Лекція 5. Державні облігації , їх ознаки,види та обіг

1. Характеристика державних облігацій
2. Економічні та юридичні ознаки державних облігацій
3. Процентні та дисконтні державні облігації
4. Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), в тому числі процентні (ПОВДП), їх емісія і обіг

Характеристика державних облігацій. Державні облігації – БФІ, випущені певними державними установами (казначейство, міністерство фінансів, державний банк) від імені країни, звичайно – для покриття дефіциту бюджету неемісійним шляхом (без додаткового друкування грошей та оплати ними державних витрат).

Розміщення державних облігацій – простий та ефективний спосіб залучення коштів для фінансування як поточних, так і стратегічних потреб країни.

Основні різновиди державних облігацій, що випускались в Україні: а) облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), б) конверсійні ОВДП, в) конверсійні дисконтні облігації, г) конверсійні процентні ОВДП, д) середньострокові конверсійні ОВДП, конверсійні єврооблігації, е) облігації внутрішньої державної ощадної позики. За винятком останньої позиції, всі державні облігації випускались у бездокументарній формі.

Володіння державними облігаціями у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів засвідчують:

- для брокерів або дилерів зберігачів – виписки з їх рахунків у депозитарії державних цінних паперів, функції якого виконує Національний банк,

- для інших осіб – виписка з їх рахунків у цінних паперах брокерів-зберігачів, засвідчені підписом посадової особи та печаткою зберігача,

Погашення державних облігацій здійснюється установами Національного банку та дилерами у межах коштів, що надходять від головного управління Державного казначейства.

Основною формою розміщення державних облігацій є аукціон. Рішення про час, місце і форму проведення аукціону, обсяг та умови випуску облігацій, що пропонуються на продаж, строк подання заявок на участь у ньому приймається Мінфіном України за погодженням з НБУ. НБУ до проведення операцій з розміщення облігацій зобов’язаний надіслати електронною поштою повідомлення комерційним банкам про продаж державних облігацій за фіксованими цінами або про проведення аукціону.

Заявки комерційних банків можуть бути конкурентними і неконкурентними. Конкурентні вказують, що комерційний банк бажає придбати на аукционі певну кількість державний облігацій за певною ціною. Неконкурентні вказують, що комерційний банк погоджується придбати певну кількість облігацій за середньозваженою ціною.

У випадку, коли об’єм розміщення та процентна (дисконтна) ставка фіксовані, заявки підприємств і банків задовольняються в календарному порядку (ті, що надійшли першими і задовольняються першими).

Більш ринковою і складною є ситуація, коли об’єм розміщення державних облігацій фіксований, а рівень інтересу – ні, і визначається згідно заявок, що надходять. Головним недоліком такого способу розміщення є те, що організаторам аукціону дуже важко винайти об’єктивно існуючу врівноважену ціну (процент чи дисконт) фінансового інструмента в даний момент в даних обставинах фондового ринку. Це дуже часто призводить або до вибуху заявок (при не вивірено високих запропонованих процентах) або до їх повної відсутності (коли об’явлений процент не відповідає очікуванням інвесторів).

В заявках, що надходять на аукціон, вказується кількість облігацій, які бажає придбати комерційний банк чи підприємство і облігаційний процент, під який можлива ця операція. В день аукціону заявки потенційних інвесторів впорядковуються, починаючи з інвестора, який запросив найменший процент. Так само іде прийняття до виконання запитів учасників аукціону. Риска підводиться після вичерпання об’єму емісії.

Наприклад, об’єм емісії державної облігації, виставлений на аукціон, складає 12000 шт. При номіналі кожної облігації 1000 грн.. нехай надійшло 7 заявок і головний комп’ютер впорядкував їх наступним чином:

Але в подальшому перед організаторами аукціону постає проблема справедливого рівня облігаційного проценту кожному інвестору. Тут можливі два підходи: а)індивідуальний, коли кожному інвестору платиться заявлений ним і прийнятий до виконання аукціонерами процент. Але в такому випадку комерційний банк “Ф” отримає у півтора рази більшу оплату за свої гроші, ніж комерційний банк “А”; б)типізований ,коли знаходиться звичайна середня зважена процента по прийнятим заявкам. Розрахуємо останній:

О% = (8*1000 + 9*2000 + 10*3000 +12*4000 + 13*2000)/12000

О% = (8000 + 18000 + 30000 + 48000 +26000)/12000

О% = 130000/12000 = 10,8%

Аналогічно можуть проводитись і розрахунки по дисконтним облігаціям. Тільки що в такому випадку до уваги береться заявлена інвестором скидка з номіналу облігації (у процентах). Інколи може задовольнятись заявка, в якій написано: “по відсічному проценту аукціону”, або “по середньозваженому проценту”. Особливо це вписується в ситуацію так званої “плаваючої” відсічної лінії. Вона виникає в тому випадку, коли зарані не встановлюється об’єм обов’язкового продажу державних облігацій на аукціоні. Звичайно максимальний процент, або дисконт прив’язаний до облікової ставки НБУ (у якомусь співвідношенні) або до середніх кредитних ставок на фондовому ринку і т. ін.. Але можуть зупинитись, провести відсічну лінію, і на різкому перепаді ставок бажаного проценту в надії, що і на наступних аукціонах з’являться такі ж дешеві гроші.

Наприклад. При середніх кредитних ставках 20% ситуація на аукціоні наступна:

В такому випадку вибирають, приймають до виконання тільки групу чотирьох, а якщо, наприклад, банк “Л” написав у заявці “по ціні відсічення”, то він отримає облігації по 9%, а якщо мова йшла про “середній процент по заявкам, що прийняті до виконання”, то заявлену кількість державних облігацій він може отримати під наступний відсоток:

О% = (6*10000 + 7*20000 + 8*100000 + 9*170000)/300000

О% = (60 +140 + 800 + 1530)/300 = 2540/300 = 8,5%

На завершення слід сказати, що заявки на аукціон носять безвідзивний характер, тобто не можна, наприклад, не погодившись з середнім процентом, відкликати заявку.

Облігації внутрішньої державної позики (в т.ч. – ПОВДП), їх емісія і обіг. На українському ринку фінансових інструментів облігації внутрішнього державного боргу з’явились в березні 1995 р. Розміщення ОВДП проводилось НБУ такими шляхами: А0 аукціонного продажу з оголошенням обсягу облігацій, що виставлені на аукціон,б) аукціонного продажу без оголошення обсягу облагацій, що виставлені на аукціон, в) позааукціонного продажу з оголошенням обсягу реалізації облігації за фіксрваними цінами, які становились на попередньому аукціоні.

Облігації перших випусків були річними, проте українські банки на той час не мали достатньої кількості “довгих грошей”, тому було “рекомендовано” спочатку Ощадному банку, а потім і Ексімбанку купувати ОВДП (Ці облігації досягали 43% у інвестиційному портфелі Ощадбанку). Прибутковість була на рівні 90-100%.

Номінальна вартість однієї облігації становила 100 млн.крб. (540,5$), форма їх випуску – електронні записи на депо-рахунках у депозитарії державних паперів Національного банку. Покупцями облігацій на аукціоні виступали комерційні банки України (для себе та юридичних осіб). Оголошена доходність першого випуску (перших три аукціони) – 140 річних, 2 і 3 – 90% річних з щоквартальною виплатою доходу. Перший аукціон – 10 березня 1995 р.

У 1996 р. спочатку номінал не змінювався - 100 млн.крб. (540,5$), строк погашення - через 91,182,273 дні та один рік після продажу, квартальні купонні виплати – 90% річних, ОВДП дозволили купувати фізичним особам.

Постанова КМУ від 18.04.96р змінила номінальну вартість однієї облігації до 10 млн.крб. (54,1$) та була встановлена додаткова строковість 28 та 63 дні. З 6 травня того ж року почали емітувати безвідсоткові (дисконтні) ОВДП. Ємісія цього фінансового інструменту набула масового характеру, була зв’язана дуже значна грошова маса, серед монетарних інструментів у ОВДП найважливіша роль у справі погашення гіперінфляції.

Наслідком світової фінансової кризи осені 1997р. стало загострення проблем ринку ОВДП. Незважаючи на неодноразове підвищення ставок доходності, попит на ОВДП з боку резидентів не поновлювався, що призвело до масового вилучення інвесторами власного капіталу. Тільки за перші три квартали 1998 р. практично ¾ загальної вартості зобов’язань уряду по ОВДП було вилучено, решта боргу – 1070 млн.грн., або 350 млн.дол. США – реструктуризована.

Для послаблення тиску на національну валюту наприкінці серпня 1998 р. Міністерство фінансів здійснило конверсію резидентам ОВДП, емітованих до 26 серпня 1998р., а також зі строком погашення до 27 серпня 1999р. на цінні папери з терміном погашення у 2001-2004 роках. Українські банки обміняли на конверсійні облігації понад 50% короткострокових ОВДП на суму 1 млрд. 359 млн. грн. Наступним кроком стала заміна державних облігацій на конверсійні папери нерезидентам, для яких Міністерство фінансів встановило 20% дохідності за конверсійними євробонами, що були випущені в доларах США.

У 1998 р. з’явився новий вид інвестування для України – облігації зовнішньої позики, що дало змогу залучити коштів на суму 1,1 млрд.дол. США. Уряд України емітував облігації зовнішньої позики, номіновані в Євро, обсягом 500 млн.ЄКЮ. Згідно з умовами позики термін погашення облігацій – два роки, купонний дохід – 14,75 % річних в ЄКЮ, що приблизно дорівнює 17,5% річних у доларах. Проте розміщення українських облігацій, номінованих у євро, було менш вдалим, ніж розміщення облігацій, номінованих у марках. На ці трирічні єврооблігації України загальною вартістю випуску 1 млрд.ДМ інвесторам сплачувалось 16,2% річних у марках.

За даними міністерства фінансів, заборгованість за ОВДП (млн.дол.США) становила в 1995 р. – 172,31, в 1996 р. – 1300,88, 1997 р. – 4611,36, 1998 р. - 4529,44, 1999 – майже 2613.

Були проведені переговори з представниками Лондонського клубу (у якому об’єднались іноземні інвестори) щодо реструктуризації заборгованості України по єврооблігаціях, в результаті яких 85% власників українських єврооблігацій дали згоду на обмін короткострокових зобов’язань на нові – строком на 7 років.

В рамках реструктуризації 2000 р. Україна випустила два траши семирічних єврооблігацій з погашенням 15 березня 2007 року. У рамках першого трашу випущено номіновані в єврооблігації, що амортизуються на суму ЄВРО 1149,364 млн. зі щоквартальним купоном за ставкою 10% річних.

У рамках другого трашу випущено номіновані в доларах США облігації, що амортизуються на суму 81134,06 млн. з щоквартальним купоном за ставкою 11% річних.

“Середній термін життя” облігацій, що амортизуються, - 4,5 роки (Урядовий кур’єр, 2001р., №170, 20.09.01).

Процентні облігації внутрішньої державної позики 2000 року (офіційна назва, але емітувались, наприклад, в 2002 р., далі ПОВДП) як фінансовий інструмент України з’явились згідно Постанови КМУ №1455 від 22 вересня 2000 року (зі змінами від 28 грудня 2000 р.), з терміном погашення від 16 до 123 місяців. Дохід по ним розраховується Мінфіном та оголошується не пізніше як 15 грудня року, який передує року нарахування доходу за формулою:

ВС_і = РІ_і х Д х 1,03 – 100,

Де: і – календарний рік, на який визначається відсоткова ставка за процентними облігаціями;

ВС_і – розмір річного відсоткового доходу в і-тому році;

РІ_і – прогнозний індекс споживчих цін з грудня року, що передує і-му року (далі – А – рік), по грудень і-того року, який визначається Мінекономіки для складання Державного бюджету України на і-тий рік.

Д – коефіцієнт, який дорівнює відношенню фактичного індексу споживчих цін за період з листопада року, що передує А-року, по листопад А-року до розміру прогнозного рівня інфляції у А-році.

       До процентної облігації додаються щомісячні купони на відповідний рік (у відсотках), ставки яких розраховуються Мінфіном за формулою:

де МС_і – ставка щомісячного купона на відповідний рік.

       Розрахунок провадиться виходячи із 30 днів у кожному місяці та 360 днів у році.

       Ставка щомісячного купона на кожну процентну облігацію на відповідний рік (у відсотках) та сума оплати цього купона (у грошовому вимірі) оголошується Мінфіном не пізніш, як 15 грудня, який передує року нарахування доходу.

       Оплата купона за процентними облігаціями здійснюється 25 числа кожного місяці, починаючи з 25 січня 2001 року. У розі коли дата погашення процентної облігації або оплата купона на процентну облігацію припадає на святкові або вихідні дні, платежі провадяться наступного робочого дня.

       Процентні облігації розміщуються шляхом заміни існуючих облігацій, утримувачем яких є Національний банк.