Боргові фінансові інструменти (БФІ) та їх види.

Економічні та юридичні характеристики боргових цінних паперів. Боргові фінансові інструменти мають наступні економічні та юридичні

характеристики:

а) фіксоване і незалежне існування зобов'язань певної особи у вигляді контракту, що може передаватись в т. ч. і від неемітентів.

б) ситуативна унікальність цих зобов'язань в Україні, яка проявляється в тому, що практично нема підготовчих, перехідних, тимчасових, сурогатних посвідчень боргу, які потім замінювались би на БФІ.

Загальна характеристика облігацій, векселів та ощадних (депозитних) сертифікатів. Облігації мають певні переваги перед кредитними запозиченнями:

- фіксований рівень зобов'язань, який звичайно не підлягає зміні на відміну від кредитного договору, умовами якого частіше за все передбачається можливість зміни процентних ставок;

- термін облігаційних позик, як правило, становить кілька років. Кредитні ресурси в наш час, як засвідчує практичний досвід не надаються на такий тривалий період;

- при використанні облігаційної позики у емітента з'являється можливість не повертати грошові кошти у разі конвертації облігацій в акції даного акціонерного товариства, що не передбачається умовами кредитного договору.

Депозитний сертифікат - це фінансовий інструмент, письмове свідоцтво кредитної установи ( звичайно - банку ) про депонування коштів, що підтверджує право вкладника на отримання депозиту та відсотків по ньому. Господарський кодекс України вказує, що “установи банків, що приймають на депонування кошти від юридичних осіб та громадян, видають їм письмові свідоцтва, які засвідчують право вкладників на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому (ощадні сертифікати). ( с.373)

Облігація - це фінансовий інструмент, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у вказаний в ньому строк з виплатою фіксованого процента ( якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед робітників підприємств і громадян не добровільних засадах. Юридичні особи набувають облігації також виходячи із власних потреб.

   За способом забезпечення облігацій поділяються на заставні та беззаставні.

       Заставні облігації   - це ті, що забезпечуються активами емітента, тобто емітент погоджується заставити у забезпечення боргу своє майно, а власнику облігації надається право отримати заставлене майно у власність за несплату боргу.

       Облігації під заставу цінних паперів забезпечуються не фізичними активами, а акціями чи борговими паперами, яки за невиплату боргу переходять до власників цих облігацій. В Україні передбачений такий різновиддавного боргового контракту,як іпотечні облігації ,що можуть забезпечуватись заставними. Про заставні – дещо пізніше.

       Гарантовані облігації   виконання зобов’язань за ними гарантується не емітентом, а іншою компанією.

       Беззаставні облігації - не забезпечені майном емітента. Вони виступають у вигляді прямих боргових зобов'язань, які не дають права власнику на майнові претензії до емітента. Причинами їх випуску можуть бути: брак фізичних активів для застави або напаки - фінансова могутність і висока репутація, які дають змогу брати в борг, не забезпечуючи зобов'язань майном. 

     За видами погашення облігацій поділяються на:

- облігації з достроковим погашенням - викупаються емітентом достроково за ціною, що дещо перевищує номінальну вартість облігації, з відсотком на момент погашення;

- облігації відкладеного фонду – частина облігації викупається емітентом достроково за рахунок т.н. відкладеного фонду, що, як правило, передається під керування трасту;

- облігації викупного фонду – викупаються достроково, якщо викуп можна зробити за заздалегідь обумовленою ціною чи нижче за неї. На відміну від облігацій відкладеного фонду, тут відсутні взаємні зобов’язання сторін щодо дострокового викупу;

- облігації, що відшкодувуються – на бажання власника вони можуть у будь-який час вільно обмінюватись на готівку;

- серійні облігації – частина боргу по ним виплачується щороку за серіями;

- облігації, строк заборгованості щодо яких розширюється – в момент погашення дають власнику право на дострокові облігації такої самої вартості;

- облігації, строк заборгованості щодо яких звужується – випускаються, як правило, строком на 10 років, але можуть пред’являтись власником для погашення за номіналом через 5 років;

- невідкличні (ординарні) облігації викуповуються одночасно у точно визначений проспектом емісії строк.

Зворотня облігація - облігація, яку емітент має право відкликати до

настання строку її погашення, заздалегідь сповістивши про це інвестора і зобов’язавшись викупити облігацію за ціною, вищою від номінальної; облігація, яку її власник може повернути емітентові до закінчення терміну погашення за номінальною вартістю. Такі облігації випускають з пониженою ставкою процента.

     За способом виплати доходу облігації класифікуються на:

     А) відсоткові облігації – які погашаються за номінальною вартістю зі сплатою фіксованого відсотка,

     Б) безвідсоткові облігації – не передбачають виплати відсотків. Вони реалізуються з дисконтом (скидкою від номіналу), а погашаються за номінальною вартістю,

     В) кумулятивні облігації, за якими відсоток є накопичувальним, кумулятивним, якщо не сплачується, то додається до претензій власника,

     Г) облігації з “плаваючим курсом”, за яких доідність змінюється залежно від існуючих відсоткових ставок, але має встановлений мінімум,

     Д) двухвалютні облігації – розміщення та виплата доходів на ці облігації здійснюється в одній валюті, а погашення – в іншій. Інвестор може отримувати дохід від валютних спекуляцій.

    Е) облігації з участю у доходах – дають власникам права акціонерів щодо отримання дивідендів. Поряд з відсоком власники таких облігацій отримують додатковий дохід за резульатами діяльності емітента.

       При проведенні розміщення облігацій інвестор стає їх власником без затримки, негайно після внесення коштів. Не існує який-небудь тимчасовий документ, який би засвідчував оплату облігацій, окрім самих облігацій. Це приводить до більш частого, майже масового випуску облігацій саме у бездокументарній формі з використанням депозитарних технологій.

       Справа в тому, що при випуску облігацій в документарній формі емітент зобов’язаний надрукувати бланки сертифікатів облігацій ще до їх фактичного розміщення. Кожний набувач повинен відразу отримувати заповнений бланк цього фінансового інструмента на підтвердження їх прав власності на облігації.

       Але ж жоден емітент (навіть держава) при прийнятті рішення про випуск облігацій не має гарантії, що весь випуск облігацій буде розміщений серед інвесторів. Якщо ж за строк, передбачений умовами випуску облігацій жодна не буде розміщена, всі бланки сертифікатів облігацій, що були надруковані емітентом, погашаються і емітент несе нічим не покриті витрати на випуск бланків сертифікатів облігацій.

    Тривалість або сталість облігації (duration) - міра дійсного (в протилежність номінальному) строку погашення цінного паперу з фіксованим периодичним доходом. Як стверджується в фінансових наукових джерелах, тільки облігації, по яким повинна бути здійснена тільки одна виплата , а саме – в момент погашення ( тобто куплни не оплачуються в проміжні між випуском та погашенням строки) мають тривалість що дорівнює номінальному числу років. В той час як номінальний строк до погашення облігації – безумовно, корисне поняття, йому не вдвється бути хорошим вимірником дійсного життя облігації, тому що він не приймає в розрахунок усі потоки коштів по облігації або вартість грошей у часі. Сталість облігації - більш вдала характеристика руху грошового потоку по облігації у часі, бо вона враховує, з однієї сторони – вартість грошей у часі та купонні платежі і основну суму боргу – з іншої. Тривалість або сталість облігації можна визначити як середньозважений строк до погашення облігації, де ваговий фактор для кожного потоку грошових коштів по облігації – це питома вага приведеної вартості потоків грошових коштів відносно ринкового курсу облігації.

     Таблиця 1. Розрахунок середньозваженого строку облігації з купонною ставкою 12% і строком до погашення 6 років, яка продається по номіналу 500 грвн.

       Сталість або середньозважений строк розраховується згідно формули

                         ТС =

     Де          - виплата процентів та (або) суми погашення в момент ,

                        - доходність до погашення облігації

                        - поточний ринковий курс облігаціїЮ в нашосу випадку дорівнює її номіналу.

     Розрахунок розміру середньозваженого строку життя облігації здійснюеться по алгоритму, викладеному у таблиці 1. Вона дозволяє розрахувати середньозважений строк для облігації з купонною річною ставкою 12% і строком до погашення : років, яка продається по номіналу. Перша колонка таблиці представляє період часу отримання кожного з 6 грошових потоків облігації. У другій колонці вказані фактичні грошові потоки,що були обіцяні емітентом облігації. Третя колонка складається з факторів дисконтування (при ставці 12%) для кожного з : періодів, в той час як четверта колонка вміщує приведені вартості кожного з 6 грошових потоків. Звичайно, сума приведено вартості кодного грошового потока облігації дорівнює (в межах + 64 коп., обумовлених округленням) поточному ринковому курсу облігації. П”ята колонка табл. 1 складається з приведених вартостей кожного потока коштів по облігації, помножених на значення періоду часу, в якому цей окремий грошовий потік буд отриманмй триматем облігації. Таким чином, ккожне значення в п”ятійколонці отримується перемноженням відповідних елементів першої і четвертої колонок. Склавши величини п”ятої колонки маємо результат у вигляді сукупної зваженої вартості всіх грошових потоків облігації. Заключний крок в вирахуванні середньзваженого строку – ділення суми величин п”ятої колонки на поточний ринковий курс облігації. В результаті розрахунків середньозважений строк в цьому випадку буде 4,6 року. – явно коротший номінального строку погашення, тобто 6 років. Взагалі, чим більше купонні платежі облігації, тим відносно коротший її середньозважений строк життя. Це тому що фактор дисконтування облігації для більш ранніх потоків коштів набагато вищий, ніж у наступні роки. Аналогічно, чим вище дохідність облігації до погащення, тим коротше її середньозважений строк. Це точно тому що більш високі ставки доходності ( які використовуються як ставки дисконтування в розрахунку) зменшують приведену вартість грошових потоків, які повинні бути отримані в далекому майбутньому. (3. – с. 142 – 144).

Вексель – фінансовий інструмент (типу цінний папір) , який засвідчує безумовне грошове зобов язання векселедавця сплатити у визначений строк указану суму грошей утримувачеві цього векселя.

В наукових джерелах так визначаються основні етапи існування векселя:

1. Складання і видача. Складання полягає в написанні реквізитів векселя (надписів, передбачених як обов’язкові діючими вексельними нормативами) та, у разі необхідності, інших надписів, а видача – у врученні векселя першому його одержувачеві.

2. Передача векселя може бути як з здійсненням передавальних надписів, так і згідно інших правил і супроводжується врученням тримачем векселя одержувачу.

3. Приєднання до векселів третіх осіб, звичайно – банків, з метою забезпечення платежу за векселем. Суть у проставленні спеціальних надписів – авалів.

4. Приєднання до векселя третіх осіб з метою виконання платежу за векселем у строк і зменшення регресу (числа зобов’язаних за векселем осіб). Полягає у проставленні спеціальних надписів – акцептів посередників.

5. Виготовлення копій і примірників векселя з метою убезпечити зобов’язання від підробки, прискорення обігу тощо.

6. Пред’явлення векселя до акцепту і платежу з метою одержання коштів за векселем в строк.

7. Пред’явлення векселя до протесту з метою збереження вимог до векселезобов’язаних осіб.

8. Нотаріальне і судове звернення стягнення на векселезобов’язаних осіб з метою погашення зобов’язання за векселем.

Заставна -  це борговий цінний папір,який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов”язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі ,а в разі невиконання основного зобов”язання – право звернути стягнення на предмен іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її випуск передбачений іпотечним договором.Заставна може передаватисья її власниом будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Передача заставної здійснюється шляхом виконання на ній особою якій належить заставна (індосантом) передавального надпису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачи оригіналу заставної. Ця передача заставної не потребує згоди іпотекодавця або боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця. У передавальному написі зазначається прізвище, ім”я ,по батькові та адреса фізичної особи або найменування та адреса юридичної особи, якій передається заставна. Передавальний напис підписується зазначеним у заставній іпотекодержателем, а якщо цей напис не перший – власником заставної, зазначеним у попередньому індосаменті. Індосант – юридична особа засвідчує підпис печаткою. У тексті передавального напису можуть вказуватися умови за яких здійснюється передача заставної. Написи на заставній, що забороняють її наступну передачу, є недійсними. У разі недостатності на заставній місця для передавальних написів або інших необхідних відміток до заставної прикріплюється додатковий лист, написи на якому виконуються таким чином, щоб вони починались на заставній і закінчувалися на цьому листі. Всі аркуші заставної складають єдине ціле, вони повинні бути пронумеровані і скріплені печаткою нотаріуса. Окремі аркуші заставної не мають юридичної сили. Індосат зобов”язаний письмово повідомити боржника про передачу заставної Наступний власник заставної має тіж права, що мав іпотекодержатель згідно з договором,яким обумовлене основне зобов”язання, та іпотечним договором, на підставі якого була оформлена заставна У разі видачи заставної припиняються грошові зобов”язання боржника щодо платежу за заставною Після оформлення заставної виконання основного зобов”язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійсненим лише на підставі вимоги власника заставної.

     Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється ДКЦПФР. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про оформлення заставної. У заставній обов”язково мають міститися такі реквізити:

1. слово “Заставна” як складова частина назви документа та визначення про зобов”язання боржника виконати перед іпотекодержателем у встановлений строк основне зобов”язання;

2.   для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя – юридичних осіб: а) резидентів – найменування,місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реестрі підприємств та організацій України; б) нерезидентів – найменування, юридична адреса та держава, де зареєстрована особа; для фізичних осіб: а) громадян України – призвище, їм’я, по батькові, адреса їх постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та іншіх обов’язкових латежів; в) іноземців, осіб без громадянства – призвище, ім’я по батькові (за наявності), адреса їх постійного місця проживання за межами України;

3.  посилання на реквізити іпотечного договору та договору, що обумовлює основне зобов’язання;

4. опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації або його реєстраційні дані;

5. зміст та розмір основного зoбов’язання, строк і порядок його виконання;

6. спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він передбачений іпотечним договором;

7. відмітка про реєстраційний номер, дату та місце державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (цей реквізит вноситься держателем відповідного державного реєстру).

       Фінансові операції, які проводяться з використанням боргових фінансових інструментів. Фінансові операції, що проводяться банками і підприємствами з використанням БФІ: кредитні, торгові, гарантійні, розрахункові, комісійні, довірчі, в т.ч.:

в) отримання кредиту під заставу БФІ;

б) отримання готівки шляхом реалізації БФІ іншим банкам та підприємствам;

в) розрахунки з постачальниками шляхом передачі БФІ;

г) відстрочка платежу за надані даному підприємству послуги, виконані роботи та отримані їм товари (в основному за рахунок виписки векселя);

д) передача права вимоги іншим особам.

       Наприклад, фінансовий менеджер підприємства має докласти максимум зусиль для переведення дебіторської заборгованості у ліквідніші форми. Так, наприклад, рефінансування дебіторської заборгованості може проводитись шляхом її продажу на користь факторингової компанії чи банку, які в такому разі отримують право вимоги за виконані роботи, поставлені товари чи надані послуги, строк сплати по яким минув. Підприємство віддає це право факторинговій компанії в обмін на негайне одержання неповної суми боргу за вирахуванням комісійної винагороди , розмір якої залежить від ризикованості операцій, чинної процентної ставки та строку, що пройшов після настання платежу.

    Дохідність, амортизація та конверсія БФІ.

       Загальна дохідність облігацій:

R_t – рівень прибутку за період t;

D_t – виплачені за даний період % по облігаціям;

P_t – ціна облігації в кінці розрахункового періоду;

P_t-1 -  ціна облігації на початку розрахункового періоду

       В разі необхідності визначення прибутковості по облігаціям за рік:

Т – строк погашення у днях.

       Поточна дохідність облігації (Д_по) розраховується по формулі:

Д_по=

де К – ставка купона, грн.;

Ц_о – курсова ціна облігації, тобто ціна на поточний момент.

       Дохідність до погашення (Д_пг) розраховується за формулою:

,

де Н – ціна погашення облігації, що дорівнює номіналу;

n – строк погашення, років.

       Середній курс облігацій залежить і від норми позичкового відсотка: чим більший відсоток в поточний момент гарантують своїм вкладникам банки, тим нижча ціна облігації з фіксованим відсотком. Курсова ціна облігації визначається по формулі:

,

де Вк – річний відсоток по облігації (загальний купонний процент);

Вб – позичковий (банківський) процент;

То – строк, на який випущена облігація, років.

       Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”, довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх реальною вартістю. На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, яку визначають шляхом збільшення (зменшення) вартості їх розміщення на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

       Амортизація дисконту (премії) – це пропорційний їх розподіл між усіма періодами нарахування відсотків з дати випуску БФІ до дати їх погашення.

       Існує два методи амортизування: рівномірної амортизації та ефективної ставки відсотка. Метод рівномірної амортизації передбачає амортизацію дисконту (премії) рівними сумами протягом періоду з дати випуску БФІ до дати їх погашення.

       Випадок перший: Якщо мова йде про довгострокові облігації з дисконтом і випуск облігацій загальною номінальною вартістю 2 млн.грн. і терміном обігу 15 років був розміщений за договірною вартістю 1,6 млн.грн., то сума щорічної амортизації становить (2 млн.грн. – 1,6):5=0,08 млн.грн. щорічно, або

Абр = (Ном – Дв) : Т

Абр – річний розмір амортизації довгострокового боргового фінансового інструмента, реалізованого з дисконтом, грн.;

Ном – номінальна вартість БФІ;

Дв – договірна вартість розміщення БФІ;

Т – термін обігу у роках (може бути й числом з дробом).

       Випадок другий: процентні боргові фінансові інструменти амортизуються щорічно: проценти нараховуються, сплачуються і списуються в одному річному обліковому періоді.

       Ефективна ставка відсотка визначається за формулою:

,

де АД_бфі – амортизація дисконту (скидки) з номінальної вартості боргового

             фінансового інструменту;

ВСВ – встановлена ставка відсотка (переведена в коефіцієнт);

Д - дисконт;

КПН – кількість періодів нарахування відсотків;

ВР - вартість розміщення БФІ.