Необхідність та порядок перетворення бухгалтерського балансу в аналітичний баланс-нетто.

Баланс – це звіт про фінансові результати, фінансовий стан підприємства, фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікувалось призведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікувалось призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Бух. баланс – це найбільш інформована форма для аналізу та оцінки фінансового стану підприємства.

Для більш точного та ширшого аналізу баланс підприємства прийнято перетворювати в так званий баланс нетто.

В даному балансі відображається оборотні активи, необоротні активи та витрати майбутніх періодів на початок і кінець року, виражені в тис. грн. та у %. Також в даному балансі визначається відхилення (в тис. грн. та у %, зазначається темп приросту та темп приросту структурних змін).

Баланс нетто відіграє важливу роль при здійсненні фінансового аналізу, оскільки за його допомогою можливо отримати найважливіші характеристики підприємства, а саме:

1. загальна вартість майна підприємства.

2. вартість імобілізованих активів.

3. сума оборотних активів.

4. сума запасів.

5. сума дебіторської заборгованості.

6. сума грошових коштів.

7. сума власного капіталу.

8. сума позик і залученого капіталу.

9. сума довгострокової заборгованості.

10.  сума кредиторської заборгованості.

11.  сума короткострокових кредитів.

12.  сума власних оборотних коштів.

Економічна оцінка балансу є одним з найважливіших елементів аналізу фінансового стану підприємства. Причиною цього є надзвичайно велике практичне значення. Без чіткої, прозорої інформації про стан, структуру та динаміку змін у майні підприємства, наскільки раціонально воно поєднувало власні й позичкові джерела фінансування, неможливе ефективне управління підприємством.

Аналіз кредиторської заборгованості.

Залучення капіталу в обороти підприємства сприяє покращенню фінансового стану, але при умові коли вона не заморожується в обороті на тривалий час і вчасно повертаються. Інакше може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що в кінцевому рахунку може призвести до виплати штрафних санкцій і погіршення фінансового стану. Тому в процесі аналізу кредиторської заборгованості слід визначити склад, причини, давність утворення кредиторської заборгованості та суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату зобов’язань.

Залежно від суб’єкта партнерських відносин кредиторська заборгованість поділяється на:

- кредиторська заборгованість за товарними операціями (товари, роботи, послуги);

- кредиторська заборгованість за нетоварними операціями (розрахунки з бюджетом, оплата праці, позабюджетні розрахунки).

При аналізі стану кредиторської заборгованості визначають такі показники:

1. Тривалість обороту кредиторської заборгованості. Цей показник визначається як відношення середньорічної вартості кредиторської заборгованості до одноденної виручки від реалізації продукції. Він характеризує тривалість одного обороту кредиторської заборгованості.

2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості кредиторської заборгованості й показує кількість здійснюваних оборотів кредиторською заборгованістю протягом року.

3. Коефіцієнт завантаження кредиторської заборгованості є обернено пропорційним до коефіцієнта оборотності і характеризує обсяг кредиторської заборгованості у вартісному вираженні, що припадає на 1 грн. реалізованої продукції