згідно з умовами договору з банком платник за векселем зобов язаний перерахувати в банк на відповідний рахунок достатню суму коштів для оплати векселя. За рахунок цих коштів банк як особливий платник або доміциліат здійснює платіж за векселем діючому векселедержателю.

     Банк не зобов язаний приймати до оплати недоміцильовані з особливим платником та невизначено – доміцильовані векселі., у яких прямо нек зазначений цей бавнк як особливий платник (доміциліат) або зазначена лише адреса банку, хоча банку і було відомо, що він призначений платником за векселем на підставі інших документів.      

     При отриманні векселя в рахунок зовнішньоекономічного контракту повинні бути виконані наступні умови: виручка резидентів в іноземній валюті належить зарахуванню на їх валютні рахунки у уповноважених банках (повинен бути певний (визначений) платіж по векселю) в строки виплати заборгованостей, вказаних в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної митної вантажної декларації) продукції, що експортується, а у випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акту або іншого документу, що посвідчує виконання робіт, надання послуг (строк погашення векселя не повинен перевищувати строку сплати заборгованостей).

       Форфетирування – це угода по купівлі векселів із скидкою з вексельної суми без права регресу. Для досягнення безрегресності достатньо включити в індосамент попередження, що зупиняють його обіг або використати бланковий індосамент. Очикування вигоди від цієї операції базується на надійності вексельного платежу, на так званій “вексельній силі”, яка передбачає спрощену, швидку і надійну процедуру отримання платежу по цьому фінансовому інструменту.

     Розрахунок дохідності операцій з векселями.

       Якщо вексель через деякий час після його купівлі та до настання погашення проданий, то дохідність цих операцій можна виміряти у выдсотках. Фінансова результативність операції тут виникає як різниця між меншою ціною купівлі та більшою іною продажу (абсолютний розмір доходу). На відносний розмір доходності додатково впливає тривалість часового періоду від цих моментів до погашення векселя, а також рівень процентних ставок.

     Нехай номінал векселя дорівнює НВ грн. Він був куплений ( поставлений на баланс) по обліковій ставці ОС1 за Д1 днів до настання строку погашення. Ціна (розмір плати за вексель) в момент купівлі (Цк) визначається згідно формули:

                              Д1

     Цк = НВ * ( 1 - ----- * ОС1),

                                 Ч

Де Ч часова база обліку.

     За Д2 днів до погашення вексель був проданий з дисконтуванням по ставці ОС2. Ціна продажу склала:

                                   Д2

         Цп = НВ * (1 - --------* ОС2).

                                   Ч

Інвестиції на початку операції склали тючю Цк грн. , повернуто наприкінці операції Цп грн. Операція продовжувалась Д1 – Д2 днів. Нарощування вкладень за цей період по процентній ставці(rp),яку вважають мірилом ефективності , повинне дати кінцевий результат, тото Цп. Для простої ставки rp знаходиться наступне балансове рівняння: 

           Д1 - Д2

Цк * ( 1 + ----------- * rp) = Цп,

                Ч

Звідки можна знайти рівень доходності векселя з наступним продажем.  

                        Цп – Цк     Ч

      Це : rp = ----------- * ----------- ,

                            Цк     Д1 – Д2

                              1 - ----

     Або       rp = ( ----------- )

Сума доходу, яка підлягає утриманню на користь банку як дисконт, розраховується на основі відсоткової ставки врахування векселів за формулою: 

                                     К х Т х П

                                С= -------------- ,

                                        360 х 100

де С – сума очикуваного валового доходу банку, сума дисконту;

К – номінальна сума векселя;

                            Т х П

     Ц = К х ( 1 - --------- ), де

                              360 х 100

Ц - ціна, за якою обліковано вексель,

К - номінальна сума векселя,

Т - строк урахування від дня прийняття банком на облік до дня платежу,

П - річна ставка врахування. 

     Але в багатьох випадках з векселя береться банком порто і дамно. Порто (Р) – це особливий збір на покриття поштово-телеграфних видатків у процесі виконання банком іногододніх доручень інкасування векселів, а також обліку іногородіх векселів. А дамно (Д) – це особлива комісія за інкасацію іногородніх документів, яка включає в себе комісійну плату банка своему банку- кореспонденту , а також власні втрати банка на організацію та проведення операцій по інкасації іногородіх документів.

    То формула ціни векселя, по якій він передається в банк може мати наступний вигляд:

                                         Т х П

                Ц= {К х ( 1 - ---------- )} - Р - Д

                                        360 х 100

- Індосаменту підлягають: а) прості векселі, б) переказні векселі, в) обидва види.

- Письмова згода боржника оплатити переказний вексель має назву: а) соло, б) акцепт, в) авізо.          

- Позначення переходу векселя до нового утримувача здійснюється: а)на лицьовій стороні векселя; б) на зворотній; в) на зворотній, а при відсутності місця – на додатковому аркуш.

- У випадку нефінансування оплати переказного векселя відповідальним по ньому є: а) кредитор(векселедавець); б) ремітент (перший утримувач); в) всі утримувачі,означені в індосаментах.,

- Яущо у передаточному надписі не вказано кому індосується вексель, але лишається місце для цього, то він має назву: а) іменний, б) бланковий , в) на пред”явника.

- Підпис, учинений на лицевій стороні (окрім підписів векселедавця та платника) вважається: а) авалем, б) акцептом, в) вважаеться ненаписаним.