Організація обігу та умови погашення корпоративних облігацій

Характеристика корпоративних облігацій. Облігації підприємств (корпорацій) – це вид боргових фінансових

інструментів, який засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання підприємства перед кредиторами щодо виплати в зазначені строки фіксованого процента та в якості викупу номінальної вартості облігації. Це один із способів мобілізації коштів корпорацією для оновлення чи розширення основного чи оборотного капіталу без використання фінансових можливостей власників підприємства.

       Прибуткові компанії, які мають можливість збільшити свою присутність на ринку, але вважають, що власного прибутку їм недостатньо, а банківський кредит є доволі дорогим, широко використовують корпоративні облігації. Особливе значення мають ці фінансові інструменти для товариств з обмеженою відповідальністю та закритих акціонерних товариств, тобто заблокованих від вкладення зовнішнього інвестора у статутний капітал.

       Утримувачі облігацій не мають прав на участь в управлінні емітентом, вони виступають як кредитори, доходи яких залежать від результатів діяльності підприємств (організацій).

       Позитивні сторони облігаційної позики для корпорацій

1. Можливість залучити вільні грошові ресурси фінансових установ та інших юридичних та фізичних осіб без посередників, минуючи використання кредитних можливостей комерційних банків.

2. Наявність доступу до коштів широких кіл інвесторів, що ліквідує традиційну відірваність дрібних інвесторів від процесів фінансування реального сектора.

3. Відсутність небезпеки втрати корпоративного контролю, тому що отримання коштів не змінить частки існуючих акціонерів в статутному капіталі.

4. Гнучкість у формах вибору запозичених грошових активів.

5. Залучаються більш дешеві позикові ресурси у порівнянні з банківським кредитом (відсоток за облігаціями приблизно такий же, як і ставка по депозитах у банках, а це менше, ніж кредитна ставка банку).

6. Залучати і використовувати кошти можна без виникнення зобов’язань щодо ліквідної застави та часткового контролю з боку банку за фінансово-господарською діяльністю.

7. Виплати процента за облігаціями можна відносити до витрат підприємства, що підтверджується наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291, у бухгалтерському обліку та валових витрат емітента, згідно з п.7.9.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. №283/97 ВР- у податковому обліку (на відміну від виплати дивідендів на акції, які можна здійснювати тільки при наявності чистого прибутку.

8. Облігації обертаються на вторинному ринку, і підприємство має можливість управляти своїм боргом.

До вад облігаційної позики належать борговий прес, тобто

1. необхідність обовязкового і строкового повернення на відміну від коштів, які залучені при випуску акцій.

2. існування великої кількості кредиторів, з якими буде складніше домовитися при виникненні труднощів з погашення боргу, ніж з одним кредитором – банком.

3. потреба в наявності грошових коштів на дату виплати процентів за облігаціями, незалежно від потоку грошових надходжень до позичальника.

4. Наявність накладних витрат (у деяких випадках – значних) на розміщення та обслуговування позики.

5. Оплата облігацій на етапі їх первинного розміщення можлива тільки грошовими коштами.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити: найменування цінного

паперу: “облігація”, фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім’я покупця (для іменної облігації); від руки номінальну вартість облігації, строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номер облігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента.

       Крім основної частини до облігації може додаватись купонний лист на виплату процентів (для облігацій на пред’явника він обов’язків).

       Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані: порядковий номер купона на виплату процентів, номер облігації, по якій виплачують проценти; найменування емітента і рік виплати процентів.

       Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступним вільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні містити купонний лист.

       Облігації підприємств можна класифікувати по: а)видам; б)категоріям; в)умовам обігу; г)формам випуску; г)термінам обігу.

1. По виду облігації підприємств поділяються на:

а)іменні, де у випадку бездокументарності ідентифікація власника відбувається згідно з реєстром, куди введено його дані. Сам реєстр ведеться емітентом на підставі ліцензії або незалежним реєстратором. В іншому випадку на сертифікаті зазначається “ім’я” володільця (тобто прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи або назва підприємства);

б) на пред’явника, де ідентифікація володільця відбувається при пред’явленні бланку сертифіката облігації, на якому не зазначаються вихідні дані власника.

2. По категоріям  облігації поділяються на :

а) процентні, коли дохід виплачується у формі процента шляхом нарахування відсотків на номінал облігації;

б) цільові (безпроцентні), коли власникові надається можливість отримання товарів або послуг, під які випущено позику. Дуже рідкісний різновид, бо така передача доходу вважається бартерною і виникають значні податкові зобов’язання для емітента.

3. По умовам обігу розрізняють облігації підприємства, що:

а) вільно обертаються, тобто в проспекті їх емісії і в умовах випуску нема ніяких обмежень по переходу від власника до власника;

б) мають обмежене коло обігу. Скоріш усього вони повинні обертатись: у певній місцевості, серед певного виду володільців (наприклад, серед комерційних банків), серед тих, хто володіє хоча б однією облігацією, отриманою при первинному розміщенні та ін.

4. По формі випуску корпоративні облігації класифікуються на:

а) документарну, коли виготовляються бланки сертифікатів облігацій підприємств і перехід володіння фіксується в реєстрі власників облігацій;

б) бездокументарну, коли підтвердженням володіння є обліковий запис у зберігача і зміна власника відбувається в Національній депозитарній системі.

5. По термінам обігу облігації підприємств поділяють на :

а) короткострокові, якщо термін погашення наступає до 12 місяців;

б) довгострокові, якщо термін погашення більше року;

в) безстрокові, які погашаються після 10 років обігу.

Розробка інформації про випуск облігацій ВАТ. Розробка "Інформації про випуск облігацій ВАТ" означає розкриття наступних положень:

- характеристика емітентів та даних про його посадових осіб і середню заробітну плату останніх;

- перелік ліцензій (дозволів) емітента на продовження певних видів діяльності: опис, можливі фактори ризику та перспективи діяльності емітента;

- відомості про підприємства, в яких емітент володіє більш ніж 10% статутного фонду (активів), про дочірні підприємства;

-  проміжна фінансово звітність;

- дані про випуск облігацій, в т. ч. дата і номер рішення ( протоколу ) про випуск облігацій і хто його прийняв; загальна номінальна вартість облігацій, що пропонується до продажу; мета використання фінансових ресурсів, залучених від продажу облігацій джерела погашення позики та виплати доходу за облігаціями; кількість облігацій за видами і категоріями; форма випуску облігацій ; перелік засновників товариства, розмір частки кожного із засновників у статутному фонді ; права власників облігацій; номінальна вартість облігації ; серії та порядкові номери облігацій ; адреса, місце, дата початку та закінчення продажу, погашення облігацій та виплату доходу за ними.

Емісії облігацій і формування капіталу підприемства, в т.ч. стартова ціна облігації. Етапами емісії (здійснення) облігаційної позики підприємства є:

а)прийняття рішення про випуск облігацій; б) проведення аудиторської перевірки фінансової звітності; в) здійснення реєстрації випуску та інформації про випуск облігації в Комісії, опублікування інформації; г) розміщення (продаж) облігацій; д) забезпечення підприємством підтвердження власності на облігації; е) використання залучених коштів із сплатою відсотків власникам; ж) погашення (викуп) облігацій. Реєстрація звіту про погашення.

       Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом.

       Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повинен обов’язково містити: фірмове найменування емітента облігацій та його місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарську діяльність і службових осіб емітента; найменування контролюючої установи (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених цінних паперів; мета випуску і вид облігацій (іменні чи на пред’явника); загальну суму емісії, кількість і номінальну вартість облігації; кількість учасників голосування і результат; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки повернення коштів при відмові від викупу облігацій; строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по цільових облігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщення облігацій; порядок оплати облігацій.

       Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.

       Для інших форм господарювання (наприклад, товариств з обмеженою відповідальністю) таких обмежень немає, що дозволяє їм емітувати облігації на суми, непорівняні із статутним капіталом.

       Не допускається випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов’язаних х їх господарською діяльністю.

       Організація обігу та умови погашення корпоративних облігацій. На етапі розміщення підприємство – емітент укладає договори реалізації з покупцями корпоративних облігацій. Нормативними актами термін продажу облігацій не обмежений. Такі явища, як “підписка” та “відстрочка оплати” для облігацій не передбачена, тому їх оплата відбувається в момент придбання в національній чи іноземній валюті, в готівковій чи безготівковій формі.

       Технологічно сам процес розміщення корпоративних облігацій є специфічною, достатньо трудомісткою процедурою.

       Способи розміщення корпоративних облігацій:

а) випуск облігацій під конкретних покупців, попередньо уклавши з ними договори купівлі-продажу (наприклад, для працівників з метою часткової оплати праці у формі проценту за облігації для оптимізації обов’язкових платежів до бюджету);

б) прилюдний випуск для широкого, наперед не визначеного кола інвесторів.

       Корпоративні облігації установи та підприємства можуть придбати за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків і процентів за банківський кредит. Фізичні особи можуть придбати їх лише за рахунок особистих коштів.

       Стартова ціна облігації визначається у залежності від розміру ринкової ставки процента у порівнянні з номінальною ставкою, що оголошена до виплати. Облігації розміщуються: а) за номінальною вартістю, якщо ринкова ставка проценту дорівнює номінальній; б) з премією (стартова ціна є більшою за номінальну вартість), якщо ринкова ставка є меншою за номінальну по облігації підприємства; в) з дисконтом (ціна продажу є менша за номінальну вартість), якщо ринкова ставка є більшою за номінальну.

       Ринкова ставка процента – це певний показник доходності цінних паперів, сформований фондовим ринком. Номінальна вартість облігації визначається емітентом, мінімальна – 1 коп.

       Після внесення змін до податкового законодавства, за якими облігації перестають бути об’єктом оподаткування згідно закону “Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної діяльності” та реалізації заходів, визначених Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” різко зріс об’єм емітування корпоративних облігацій.

       Найбільші емітенти облігацій у 2001 році ТОВ “Комерційна компанія” – 172,5 млн.грн., ЗАТ “Київ стар Дж.Ес Ем” – 86,95, ТОВ “Ділайт” – 43,2; ВАТ “Концерн “Стірол” – 40,0. Концерн “Стірол” випустив облігації з купонним доходом 35% річних, хоча звичайна прибутковість – 20-27%, в т.ч. коли по банківським депозитам на такі ж строки платять 21-22%.

       У липні 2002 р. зареєстрували випуск облігацій ВАТ Енергопостачальна компанія “Херсонобленерго”, обсяг емісії 5,9 млн.грн. (25% статутного фонду). Дохідність 118 іменних процентних облігацій складе 21% річних в гривні та мінімум 13% річних в еквіваленті до долара США. Номінал – 50 тис.грн. Дата погашення облігацій підприємства – 19 липня 2007 року. Андерайтер – Перший інвестиційний банк. Херсонським є ТОВ “Продексім ЛТД” з обємом випуску 1 млн.грн.

       В процесі обігу доходи за облігаціями сплачуються за рахунок коштів, що залишаються у емітента після розрахунків з бюджетом і сплати інших обов’язкових платежів.

       Сума процентного доходу (в гривнях) за кожною облігацією розраховується за формулою:

де N -  номінальна вартість 1 облігації, що знаходиться у власника, в гривнях;

r -  процентна ставка відповідної серії облігацій;

Т – період обігу облігацій у днях (кожні півроку – 182 дні, кожний квартал – 91 день);

365 – кількість днів у році.

       Наприклад, номінальна вартість 1 облігації 1000 грн., процентна ставка серії А = 35%, період обігу – півроку, то сума процентного доходу:

       Погашення (викуп) облігацій здійснюється в терміни та за адресами, передбаченими інформацією. За процентними облігаціями погашення відбувається шляхом сплати власнику номінальної вартості, а за безпроцентними (цільовими) – погашення проводиться товарами або послугами. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною на облігації, а при одержанні більш дешевого товару він отримує різницю між вартістю облігацій та ціною товару (послуги).