Типи установ для аномальних дітей

Спеціальні навчально-виховні заклади здійснюють навчання і виховання дітей й дорослих з різними аномаліями слуху, зору, мови, інтелекту, рухів, а також дітей з комплексними порушеннями розвитку. Більша частина цих закладів належить до системи Міністерства освіти (спеціальні дитячі садки, школи, спеціальні вечірні школи для дорослих), деякі – до системи Міністерства соціального забезпечення (дитячі будинки для глибоко розумово відсталих дітей, для сліпоглухонімих), а окремі підпорядковані Міністерству охорони здоров’я (клініки для дітей і дорослих з порушеннями мовлення та логопедичні кабінети при поліклініках, школи-санаторії для дітей з порушеннями психічного розвитку).

У спеціальних навчально-виховних закладах аномальні діти здобувають залежно від типу шкіл початкову, неповну середню, а деякі – середню освіту.

Навчання і виховання дітей з порушеннями слуху здійснюється в двох типах спеціальних загальноосвітніх шкіл – інтернатів: для глухих дітей та тих, що погано чують (туговухих), і пізньооглухлих дітей.

Спеціальні загальноосвітні школи - інтернати для глухих дітей є навчально-виховними закладами, які розв’язують питання виховання, загальноосвітньої і трудової підготовки глухих школярів, а також корекції та компенсації недоліків їхнього розвитку. Ці школи мають у своєму складі 1 – 10 класи і підготовчий клас для дітей, які не одержали організованої дошкільної підготовки до навчання у школі. Глухі, навчаючись у школі-інтернаті, здобувають освіту в обсязі неповної середньої загальноосвітньої школи. Учні складають екзамени, і їм видають свідоцтво за неповну середню школу.

При школах для глухих створено допоміжні класи для розумово відсталих глухих дітей (1 – 9 класи) та класи для глухих дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Спеціальні загальноосвітні школи - інтернати для дітей з ослабленим слухом і пізньооглухлих є навчально-виховними закладами, які здійснюють виховання і трудову підготовку, подолання наслідків зниження слуху й мовної недорозвиненості цієї категорії дітей. Такі школи мають два відділення: перше – для дітей з легкою недорозвиненістю мови внаслідок порушення слуху. Це діти, які оволодівають мовою з незначними порушеннями фонематичної і граматичної будови, звуко-буквенного складу слів; друге відділення – для дітей з глибокою недорозвиненістю мови. У таких дітей грубо порушена й спотворена граматична будова мови.

Випускники першого і другого відділень здобувають освіту в обсязі неповної середньої школи.

Спеціальні дошкільні й шкільні заклади створено і для дітей з глибокими порушеннями зору. Вони навчаються в школах-інтернатах для сліпих та слабозорих.

Перший тип спеціального загальноосвітнього закладу забезпечує навчання та виховання, загальний розвиток, трудову підготовку сліпих дітей з повною втратою зору (вони становлять 6 – 8%), або тих, що мають залишки зору (до 0,04 нормального зору) , а також з більш високою гостротою центрального зору (0,05 – 0, 08), але з такими офтальмологічними захворюваннями, які призводять до прогресуючого зниження зору.

Абсолютно сліпі діти користуються в навчальній роботі тактильно-кінестетичними і слуховими засобами сприйняття навчального матеріалу й орієнтації у просторі.

Існують два типи шкіл-інтернатів для сліпих дітей: десятирічна, з освітою в обсязі неповної середньої школи дванадцятирічна, яка дає загальну середню освіту.

У школі для сліпих діти здобувають політехнічну освіту і професійну підготовку.

У школах-інтернатах для дітей з ослабленим зором навчаються та виховуються діти з гостротою зору 0,05 – 0,4, а також з більш високою гостротою зору залежно від характеру офтальмологічних захворювань й вміння дитини користуватися слабким зором.

Сліпі й слабозорі діти з порушеним інтелектом навчаються в допоміжних класах, які створені при відповідних школах-інтернатах.

Система спеціальних закладів для дітей з порушенням мовлення складається з розгалуженої сітки спеціальних дошкільних та шкільних закладів.

Дитячі садки для дітей з порушеннями мовлення і відповідні дошкільні групи комплектуються безпосередньо тими відділами народної освіти, у веденні яких є дошкільні заклади.

Для дошкільних груп з мовленнєвими вадами повинен розробляється спеціальний режим дня. В ньому повинно бути передбачено проведення логопедом фронтальних, під групових та індивідуальних занять. Водночас виділяються спеціальні години увечері для роботи вихователя з підгрупами і окремими дітьми із корекції мовлення згідно із завданням логопеда. Невід’ємною частиною педагогічного процесу є спільна робота логопеда з батьками.

Дитячі дошкільні заклади для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату комплектуються дітьми віком від 2 до 6 років. Наповнюваність груп – 10 – 12 дітей.

Розумово відсталі діти становлять найчисленнішу категорію аномальних дітей та залежно від ступеня і характеру інтелектуальної недорозвинутості навчаються в спеціальних навчально-виховних закладах, які входять до системи освіти або соціального забезпечення. В них навчаються діти із зниженим інтелектом у ступені дебільності. За дев’ять років навчання допоміжна школа забезпечує загальноосвітню підготовку, професійно-трудове навчання та оволодіння доступною професією (столярною, слюсарною, малярно-штукатурною, швейною справою).

Діти-аутисти навчаються в навчально-реабілітаційних центрах або у спеціально створених класах в спеціальних навчально-виховних закладах для дітей з порушенням інтелектуальної діяльності.

На сучасному етапі розвитку України була прийнята Концепція розвитку інклюзивної освіти (2010 р.), яка дозволила забезпечити доступність до якісної освіти дітей з особливими потребами за місцем їх проживання. Інклюзивне навчання передбачає навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітніх закладах[5].

Вибір типу освітнього закладу для дітей з особливими освітніми потребами здійснюється батьками дітей. Направлення дітей до спеціальних освітніх закладів або на інклюзивне навчання здійснює психолого-медико-педагогічна комісія обласного відділу освіти.