Види реабілітації залежно від рівнів компенсації

Найбільш ефективною для підготовки людини з порушеннями розвитку до життєдіяльності в суспільстві є реабілітація, коли вплив на особу здійснюється на всіх рівнях – на людину як на біологічну істоту, носія психіки, соціального носія, тобто коли задіяні біологічний, психологічний, соціально-психологічний та соціальний рівні її компенсаторних процесів. Прове­дення окремих видів реабілітаційної роботи має переваги у плані здійснення більш диференційованого та цілеспрямованого впливу на особу.

Якщо здійснюються усі основні види реабілітації, важливим є дотримання поетапності в роботі.На першому етапі реабілітації проводиться активізація та тренування збережених ком­пенсаторних механізмів організму, його нервової системи; по­передження посилення дефекту, інвалідності, їхнього зменшення. На цьому етапі найдієвішими є біологічні та медичні методи впли­ву на людину.

На другому етапі знижується обсяг та інтенсивність біологічних і медичних методів впливу й посилюється використання комплексу різноманітних психологічних, соціально-педа­гогічних заходів, спрямованих:

– на відновлення чи формування у людини особистісної активності;

– тренування у підготовці до емоційно-психологічних навантажень;

– вжиття конкретних заходів з метою побутового та трудового пристосування особи;

 – посильного відновлення індивідної, особистісної та суспільної цінностей.

Такі заходи передбачають опору передусім на компенсаторні процеси, спрямовані на відновлення рівноваги між індивідом та середовищем. Організація реабілітаційних заходів спрямована і на постійну корекцію недоліків психофізичного розвитку людини.

До роботи на цьому етапі, відповідно до його спрямованості, залучаються психологи, корекційні та соціальні педагоги, працівники сфери соціального забезпечення.

З поняттям реабілітації пов’язане поняття абілітації.Абілітація відбувається тоді, коли функція у людини була не втрачена, а відсутня від самого народження. Тобто йдеться вже не про відновлення втраченої функції у людини, а про формування у неї способів пристосування до життєдіяльності.

Отже, абілітація– це система заходів, спрямованих на формування ефективних способів пристосування людини до життєдіяльності відповідно до її можливостей.

Актуальні питання організації спеціальної освіти для аномальних дітей

1. Типи установ для аномальних дітей.

2. Принципи і організація комплектування спеціальних установ для аномальних дітей.

3. Склад і організація зональної та центральної психолого-медико-педагогічної консультацій.